Організація та економічний розрахунок ефективності підприємства з хімічного виробництва

Зміст

Вступ

1 Теоретичний розділ

2 Практичний розділ

2.1 Ресурси підприємства

2.1.1 Розрахунок необхідної кількості основного технологічного устаткування і потужності цеху

2.1.2 Розрахунок основних виробничих фондів та амортизації

2.1.3 Розрахунок чисельності та оплати праці персоналу

2.2 Витрати виробництва

2.2.1 Розрахунок собівартості виробництва продукції

2.2.2 Розрахунок точки беззбитковості

2.3 Ефективність виробництва продукції та використання основних фондів

2.3.1 Розрахунок техніко-економічних показників ефективності роботи підприємства

2.3.2 Розрахунок фінансових показників роботи підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Хімічний комплекс — один з провідних у структурі сучасної економіки. Від його розвитку, як і від розвитку машинобудування, значною мірою залежить науково-технічний прогрес. Комплекс хімічних виробництв виготовляє продукцію для всіх основних галузей промисловості, транспорту, сільського господарства, оборони, побутового обслуговування та інших сфер діяльності. Він істотно впливає на рівень і темпи розвитку економіки в цілому.

Структура хімічного комплексу досить складна. До його складу входять ряд спеціалізованих галузей, що використовують різну сировину, виготовляють дуже широкий асортимент продукції і об’єднуються між собою загальною технологією. Як правило, виділяють основну (неорганічну) хімію, хімію органічного синтезу, гірничохімічну промисловість, фармацевтичну промисловість, мікробіологічну промисловість, побутову хімію. Провідне місце за обсягом виробництва, в тому числі за випуском кінцевої продукції, займають основна хімія і хімія органічного синтезу.

Використання хімічної продукції в промисловості дає змогу виготовляти значну кількість високоякісних виробів, необхідних таким прогресивним галузям виробництва, як атомна енергетика, радіоелектроніка тощо. Продукція хімічної промисловості часто заміщує природну сировину, яка дорого коштує, сприяє зниженню вартості кінцевої продукції, підвищенню якості виробів.

Наявність розвинутої хімічної промисловості, що створює матеріальну основу функціонування економіки з високою ефективністю суспільного виробництва, є однією з визначальних ознак науково-технічного та економічного розвитку держави. 

Матеріалізований попит на хімічну продукцію на внутрішньому ринку переважно охоплює виробничі зв'язки між усіма галузями економіки. З 33 галузей економіки, що входять у міжгалузевий баланс, практично кожна є споживачем хімічної продукції. В Україні домінуючим є споживання продукції основної хімії, що становить 65% у галузевому виробництві. Частка вітчизняного продукту на хімічному ринку України протягом останніх років залишається практично незмінною, однією з основних причин такої ситуації є більш динамічне зростання імпортних поставок хімічної і нафтохімічної продукції на внутрішній ринок. Так, українські підприємства до 60% продукції виготовляють на експорт. Зовнішньоторговельний оборот галузі склав у 2011 р. майже $9 млрд і збільшився за останні шість років майже в 2,7 раза. Проте за цей період імпорт хімічної і нафтохімічної продукції виріс у 3 рази, експорт у 2 рази. За підсумками 2011 р. ці показники склали відповідно $3,5 млрд і $3,9 млрд. 

Динаміка випуску галузевої продукції формувалася під впливом активного зовнішнього попиту, що визначив прискорений темп зростання випуску експортоорієнтованої продукції та інтенсивне нарощування виробництва товарів в інвестиційно активних секторах галузі, це стало фундаментом для збереження і розширення експортного потенціалу галузі. Саме експортна орієнтація галузі відіграла вирішальну роль в уповільненні темпів спаду обсягів виробництва і стала важливим буфером в умовах наростаючого розвитку кризи попиту на вітчизняну хімічну продукцію на внутрішньому товарному ринку. 

Важливим напрямом структурної трансформації хімічного комплексу та подолання дефіциту зовнішньої торгівлі в хімічному сегменті буде збільшення випуску імпортозамінної продукції і подальше нарощування виробництва та експорту традиційних для України видів хімічної продукції, активне створення нових конкурентоспроможних виробництв, розширення випуску та оновлення асортименту продукції галузі для потреби внутрішнього товарного ринку. 

Потрібно забезпечити й надалі конкурентоздатність продукції вітчизняної хімічної промисловості за умов значного подорожчання енергоносіїв, зокрема газу, а також загострення конкуренції та зниження світових цін на ринку хімії. Прискорити технологічну модернізацію підприємств українського хімпрому, зокрема на зниження енергоємності. Особливу увагу слід приділити розвитку виробництва хімічної продукції для сільського господарства і переробних галузей АПК, які забезпечують продовольчу незалежність держави, а саме: мінеральних добрив, нарощування виробництва шин усіх типорозмірів та гумотехнічних виробів для оснащення сільськогосподарської техніки, полімерних таропакувальних матеріалів і виробів, харчових добавок та барвників, біологічно активних добавок, мийних і дезінфікуючих засобів тощо. 

Отже, позитивні зрушення спостерігаються практично в усіх сферах функціонування галузі. Впродовж останніх двох років хімічний комплекс України утримує високий темп приросту обсягів товарного виробництва, який становить 15-18%. Це стало можливим завдяки самовідданій роботі працівників усіх ланок виробництва, вмілому керівництву, використанню сучасних методів управління, сучасній маркетинговій та збутовій політиці.

1. ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ

1.1 Основі підприємництва

В Україні поширеним визначенням підприємства є поняття, прописане в Господарському кодексі України, а саме: "Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку".

Поняття "підприємництво" надзвичайно широке і містке. У ньому переплітається сукупність економічних, юридичних, політичних, історичних, моральних і психологічних відносин. Воно склалося протягом значного часу, змінюючись під впливом базисних і надбудовних інститутів, психології людей тощо.

Сутність підприємництва акумулюється у впливі ініціативної, новаторської, самостійної діяльності. Підприємець — це суб'єкт, який поєднує в собі новаторські, комерційні та організаторські здібності для пошуку і розвитку нових видів, методів виробництва,