Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Організація виховного процесу в інституціях Н.-Л. Цинцендорфа

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
7
Мова: 
Українська
Оцінка: 
УДК 37: 261. 5
                                                                                                                              Вікторія ЗАВАЛЬНЮК
 
ОРГАНІЗАЦІЯ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В ІНСТИТУЦІЯХ Н.-Л. ЦИНЦЕНДОРФА
 
Анотація
У статті розглядається організація виховного процесу в інституціях общини Гернгут, заснованої графом Ніколаусом Цинцендорфом. Зокрема досліджуються зміст, цілі та задачі функціонування „банд» та „хорів».
 
Аннотация
В статье рассматривается организация воспитательного процесса в институциях общины Гернгут, основанной графом Николаусом Цинцендорфом. Исследуются смысл, цели и задачи функционирования „банд» и „хоров».
 
Annotation
This article deals with the educational process organization in the institutions of Herrngut's community, founded by the count of Nikolaus Zinzendorf. The sense, purposes and functioning tasks of the „bands» and „choirs» are being investigated in the article.
 
Сучасний розвиток педагогічної науки у нашій країні зумовлює дедалі більшу актуалізацію здобутків вітчизняної та зарубіжної християнської педагогіки. Навчально-виховний процес в умовах сьогодення характеризується використанням ідей багатьох педагогів-християн. Проте ім'я видатного педагога Німеччини Ніколауса-Людвига Цинцендорфа та його внесок у історію педагогічної думки залишається для широкого кола науковців нашої країни ще мало відомим. Це і визначає актуальність обранної теми. Серед дослідників, що вивчали педагогічну спадщину Н. -Л. Цинцендорфа, переважають імена німецьких вчених, як-от: Б. Бекера, В. Беттермана, Й. -Т. Мюлера, Ґ. Райхеля, Ґ. Шпангенбер-га, О. Утендьорфера, П. Ціммерлінґа.
Завданням нашої роботи є дослідження організації та процесу виховання у „бандах» та „хорах» християнської громади Гернгута, заснованої Н. -Л. Цинцендорфом.
Н. -Л. Цинцендорф створив у Гернгуті специфічні духовно-виховні інституції, які мали забезпечувати всебічний духовний та емоційний розвитк його мешканців. Відповідно до бачення засновника усі члени християнської общини Гернгута поділялися на специфічні групи, кожна з яких нараховувала по 5-10 чоловік. Такі групи спочатку називалися „банди», а згодом отримали назву „хорів». „Банди» були об'єднаннями духовного спілкування, наставництва й вивчення Біблії та інших духовних джерел. Мешканці Гернгута об'єднувалися у „хори» за віком, статтю та соціальним станом. Кожна група мала свою специфічну назву, як-от: „хор одружених», „хор неодружених братів», „хор неодружених сестер», „хор дітей», „хор вдів» та „хор вдівців» [4, с 82].
12 травня у Гернгуті було прийнято статут, мета втілення якого – організація життя мешканців міста відповідно до норм християнської моралі. Оскільки усі мешканці Гернгута відрізнялися за своїми релігійними переконаннями та способом життя, то Ніколаус Цинцендорф шляхом організації „банд» мав сприяти їх об'єднанню та духовному порозумінню. Вступ до певної „банди» був добровільним, дозволялося переходити із однієї „банди» до іншої, водночас „банда» мала право ухвалити рішення про виключення певного її члена. Кількість „банд» постійно зростало. Так, у щоденнику братської общини Гернгута від 1732 року зафіксовано існування 77 „банд», а у 1734 році їх кількість збільшилася до 100 [5, с 83].
Про мету об'єднання вихованців у „банди» Н. Цинцендорф говорить так: „Групи, які ми називаємо „бандами», є зборами кількох душ, які від усього серця готові поділитися один з одним своїми переживаннями і проблемами. Члени „банди» зобов'язуються відкрито і чесно обговорювати усі сторони життя та свої духовні переживання для того, щоб якомога краще підбадьорювати один одного на шляху духовного пізнання та повсякденного життя [6, с 277]». Таким чином, „банди» мали бути собою інституційними формами „взаємного напучування та втіхи». Завдання функціонування кожної „банди» – це створення „спільноти світла», тобто такої спільності людей, стосунки між якими могли б бути визнані зразковими. Цинцендорф наголошував, що об'єднання людей у банди відбувалося не через те, що людина не могла обійтися без поради свого ближнього, а задля того, щоб члени християнської общини змогли навчитися довіряти один одному, бути упевненими у своєму братові або сестрі, бачити відвертість та позбутися лицемірства [3, с 154]». Слід зазначити, що члени християнської общини Гернгута зі всією серйозністю і відповідальністю ставилися до життя у „бандах». Так, у німецького дослідника Е. Байройтера знаходимо повідомлення про те, що 22 січня 1732 р. у молодіжній банді Мартіна До-берса під час лекції про зіпсовану природу людини юнаки згодилися збиратися кожного дня для відвертого визнання своїх вчинків та підбадьорення один одного, а також обміну своїми мріями та планами [3, с 165].
Збори у „бандах» відбувалися щонайменше один раз на тиждень. Спочатку час проведення спілкувань був сталим: від шостої до сьомої години вечора, пізніше почали проводитися так звані „ранішні банди». Інші джерела повідомляють про збори практично у будь-який час доби. Основним було спілкування членів „банди» протягом однієї години. Проте відвертість у стосунках та щире спілкування між членами „банд» було не єдиним заняттям: їх члени мали напучувати один одного, підтримувати у молитві та надавати реальну допомогу у повсякденному житті. Так, у щоденнику общини Гернгут знаходимо запис від 19 грудня 1732 р. про те, що після проповіді про милосердя сестра Анне-Лене віддала свою найкращу спідницю сестрі, якій не було що одягнути [3, с 167].
Крім звичайних зустрічей у „бандах» також відбувалися зустрічі з приводу організації різних релігійних заходів. Так, наприклад, частотним було проведення так званих „банд причастя», на яких кожен присутній мав перевірити себе, чи він є гідним для участі у цьому таїнстві. Нерідко після таких зустрічей певним членам банд більше не дозволялося брати участь у таких заходах.
У результаті проведення таких спілкувань у „бандах» в Гернгуті ліквідовувалась самотність, оскільки кожен член общини знаходив у своїй „банді» увагу, можливість для спілкування та підтримки. У разі, якщо член такої общини від'їжджав на деякий час, інші члени „банди» були зобов'язані листуватися із ним; якщо хтось хворів і не міг подбати про себе, інші члени „банди» мали йому допомагати.
Особливу функцію виконував керівник „банди». Саме він був відповідальним за процес душепіклування. Однак керівник „банди» не мав недоторканого авторитету. Кожен член спільноти мав право відкрито критикувати свого керівника і, зрештою, вимагати його звільнення. Крім цього, керівники „банд» підлягали суворому контролю спочатку з боку Н. Цинцендорфа, а пізніше їх діяльність регламентувалася проведенням конференцій та зустрічами керівників „банд». Метою таких контрольно-виховних заходів було не тільки здійснення контролю над керівниками зборів, а й навчання та виховання їх справжніми духовними наставниками. Так, керівники „банд» мали стати для своїх вихованців „батьками» та „матерями», тому їх обов'язками, крім проведення духовно-виховних спілкувань, було відвідування членів „банд» вдома, піклування про їх душевний стан та духовний розвиток, „з серцем нести їх переживання», бути для них зразком та прикладом у всіх сферах життя [3, с 176]. Керівник „банди» мав особисто підтримувати конфіденційне листування із кожним членом своєї групи, ті ж у свою чергу могли у листі розповісти своєму наставнику те, що не хотіли обговорювати перед усіма членами „банди».
Розквіт „банд» припадає на період з 1727р. по 1736р. У цей час було закладено основу для подальшої діяльності Гернгута. Пізніше Цинцендорф стверджував, що серед членів „банд» має панувати абсолютна довіра, атмосфера повинна бути такою, що спонукає членів до абсолютної відвертості. Жоден з них не мав боятися покарання або нерозуміння з боку інших членів [2, с 200]. Ніхто з груп спілкування не повинен бути примушеним до відвертості, бажання сповідуватися перед іншими мало йти від серця самої людини. Цинцендорф визначав „банди» як духовні об'єднання друзів і називав їх „культивацією інтимної дружби «[2, с 201].
Ідея Цинцендорфа про спілкування у малих групах не була новою. Так, ще на початку XVII ст. основоположником пієтизму Ф. Шпенером було засновано „collegia pietatis», на яких віруючі люди зустрічалися для вивчення Біблії. Проте „банди» Цинцендорфа відрізнялися від „collegia pietatis» Ф. Шпенера тим, що їх члени мали не тільки дискутувати про Слово Боже, але й відкрито сповідувати власні провини або відкривати інші боки свого життя перед іншими. Цей принцип сповідування та відвертості у стосунках більше уподібнює „банди» Н. Цинцендорфа до домашніх сімейних груп сучасних християнських общин, метою яких є якомога тісніше спілкування, аніж до зборів благочестя ранніх пієтичних громад.
Назва „хори» починає використовуватись у Гернгуті лише в 1738 р. „Хори» об'єднували людей у групи за віком, статтю та соціальним станом. Так, залежно від віку та соціального стану кожен член християнської громади Гернгута належав до певного „хору», жив общинним життям цього „хору» та ставав його частиною. Мотивом для поділу вихованців на „хори» стало висловлювання Н. -Цинцендорфа про те, що „з кожним роком в людині відбувається щось особливе, її наповнюють нові переживання, погляди її трансформуються» [1, с 224]. Зважаючи на релігійний бік виховання, Цинцендорф пише, що „діти бачать в Спасителі дитину, хлопці і дівчата дванадцятирічного у храмі, а кожна людина має бачити в собі Спасителя відповідно до свого віку» [7, с 334]. Цинцендорф також притримувався думки, що вихованці, поділені на групи за віком, мають більше спільного, можуть краще вирішувати поставлені перед ними завдання, здатні краще усвідомити цілі навчально-виховного процесу.
Кожний „хор» мав власний духовно-виховний ідеал, свої цілі виховного процесу та своїх наставників. Одним із завдань наставника „хору» було правильно розподілити вихованців за групами та пильнувати за їх природним розвитком у межах цих „хорів». „Хори» проживали в окремих, спеціально облаштованих для цього приміщеннях.
На „хори» розподілялися не тільки за станом та віком, але й за статтю. Спочатку причиною цього було лише бажання встановлення кращої дисципліни, однак згодом Цинцендорф стверджував, що виховання в окремих „хорах» може бути більш результативним і для чоловіків, і для жінок, оскільки воно має бути різним. Крім того, за Н. Цинцендорфом, чоловіки і жінки мають різні виховні ідеали та призначення у житті. Так, виховання дівчат передбачало лише таке: виховання у кращих біблійних традиціях, зміцнення „внутрішньої» людини та формування люб'язного благочестивого характеру. Найважливішими завданнями навчання хлопців Цинцендорф називає роботу на полі та у винограднику, вміння керувати, служити у церковній громаді, надавати допомогу і загалом робити усе, що може згодитися у житті. Виховання хлопців та дівчат також мало свої відмінності у ракурсі майбутнього подружнього життя. Так, виховання хлопців від початку повинно бути спрямоване на формування сильного характеру лідера, який би міг сміливо направляти свою сім'ю та вміло керувати нею. Дівчата ж навпаки мали зосередитися на вихованні у собі таких рис, як доброта, щирість, повага до ближніх, бажання допомогти, лагідність, смирення та доброзичливість [8]. Наставниками дівчат у „хорах» ставали лише сестри, а наставниками хлопців – брати.
Висновки. Виховання мешканців Гернгута відбувалося у малочисельних групах спілкування, які спочатку називалися „банди», а згодом отримали назву „хорів». Об'єднання людей у „банди» було добровільним, а члени громади зараховувалися до певного „хору» залежно від віку, соціального стану та статі. „Банди» і „хори» Н. Цинцендорфа мали забезпечити всебічний духовний розвиток їх членів та сприяти втіленню найкращих духовно-виховних ідеалів.
 
ЛІТЕРАТУРА:
  1. Herrnhuter Diarium. -31. 12. 1734.
  2. Protokoll der Londoner Ratstage. VIII. Sitzung. – 6. September 1753.
  3. Schmidt G. Die Banden oder Gesellschaften im alten Herrnhut // Zeitschrift fbr Brbdergeschichte №3, 1909. – S. 145-207.
  4. Uttendurfer 0. Zinzendorf und die Jugend. Die Erziehungsgrundsdtze Zinzendorfs und der Brbdergemeine. – Berlin, 1923. – 208 S.
  5. Zimmeriing P. Nikolaus Ludwig Graf von Zinzendorf und die Herrnhuter Brbdergemeine: Geschichte, Spiritualitdt und Theologie. – Holzgerlingen, 1999. -205 S.
  6. Zinzendorf N. Bbdingische Sammlung: in 3 Bd. – Bbdingen 1742-1745. -Bd. 2. – 378 S.
  7. Zinzendorf N. Gemeinreden. In 2 Bd. – 1747. – Bd. 1. – S. 437.
  8. Zinzendorf N. Zeister Reden. Die an den Sinodum der Brbder in Zeist gehaltenen Reden. – 26. 10. 1745.

 

 
Фото Капча