Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Організація виховного процесу в інституціях Н.-Л. Цинцендорфа

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
7
Мова: 
Українська
Оцінка: 

віддала свою найкращу спідницю сестрі, якій не було що одягнути [3, с 167].

Крім звичайних зустрічей у „бандах» також відбувалися зустрічі з приводу організації різних релігійних заходів. Так, наприклад, частотним було проведення так званих „банд причастя», на яких кожен присутній мав перевірити себе, чи він є гідним для участі у цьому таїнстві. Нерідко після таких зустрічей певним членам банд більше не дозволялося брати участь у таких заходах.
У результаті проведення таких спілкувань у „бандах» в Гернгуті ліквідовувалась самотність, оскільки кожен член общини знаходив у своїй „банді» увагу, можливість для спілкування та підтримки. У разі, якщо член такої общини від'їжджав на деякий час, інші члени „банди» були зобов'язані листуватися із ним; якщо хтось хворів і не міг подбати про себе, інші члени „банди» мали йому допомагати.
Особливу функцію виконував керівник „банди». Саме він був відповідальним за процес душепіклування. Однак керівник „банди» не мав недоторканого авторитету. Кожен член спільноти мав право відкрито критикувати свого керівника і, зрештою, вимагати його звільнення. Крім цього, керівники „банд» підлягали суворому контролю спочатку з боку Н. Цинцендорфа, а пізніше їх діяльність регламентувалася проведенням конференцій та зустрічами керівників „банд». Метою таких контрольно-виховних заходів було не тільки здійснення контролю над керівниками зборів, а й навчання та виховання їх справжніми духовними наставниками. Так, керівники „банд» мали стати для своїх вихованців „батьками» та „матерями», тому їх обов'язками, крім проведення духовно-виховних спілкувань, було відвідування членів „банд» вдома, піклування про їх душевний стан та духовний розвиток, „з серцем нести їх переживання», бути для них зразком та прикладом у всіх сферах життя [3, с 176]. Керівник „банди» мав особисто підтримувати конфіденційне листування із кожним членом своєї групи, ті ж у свою чергу могли у листі розповісти своєму наставнику те, що не хотіли обговорювати перед усіма членами „банди».
Розквіт „банд» припадає на період з 1727р. по 1736р. У цей час було закладено основу для подальшої діяльності Гернгута. Пізніше Цинцендорф стверджував, що серед членів „банд» має панувати абсолютна довіра, атмосфера повинна бути такою, що спонукає членів до абсолютної відвертості. Жоден з них не мав боятися покарання або нерозуміння з боку інших членів [2, с 200]. Ніхто з груп спілкування не повинен бути примушеним до відвертості, бажання сповідуватися перед іншими мало йти від серця самої людини. Цинцендорф визначав „банди» як духовні об'єднання друзів і називав їх „культивацією інтимної дружби «[2, с 201].
Ідея Цинцендорфа про спілкування у малих групах не була новою. Так, ще на початку XVII ст. основоположником пієтизму Ф. Шпенером було засновано „collegia pietatis», на яких віруючі люди зустрічалися для вивчення Біблії. Проте „банди» Цинцендорфа відрізнялися від „collegia pietatis» Ф. Шпенера тим, що їх члени мали не тільки дискутувати про Слово Боже, але й відкрито сповідувати власні провини або відкривати інші боки свого життя перед іншими. Цей принцип сповідування та відвертості у стосунках більше уподібнює „банди» Н. Цинцендорфа до домашніх сімейних груп сучасних християнських общин, метою яких є якомога тісніше спілкування, аніж до зборів благочестя ранніх пієтичних громад.
Назва „хори» починає використовуватись у Гернгуті лише в 1738 р. „Хори» об'єднували людей у групи за віком, статтю та соціальним станом. Так, залежно від віку та соціального стану кожен член християнської громади Гернгута належав до певного „хору», жив общинним життям цього „хору» та ставав його частиною. Мотивом для поділу вихованців на „хори» стало висловлювання Н. -Цинцендорфа про те, що „з кожним роком в людині відбувається щось особливе, її наповнюють нові переживання, погляди її трансформуються» [1, с 224]. Зважаючи на релігійний бік виховання, Цинцендорф пише, що „діти бачать в Спасителі дитину, хлопці і дівчата дванадцятирічного у храмі, а кожна людина має бачити в собі Спасителя відповідно до свого віку» [7, с 334]. Цинцендорф також притримувався думки, що вихованці, поділені на групи за віком, мають більше спільного, можуть краще вирішувати поставлені перед ними завдання, здатні краще усвідомити цілі навчально-виховного процесу.
Кожний „хор» мав власний духовно-виховний ідеал, свої цілі виховного процесу та своїх наставників. Одним із завдань наставника „хору» було правильно розподілити вихованців за групами та пильнувати за їх природним розвитком у межах цих „хорів». „Хори» проживали в окремих, спеціально облаштованих для цього приміщеннях.
На „хори» розподілялися не тільки за станом та віком, але й за статтю. Спочатку причиною цього було лише бажання встановлення кращої дисципліни, однак згодом Цинцендорф стверджував, що виховання в окремих „хорах» може бути більш результативним і для чоловіків, і для жінок, оскільки воно має бути різним. Крім того, за Н. Цинцендорфом, чоловіки і жінки мають різні виховні ідеали та призначення у житті. Так, виховання дівчат передбачало лише таке: виховання у кращих біблійних традиціях, зміцнення „внутрішньої» людини та формування люб'язного благочестивого характеру. Найважливішими завданнями навчання хлопців Цинцендорф називає роботу на полі та у винограднику, вміння керувати, служити у церковній громаді, надавати допомогу і загалом робити усе, що може згодитися у житті. Виховання хлопців та дівчат також мало свої відмінності у ракурсі майбутнього подружнього життя. Так, виховання хлопців від початку повинно бути спрямоване на формування сильного характеру лідера, який би міг сміливо направляти свою сім'ю та вміло керувати нею. Дівчата ж навпаки мали зосередитися на вихованні у собі таких рис, як доброта, щирість, повага до ближніх, бажання допомогти, лагідність, смирення та доброзичливість [8]. Наставниками дівчат у „хорах» ставали лише сестри, а наставниками хлопців – брати.
Висновки. Виховання мешканців Гернгута відбувалося у малочисельних групах спілкування, які спочатку називалися „банди», а згодом отримали назву „хорів». Об'єднання людей у „банди» було добровільним, а члени громади зараховувалися до певного „хору» залежно від віку, соціального стану та статі. „Банди» і „хори» Н. Цинцендорфа мали забезпечити всебічний духовний розвиток їх членів та сприяти втіленню найкращих духовно-виховних ідеалів.
 
ЛІТЕРАТУРА:
  1. Herrnhuter Diarium. -31. 12. 1734.
  2. Protokoll der Londoner Ratstage. VIII. Sitzung. – 6. September 1753.
  3. Schmidt G. Die Banden oder Gesellschaften im alten Herrnhut // Zeitschrift fbr Brbdergeschichte №3, 1909. – S. 145-207.
  4. Uttendurfer 0. Zinzendorf und die Jugend. Die Erziehungsgrundsdtze Zinzendorfs und der Brbdergemeine. – Berlin, 1923. – 208 S.
  5. Zimmeriing P. Nikolaus Ludwig Graf von Zinzendorf und die Herrnhuter Brbdergemeine: Geschichte, Spiritualitdt und Theologie. – Holzgerlingen, 1999. -205 S.
  6. Zinzendorf N. Bbdingische Sammlung: in 3 Bd. – Bbdingen 1742-1745. -Bd. 2. – 378 S.
  7. Zinzendorf N. Gemeinreden. In 2 Bd. – 1747. – Bd. 1. – S. 437.
  8. Zinzendorf N. Zeister Reden. Die an den Sinodum der Brbder in Zeist gehaltenen Reden. – 26. 10. 1745.

 

 
Фото Капча