Організація забезпечення пожежної безпеки

-функціонування відомчої, місцевої, добровільної пожежної охорони та якість профілактичної роботи, яка ними проводиться;

організація роботи пожежно-технічної комісії та порядок організації проведення протипожежного інструктажу і перевірки знань з питань пожежної безпеки посадових осіб;

-знання робітниками питань пожежної безпеки, обов'язків на випадок виникнення пожежі, наявність журналу обліку пожеж і реагування на них адміністрації об’єкта.

Результати перевірок. Заходи щодо усунення виявлених недоліків у діяльності адміністрації щодо забезпечення пожежної безпеки об’єктів, що перевірялися, відображаються в приписі.

Запропоновані приписами заходи мають бути обґрунтовані вимогами нормативних актів та обговорюватись з керівниками об’єктів із установленням термінів їх виконання.

Припис має два розділи. До першого розділу включаються невиконані заходи попереднього припису із зазначенням минулих термінів їх виконання, а до другого - нові запропоновані заходи і терміни їх виконання.

Припис складається не менше, ніж у 2 примірниках: 1-ий - не пізніше 5-ти робочих днів після закінчення обстеження вручається керівнику об’єкта для виконання, а 2-й з підписом керівника щодо погоджених термінів та одержання залишається в органі держпожежнагляду для здійснення контролю. 

Припис держпожежнагляду підписують державні інспектори, які проводили обстеження. Він зберігається в наглядовій справі до повного його виконання, але не менше 5 років. Приписи можуть бути оскаржені до вищого органу чи посадової особи держпожежнагляду в 10-денний термін з дня їх вручення.

 

 

Об’єкти, незалежно від організаційно-правових форм та форм власності, відповідно до рівня пожежної небезпеки поділяються на об’єкти І, II та III груп.

До об’єктів 1-ї групи належать потенційно небезпечні об’єкти, промислові та складські будівлі, які належать до категорій „А”, „Б” за вибухопожежною небезпекою незалежно від площі, категорії „В” за пожежною небезпекою площею 500 кв. м і більше, об’єкти з масовим перебуванням людей та висотні будинки, будівлі центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також інші об’єкти, які визначаються відповідним наказом начальника територіального органу нагляду у сфері пожежної безпеки.

До об’єктів 2-ї групи належать промислові та складські будівлі, які належать до категорії ,,В” за пожежною небезпекою площею менше 500 кв. м, сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства, на роботах у яких задіяні працівники, об’єкти торгівлі (крім малих архітектурних форм), будівлі підвищеної поверховості, підприємства побутового обслуговування, підземні та багатоповерхові гаражні кооперативи тощо, які не увійшли до 1-ї та 2-ї груп. Перелік таких об’єктів затверджується керівником місцевого органу ДПН.

До об’єктів 3-ї групи належать усі державні, відомчі та кооперативні житлові будинки (крім будинків підвищеної поверховості та висотних), дачні, садівницькі та гаражні кооперативи (крім багатоповерхових та підземних), малі архітектурні форми тощо.

Розподіл суб’єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для безпеки життя і здоров’я населення, навколишнього природного середовища щодо пожежної безпеки здійснюється за наступними критеріями (постанова Кабінету Міністрів від 14.11.2007 р. № 1324):

-порогова маса небезпечних речовин, категорії та групи небезпечних речовин;

-категорія за вибухопожежною і пожежною небезпекою приміщення та будівлі, зовнішньої установки;

-важливість для національної безпеки країни та забезпечення життєдіяльності населення;

-кількість людей, що постійно або тимчасово можуть перебувати одночасно на об’єкті;

-поверховість або висота будівель;

-розташування споруд під землею;

-наявність культурних, історичних, духовних та інформаційних цінностей;

-рівень складності ліквідації можливої пожежі та її наслідків; 

-кількісна міра пожежної небезпеки, що враховує ймовірність настання негативних соціальних, екологічних та матеріальних наслідків від здійснення господарської діяльності та можливий розмір втрат від виникнення імовірної пожежі.

Відповідно до встановлених критеріїв, суб’єкти господарювання, залежно від форми власності належать до одного з трьох ступенів ризику з:

-високим; 

-середнім;

-незначним.

До суб’єктів господарювання з високим ступенем прийнятного рику належать:

-потенційно небезпечні об’єкти та об’єкти підвищеної небезпеки; 

-промислові та складські будівлі (споруди), які належать до категорій ,,А” або ,,Б” та промислові і складські будівлі, які належать до категорії ,,В” площею 500 кв. метрів і більше; 

-підприємства, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

-об’єкти з; масовим перебуванням людей, зокрема аеропорти, вокзали республіканського та обласного значення, станції метрополітенів; 

-висотні будинки (висотою понад 47 м), а також підземні споруди;

-пам’ятки архітектури та історії, музеї, картинні галереї, бібліотеки, архіви, підприємства зв’язку, телерадіоцентри, банківські установи державного та обласного значення;

-тваринницькі або птахівницькі комплекси з утриманням більше як 1000 голів тварин або більш як 100 тис. голів птиці;

-об’єкти нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, перепланування, розширення і технічного переоснащення.

До суб’єктів господарювання із середнім ступенем прийнятного ризику належать:

-промислові та складські будівлі, об’єкти тваринництва або птахівництва, які не належать до суб’єктів господарювання із високим ступенем прийнятного ризику;

-об’єкти з постійним або тимчасовим перебуванням у них менше як 50 осіб, зокрема, об’єкти торгівлі, громадського харчування, підприємства побутового обслуговування;

-будинки науково-дослідних установ, проектних та конструкторських організацій;

-музеї, картинні галереї, бібліотеки, архіви, підприємства зв’язку, телерадіоцентри районного та місцевого значення, філії районних представництв банків;

-будівлі підвищеної поверховості (висотою від