+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Контрольна робота
К-сть сторінок:
10
Мова:
Українська
«Які обов’язки в сім’ї виконують батьки», можна стверджувати, що діти з повних сімей (36%) мають достатній рівень знань про обв’язки батьків: «Мама повинна купувати продукти на обід, готувати їжу, мити посуд, прибирати у квартирі, чекати тата з роботи»; «Тато повинен допомагати мамі в домашній роботі, заробляти гроші, щоб мама могла купити продукти й іграшки для дітей, виховувати дітей». Діти з неповних сімей (64%) мають деформовані знання про обов’язки батьків. І через те що більшість цих дітей проживають лише з мамою, то вона й виконує всі обов’язки: «Мама повинна робити все», «Мама повинна заробляти гроші, щоб заплатити за житло і щоб потім могла купити продукти на обід», «Мама повинна ходити на роботу, готувати їжу, гуляти зі мною, допомагати бабусі», «Мама повинна ходити на роботу, робити всі домашні справи: мити посуд або, якщо, наприклад, зламалась шафа, відремонтувати її, або полагодити мені босоніжки».
Майже всі дошкільники в майбутньому хочуть мати дітей, але мотиви їхні різні: 56% дошкільників визначає необхідність дітей як задоволення емоційних потреб батьків: «Щоб не сумувати», «Щоб батьків веселити», «Щоб мама раділа»; 44% – задоволення суспільних потреб: «Щоб працювали і заробляли гроші», «Щоб допомагали батькам».
Отже, діти на перше місце поставили задоволення особистих потреб, а на останнє – народження дитини, тим часом як у дослідженнях Н. Іванової навпаки: на першому місці – народження дитини, а на останньому – задоволення особистих потреб. Також у нашому дослідженні є діти, які не змогли пояснити необхідність сім’ї. У визначенні поняття «сім’я» наші діти визначили два покоління, що живуть разом, на відміну від дослідження Н. Іванової, де називали всіх членів родини. І ще в нашому дослідженні виявилися діти, які зовсім не хочуть мати сім’ю. Визначаючи мотиви бажання в майбутньому мати дітей, у нашому дослідженні дітьми було виділено тільки два мотиви – задоволення емоційних потреб та задоволення суспільних потреб.
Загалом сучасні діти орієнтовані на традиційну модель щасливої сім’ї, в якій обов’язково є діти. З одного боку, радує, що діти зв’язують поняття «сім’я» і «дитина» та усвідомлюють необхідність продовження людського роду. З іншого – не може не насторожувати той факт, що сучасна дитина сприймає свою центральну позицію в сім’ї як даність, що відповідає створеній суспільством дитиноцентричній моделі. Батьки і педагоги мало розповідають дітям про роль і значущість дитини в сім’ї: адже з дитиною пов’язані не тільки можливість уникнути самоти і засіб позбавлення від нудьги, але й необхідність догляду за ними, відповідальність за її здоров’я, безпека тощо. Тому педагогам і батькам необхідно розширювати уявлення дітей про багатоаспектність сімейних та соціальних ролей, що виконуються кожною людиною сімейного товариства, про сутність і важливість сім’ї для людини.
На наступному етапі зроблена спроба виявити, які уявлення про батьківські функції складаються в дитини дошкільного віку, для чого використали методику, запропоновану Т. Пуховою «Шість ляльок».
Наслідування, або імітація, в дітей дошкільного віку позначається багатьма психологами терміном «ідентифікація»; тим самим підкреслюється особлива спрямованість імітаційного процесу. Змістом наслідування, починаючи з трирічного віку, є моделювання поведінки дорослого.
Батьківська поведінка в повсякденних побутових ситуаціях найбільш знайома і доступна дитячому наслідуванню. У нашій культурі акти прояви батьківської турботи про дітей, доступні дитячому розумінню, в повній сім’ї приблизно однакові. Батьки забезпечують задоволення фізіологічних потреб дитини: годують, одягають, укладають дітей спати. Крім того, вони ще відпочивають і працюють. Тож дитина у своїй грі здатна відобразити ці поведінкові акти; якщо дошкільник їх не відображає, можливо, він ще не виділяє ці функції людей, що оточують його. Передбачається, що й інші процеси соціалізації в такої дитини протікатимуть своєрідно і, можливо, із запізненням.
Упродовж дошкільного віку спостерігається динаміка переходу від віддзеркалення взаємодії дорослого з предметами до віддзеркалення взаємин з іншими людьми. Отже, досліджуючи уявлення дитини про сімейні ролі, ми досліджуємо те, як ідуть процеси ідентифікації в цієї конкретної дитини.
Предмети, які пропонувалися для гри, наштовхували дитину на певний сюжет, добре знайомий кожній дитині: внутрішньосімейна побутова взаємодія членів сім’ї, їхнє функціонування в домашній ситуації. У методиці Т. Пухової використовується шість ляльок для того, щоб дитина могла за бажанням користуватися ними для позначення трьох поколінь сім’ї: бабусь із дідусями, батьків і дітей.
Спостереження за грою дитини із шістьма ляльками при одночасному використанні інших іграшок, що імітують предмети домашнього вжитку, дозволило виявити сформованість у дитини уявлень про сімейні зв’язки, про розподіл ролей, а також про їхнє функціонування. Матеріальне забезпечення цієї методики досить просте. Шість фігурок, які можна використати для роботи, можуть бути ляльками або звірятками. Ми використовували шість ляльок ґумових зайчиків, і через те що вони мали невизначений вік, їх легко було вважати і дітьми, і людьми похилого віку.
Для цих головних персонажів необхідно підібрати відповідних розмірів меблі і яке-небудь домашнє начиння. У нас було двадцять предметів, із них приблизно половина для кухні й половина – для житлової кімнати (у нашій культурі це одночасно спальня, кабінет, вітальня).
Якщо в наборі чотири однакові стільці, то вони розглядаються як один предмет. Зразковий перелік такий: для кухні – столи обідній і робочий, стільці, холодильник, плита, телевізор, віник, чайник, пиріг; для житлової