+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Контрольна робота
К-сть сторінок:
22
Мова:
Українська
все дощові черв'яки, кліщі, ногохвістки та ін. Вони відіграють важливу роль в процесах перетворення рослинних залишків, використовуючи їх як харчові продукти, чим прискорюють біологічний процес обігу речовин. Особливе значення в грунтоутворенні належить дощовим черв'якам. Вони поширені в різних грунтово-кліматичних зонах. Черв'яки зустрічаються як в окультурених грунтах, так і в неокультурених. Іх кількість в грунтах коливається в межах від сотень тисяч до декількох мільйонів на 1 г грунту. Найбільше їх у верхніх горизонтах, з глибиною їх кількість зменшується. Дощові черв'яки виробляють в профілі грунту проходи, які покращують фізичні властивості грунту: підвищується пористість грунту, покращується аерація, вологоємкість, водопроникливість. В грунтах, де є дуже багато черв'яків, нагромаджується значна кількість продуктів їх життєдіяльності капролітів, які сприяють зростанню кількості гумусу, суми обмінних основ, зменшується кислотність грунту. Капроліти впливають на водоміцність структурних агрегатів. Дощові черв'яки покращують не тільки агрофізичні властивості грунту, але також хімічні його властивості.
В грунтах живе значна кількість комах (жуки, мурашки, терміти та ін.), які мають значний вплив на грунтоутворення. Вони риють в грунті ходи. Тим самим покращують повітряний режим грунту, змінюють його фізичні властивості. В процесі життєдіяльності сприяють збільшенню гумусу в грунті.
Хребетні тварини в грунтах представлені переважно гризунами, які риють значну кількість ходів по профілю грунту. Ці ходи в грунті називають «кротовинами». Деякі грунти, особливо в степовій зоні, сильно перериваються гризунами і на поверхні створюють певні форми рельєфу, які називають нанорельєфом, а до назви грунту долучають термін переритий «кротовинами». «Кротовини» використовують як діагностичну ознаку при встановленні підтипу грунтів, зокрема чорноземів, де в профілі цих грунтів обов'язково повинні бути присутні ходи-»кротовини». Ці ходи значно покращують фізичні властивості грунту, змінюють природну родючість певних горизонтів грунту за рахунок нагромадження в них більш родючих горизонтів (матеріалу з інших шарів (горизонтів)) грунту.
Виробнича діяльність людини – це надзвичайно потужний фактор формування властивостей грунту. Це фактор свідомого впливу людини на напрямок грунтоутворення, який викликає зміну показників грунту.
До цього впливу можна віднести перш за все хімічну меліорацію грунтів, проведення заходів, спрямованих на регулювання повітряно-водного режиму грунту та інше. Виробнича діяльність людини на сучасному етапі розвитку стає провідним фактором грунтоутворення і зміни родючості грунту. При цьому характер та важливість змін грунту залежить від соціально-економічних виробничих взаємовідносин, рівня розвитку суспільства, науки, техніки.
Систематичне застосування заходів, спрямованих на покращання показників грунту з врахуванням його генетичних особливостей і вимог культур, веде до окультурення грунту, тобто формування грунту з більш високими показниками родючості.
Неправильне використання властивостей грунту і вживання заходів без врахування рекомендацій щодо раціонального використання земельних ресурсів приводить до погіршення властивостей грунту, а інколи може викликати дуже шкідливі явища на тій чи іншій території (ерозія, вторинне засолення, заболочування тощо).
Вік грунту або території. Цей фактор грунтоутворення займає значне місце у всіх процесах формування грунтів, які розвиваються не тільки в просторі, але і в часі. Початий процес грунтоутворення на тій чи іншій території розвивається та еволюціонує одночасно з розвитком та еволюцією природи.
На території України процес грунтоутворення почався з відступом льодовика. На півдні країни льодовик відступив раніше, тому і грунтоутворення тут почалося раніше, в той час як на півночі цей процес був загальмований пізнішим відходом льодовика. Період, що характеризує початок процесу грунтоутворення до наших часів, називається абсолютним віком грунту. Отже, за віком грунти нашої держави переважно більш старі, ніж грунти північних країн, де поверхня території звільнилась від льодовика пізніше.
Абсолютний вік грунтів залежить від рельєфу. На вододілах грунти мають більш абсолютний вік, тому що їх територія не зазнала зледеніння, а на схилах грунти були під льодом. В той же час абсолютний вік грунтів на схилах більший, ніж на заплаві.
Виділяють також відносний вік грунтів, який представляє час коли почав формуватися той чи інший тип грунту незалежно від часу звільнення території від льодовика.
Відносний вік грунту залежить від стадійного розвитку грунту, який визначає його місце в єдиному грунтотворному процесі, зумовлюється періодом грунтотворного процесу, його швидкістю, темпами зміни одної стадії розвитку іншою. Відносний вік грунту залежить також від складу та властивостей порід, умов рельєфу, напрямку грунтотворного процесу.
Фактори грунтоутворення специфічно впливають на формування грунту і не можуть бути замінені один одним. Кожен з них відіграє свою роль в процесі обміну речовини та енергії між грунтом і навкіллям.
Всі фактори грунтоутворення взаємопов'язані, і віддати перевагу якомусь одному можна лише на певному етапі. Так, за А. А. Роде, всі фактори об'єднують в три групи. При цьому на першому етапі формування грунту (первинне грунтоутворення) ведучим є біологічний, тому Що тут формується органічна частина грунту і саме на цьому етапі Формується основна властивість грунту – родючість. При взаємодії Факторів грунтоутворення розвиваються мікро-, мезо- і макропроцеси потоутворення. Під їх впливом формується профіль грунту з набором генетичних горизонтів.
3. Типи грунтів
Тип грунту – велика група грунтів, що розвиваються в однотипових біологічних, кліматичних, гідрологічних умовах і характеризуються яскравим проявом основного процесу групоутворення при можливому сполученні з іншими процесами.
Приклади типів грунтів: підзолисті грунти, чорноземи, сірі лісові грунти, сіроземи, червоноземи. Тип