Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Основні форми і види мовленнєвих порушень

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
11
Мова: 
Українська
Оцінка: 

мова) — порушення тембру голосу та звуковимовляння, які зумовлені анатомо-фізіологічними дефектами мовного апарата. (Синоніми — гугнявість, палатолалія.) Проявляється в патологічній зміні тембру голосу та спотвореному звуковимовлянні  внаслідок порушення нормальної участі носової порожнини (носового резонатора)  у голосотворенні. Через щілину в м'якому і твердому піднебінні  повітряний струмінь при звукоутворенні проходить не тільки через рот, а й через носову порожнину. В цьому випадку всі звуки мови стають назалізованими   (носовими), мова малозрозумілою, монотонною. Таку форму ринолалії називають відкритою, на відміну від закритої, яка проявляється  при порушенні нормальної прохідності носової порожнини при аденоїдах, пухлинах носоглотки, викривленнях носової перегородки,   хронічних, запалювальних процесах носоглотки. При закритій ринолалії носовий резонатор повністю або частково виключається із процесу звукоутворення і голос у цьому випадку позбавляється ряду обертонів, звучить глухо, спотворюються носові звуки «м» і «н».

дизартрія - порушення вимовної сторони мовлення, зумовлене недостатньою інервацією мовленнєвого апарату. Порушення структурно-семантичного оформлення висловлювання; (від грецької dis — префікс, який означає розлад, агthon — сполучати) — порушення вимовляльної сторони мови, зумовлене органічною недостатністю іннервації  мовного   апарата.   (Синоніми — косномовність, невиразна мова). При дизартрії спостерігається несформованість усіх ланок механізму звуковимовляння, наслідком чого є голосові та артикуляційно-фонетичні дефекти. При тяжкому ступені дизартрії (анартрії)   цілковито  відсутня  звуковимовляльна  сторона мови. В легких випадках, коли дефект переважно виявляється в артикуляційно-фонетичних    порушеннях, мова йде про стерту форму дизартрії. У цьому випадку її слід відрізняти від дислалії (це може зробити тільки спеціаліст-логопед).
Дизартрія є наслідком ураження центральної нервової системи при дитячому церебральному паралічу, проте може виникнути й на будь-якому етапі розвитку дитини як результат нейроінфекції та інших захворювань мозку.
алалія - відсутність або недорозвинення мовлення внаслідок органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку; (від грецької а — частка, що означає заперечення, латинської lаlіа — мова) — відсутність або недорозвиненість мови внаслідок органічного ураження мовних зон кори головного мозку у внутрішньоутробному або ранньому періоді розвитку дитини. (Синоніми — дисфазія, рання дитяча афазія, афазія розвитку, слухонімота.) Це один із найскладніших дефектів мови, при якому ушкоджені операції відбору та програмування на всіх етапах сприймання та відтворення мовного висловлювання. При цьому система мовних засобів (фонематичних, граматичних, лексичних) не формується.  Порушується управління мовленнєвими рухами, що відбивається на відтворенні звуків і складів. Алалія виникає при ураженнях мовних зон великих півкуль головного мозку  (центр Брока і центр Верніке).
афазія - (від грецької а — заперечення і латинської lаlіа — мова) — цілковита або часткова втрата раніше сформованої мови, пов'язана з локальними ураженнями головного мозку: судинними порушеннями, запальними процесами, черепно-мозковими травмами. (Синоніми — розпад, втрата мови). Як правило, до афазії відносять мовне порушення, якщо воно відбулося після трирічного віку. На відміну від афазії дорослих виділяється дитяча, або рання, афазія.
Розрізняють моторну і сенсорну форми алалій і афазій.
При моторній формі внаслідок   органічного   ураження мовнорухового мозкового центра втрачається або різко порушується здатність говорити, але значною мірою зберігається здатність до розуміння мови інших. При сенсорній формі алалії або афазії характерне різко виражене порушення розуміння мови, тому що у цих випадках виявляється органічне ураження переважно    сенсорних (сприймальних, чуттєвих) центрів мови. Найважчі випадки системних мовних порушень пов'язані зі сполученням моторної і сенсорної форм алалії і афазії.
 
2. Порушення писемного мовлення
 
Порушення писемної мови можна поділити на дві групи залежно від того, який вид її порушено — продуктивний (порушення самого акту письма) або рецептивний (розлади читання).
Дислексія (алексія) - часткове (повне) порушення процесів читання.
(від грецької dis — префікс, який означає розлад, і lego — читаю) —порушення читання, пов'язане з ураженням або недорозвиненням деяких ділянок кори головного мозку. Виявляється в утрудненні при розпізнаванні букв, при злитті їх у склади і складів у слова, що призводить до уповільненого, часто відгадувального характеру читання, до неправильного відтворення звукової форми слова, неправильного розуміння навіть найпростішого тексту. Тяжкий ступінь цього порушення являє собою алексію — повну нездатність до оволодіння читанням.
Дисграфія (аграфія) - часткове (повне) специфічне порушення процесів письма. (від грецької dis — префікс, який означає розлад, і grapho — пишу) — часткові специфічні розлади процесу письма. Проявляються в нестійких оптико-просторових образах букв, у перекрученнях звуко-складового наповнення слова і структури речення. В основі дисграфії у дітей лежить недорозвиненість усної мови (крім оптичної форми), зокрема неповноцінність фонематичного слуху, і недоліки вимовляння, які перешкоджають оволодінню фонетичним (звуковим) складом слова. Найскладніший ступінь цього порушення — аграфія — являє собою повну нездатність до оволодіння навичками письма.
 
3. Психолого-педагогічна класифікація
 
Для цієї класифікації притаманне поєднання психолого- лінгвістнчннх і клінічних критеріїв.
Відповідно до особливостей порушення для кожної форми нині розроблено специфічні методи і прийоми корекційно-логопедичної роботи.
Як основу для комплектування спеціальних логопедичних закладів і вибору фронтальних методів впливу широко використовують психолого-педагогічну класифікацію мовленнєвих порушень. Вона розроблена Р. Левіною і ґрунтується на виділенні насамперед тих ознак мовленнєвої недостатності, які важливі для здійснення єдиного педагогічного підходу до навчання і виховання.
На основі психолінгвістичних критеріїв - порушення мовних засобів спілкування і порушення в застосуванні засобів спілкування в процесі мовленнєвої комунікації - вади мовлення поділяють на дві групи.
До першої групи належать такі порушення: фонетичне недорозвинення; фонетико-фонематичне недорозвинення; загальне недорозвинення мовлення.
До другої групи відносяться заїкання, за якого основою вади є порушення комунікативної функції мовлення за збереженості мовних засобів спілкування.
Психолого-педагогічна класифікація відкрила широкі можливості для впровадження в логопедичну практику науково обгрунтованих фронтальних методів корекційного впливу на порушене мовлення й інші психічні функції дітей дошкільного і шкільного віку. Під кутом зору психолого-педагогічної класифікації найзначнішим є питання про те, як саме компоненти мовленнєвої системи недорозвинені або порушені. Дотримуючись цього підходу, логопед може чітко спланувати напрям корекційного навчання за відповідної категорії мовленнєвого розладу: загального недорозвинення мовлення, фонетико-фонематичного недорозвинення, в разі недоліків вимовляння звуків.
Кожну групу вад, у свою чергу, розрізняють за формою (природою) порушення і ступенем її вираженості.
Клініко-педагогічна і психолого-педагогічна класифікації взаємно доповнюють одна одну і використовуються як в діагностиці, так і для корекції мовленнєвих порушень.
 
Список використаних джерел:
 
  1. Логопедія. Підручник, друге видання, перероблене та доповнене. За ред. М. К. Шеремет. – К.: Видавничий дім «Слово», 2010. – 627 с.
  2. Логопедія. Підручник. За ред. М. К. Шеремет. – К.: Видавничий дім «Слово», 2010. – 376 с.
  3. Основи   дефектології:  Навч.   посібник.— К.: Вища шк., 1994.— 143 с. 
  4. Електронний ресурс: http://westudents.com.ua/glavy/78356-33-osnovn-formi-vidi-movlennvih-por...
 
Фото Капча