Основні положення законодавчих актів з трудових та правових питань охорони праці

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

Охорона праці жінок (стаття 10). Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством.

Охорона праці неповнолітніх (стаття 11). Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду. Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.

Охорона праці інвалідів (стаття 12). Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час не допускається.

Обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці

Згідно статті 14 закону «Про охорону праці» працівник зобов'язаний:

-дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

-знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

-проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Закон «Про охорону праці» (стаття 17) передбачає, що роботодавець зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників:

-зайнятих на важких роботах;

-зайнятих на роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці;

-зайнятих на роботах, де є потреба у професійному доборі.

Обов'язковий медичний огляду щорічно повинні проходити особи віком до 21 року.

Роботодавець зобов'язаний відсторонити від роботи без збереження заробітної плати працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

-за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

-за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.

За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи і середній заробіток. Кабінету Міністрів України своєю постановою від 23 травня 2001 р. № 559 затвердив «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам». Ним визначається, що для працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, повинні проводитися обов'язкові попередні (до прийняття на роботу) та обов'язкові періодичні профілактичні медичні огляди.

Найважливіші надбання закону «Про охорону праці»:

1.Закріплення за державою функції управління охороною праці. Раніше, у колишньому Радянському Союзі ця функція була покладена на профспілки. Українська держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці на підприємствах усіх форм власності.

2.Встановлення норм прямої дії щодо організації охорони праці безпосередньо на підприємстві, в установі, організації, чітке визначення функцій, обов'язків, прав, відповідальності роботодавця та працівників, визначення законом основоположних складових частин системи управління охороною праці.

3.Підтвердження вагомого статусу служб охорони праці щодо прав і повноважень працівників цих служб, їх віднесення до основних виробничо - технічних служб підприємства, підтвердження необхідності створення служб охорони праці в усіх органах державного управління.

4.Визначення вагомого місця та ролі колективного договору у вирішенні завдань охорони праці.

5.Встановлення порядку створення в Україні нормативно - правової бази з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на рівні, не нижчому від міжнародних стандартів.

6.Забезпечення якісного навчання працівників та посадових осіб з питань охорони праці, впровадження в усіх навчальних закладах системи освіти вивчення основ охорони праці.

7.Впровадження системи громадського контролю за охороною праці, забезпечення активної участі професійних спілок та громадськості у роботі щодо покращення охорони праці.

Нормативно-правові акти з охорони праці

В Україні розробляються нормативні акти з охорони праці, які повинні замінити систему стандартів безпеки, систему стандартів безпеки, розроблену ще за часів СРСР,