Основні проблеми життєдіяльності людини

 

Науково-технічний прогрес – еволюційний і поступовий розвиток науки і техніки. Довгий час наука і техніка розвивались відокремлено. Їх зближення почалося при мануфактурному виробництві, а завершилося під час першої промислової революції кінця XVIII – початку XIX ст.ст. До цього матеріальне виробництво розвивалось здебільшого завдяки нагромадженню емпіричного досвіду. Паралельно йшов поступовий прогрес наукових знань про природу. Крупне машинне виробництво стало визначатись перш за все прогресом науки і відкрило великі можливості для її технологічного застосування. Тим самим наука і техніка стали органічно пов’язаними, взаємостимулюючи розвиток.

Революційний етап НТП починається з середини 50-х років ХХ ст. і отримав назву НТР (науково-технічна революція). Наука при цьому перетворюється у безпосередню продуктивну силу, постійно революціонізуючи розвиток техніки. Характерною рисою сучасного науково-технічного прогресу є те, що він охопив всі сторони життєдіяльності суспільства.

 

 

З розвитком людської цивілізації та науково-технічного прогресу проблеми відносин між природою та суспільством постійно загострюються. різке збільшення за останнє сторіччя обсягів промислового та сільськогосподарського виробництва, розвиток транспорту, енергетики, хімізації, зростання урбанізації негативно впливають на природне середовище. Тому серед негативних наслідків науково-технічного прогресу дедалі більшого розмаху набуває забруднення атмосферного повітря, водоймищ, деградація ґрунтового покриву, знищення запасів природних ресурсів, порушення стабільності екологічних систем та багато інших. Все це впливає на життєдіяльність людини. Цілком очевидною стала необхідність активної боротьби з цими явищами, бо вони загрожують життю людей. Надзвичайно важливою проблемою сьогодення з цієї точки зору є насування екологічної кризи, а за нею й екологічної катастрофи. Наприкінці XX століття людство вже реально усвідомило можливість закінчення свого існування на Землі.

В останні роки все більше накопичується екологічних проблем, що мають глобальний характер. Це, зокрема, проблеми:

•зменшення запасів корисних копалин;

•зменшення джерел енергії;

•забруднення навколишнього середовища;

•демографічне зростання населення;

•урбанізація міст; 

•заборона війн та випробувань ядерної зброї. 

Швидко проходить демографічне зростання населення (початок нашої ери - 220 млн. чол.. 1900 рік - 1,6 млрд. чол., 1941 р. - 4,5 млрд. чол., 1950 p.-2,5 млрд. чол., 1987 р. - 5 млрд. чол., 1996 р - 5,6 млрд. чол.). Це означає, що до наявних фондів споживання треба додати принаймні стільки ж продовольства, житла, лікарень, товарів повсякденного попиту, за допомогою яких можна забезпечити життя цього населення.

 

 

Уже до кінця тисячоліття близько 3 млрд. людей або половина жителів планети, буде проживати у містах (в Україні близько 60% населення проживає в містах). Це неминуче призведе де зростання промислового виробництва та енергоспоживання, що, у свою чергу, викличе ще більше забруднення навколишнього середовища, відтак погіршення здоров'я людей.

На останній конференції ПЗУ було схвалено проект Морального кодексу захисника природи, який містить такі основні положення:

1.Природа, біосфера — наш спільний дім, у якому слід дотримуватися чистоти і порядку, який треба оберігати від руйнування, пожеж і війн.

2.Дисципліна виконання виробничих планів — це водночас дисципліна виконання завдань охорони природи.

3.Зберігати прекрасне у природі — значить уникати всього, що порушує закон цілісності, що травмує, деформує, калічить природні об'єкти.

4.У ставленні людини до рослин і тварин повинно панувати милосердя розумних і сильних.

5.Користуючись природними багатствами, слід дбати про те, щоб вони залишалися джерелом добробуту для інших людей.

6.Не можна проходити байдуже повз руйнування та пошкодження природних об'єктів, знищення, калічення живих організмів. Обов'язок кожної чесної людини — зупинити порушника і браконьєра.

7.Кожен, хто вболіває за справу охорони природи, повинен підвищувати свою екологічну грамотність, набувати вміння правильно вирішувати конкретні природоохоронні завдання.

8.У справі захисту природи ефективними є дії як однієї людини, так і колективні.

Доповнює забруднення атмосфери й автотранспорт, шкідливі викиді якого в сумарному валовому еквіваленті становлять 40 відсотків. У таки містах, як Київ, Одеса, Львів, Сімферополь, Миколаїв, Вінниця, Полтава Ялта, їх вміст у загальному забрудненні перевищує 50—70 відсотків Унаслідок забруднення довкілля спостерігається зниження імунітету "населення, що, в свою чергу, призвело до збільшення захворювань верхніх дихальних шляхів, онкологічних, алергійних захворювань перевтоми і т. ін.

Забруднення навколишнього середовища робить менш придатним до використання в їжу природні харчові продукти. Доводиться здійснювати їх ретельне очищення. Молоко, наприклад, обробляється за допомогою сорбенту, який має властивість поглинати багато домішок - радіонуклідів, пестицидів, важких металів.

 

 

Ця проблема пов'язана з тим, що трудова діяльність людей з року в рік активізується, ускладнюється, вводяться новітні технології. Виникає проблема технологічної безпеки суспільства скільки на даному етапі розвитку існує очевидна невідповідність якості технологічних процесів рівню культури того чи іншого суспільства.

Це означає, що:

1.Збільшується навантаження на всі структурні частини навколишнього середовища, стає очевидним небезпека виснаження природних ресурсів, незворотні забруднення і зміна середовища, життя, тобто створюються реальні умови для виникнення екологічних катастроф.

2.Забезпечення населення усіма видами енергоресурсів електроенергією, газом, нафтопродуктами, кам'яним вугіллям, водою і ін.. Енергетична криза, що має нині місце у багатьох країнах, суттєво впливає на життєдіяльність людей.

3.Забезпечення населення усіма параметрами