Основи державного управління

 

Термін «принцип» походить від латинського слова «principium», що означає основні, найзагальніші, вихідні положення, засоби, правила, що визначають природу і соціальну сутність явища, його спрямованість і найсуттєвіші властивості. 

Принципи державного управління - це фундаментальні істини, позитивні закономірності, керівні ідеї, основні положення, норми поведінки, що відображають закони розвитку відносин управління, сформульовані у вигляді певного наукового положення, закріпленого переважно у правовій формі, на основі якого будується і функціонує апарат державного управління.

Одним із перших дослідників, хто спробував систематизувати принципи управління, був французький інженер і науковець Анрі Файоль (1841-1925). В основі запровадженої ним системи управління лежала адміністративна доктрина. Вона передбачала, що в будь-якій організації адміністративні функції є визначальними. Виходячи з цієї доктрини, у 1920-х роках Анрі Файоль визначив чотирнадцять принципів управління: 

1. Поділ праці - дозволяє скорочувати число об'єктів, на які повинна бути спрямована увага і дія. Це сприяє підвищенню кількості і якості виробництва при витраті тих же зусиль.
2. Повноваження і відповідальність - повноваження немислимі без відповідальності, тобто без санкції, кари. 
3. Дисципліна - покора, ретельність, діяльність, манера тримати себе, зовнішні знаки поваги, що виявляються відповідно до встановленої між підприємством і його службовцями угоди.
4. Єдиноначальність - службовцю може давати два накази щодо якої-небудь дії тільки один начальник.
5. Єдність керівництва - один керівник і одна програма для сукупності операцій, що переслідують ту ж саму ціль. 
6. Підпорядкування особистих інтересів загальному - в організації інтереси службовця або групи службовців не повинні ставитися вище інтересів підприємства; інтереси держави повинні бути вище інтересів громадянина або групи громадян.
7. Винагорода персоналу - повинна бути справедливою і по можливості задовольняти персонал і підприємство, наймача і службовця; заохочувати ретельність, компенсуючи корисне зусилля.
8. Централізація - повинна бути прийнята чи відкинута в залежності від тенденцій керівництва і від обставин;  зводиться до знайдення міри централізації, найбільш сприятливої для підприємства.
9. Ієрархія - ряд керівних посад, починаючи з вищих і кінчаючи нижчими, той шлях, по якому, проходячи всі ступені, слідують документи, що йдуть від вищої влади або адресуються їй.
10. Порядок -  певне місце для кожної особи і кожна особа на своєму місці.
11. Справедливість - щоб заохочувати персонал до виконання своїх обов'язків з повною відданістю, треба відноситися до нього доброзичливо; справедливість є результат поєднання доброзичливості з правосуддям.
12. Стабільність штату – плинність кадрів є одночасно причиною і наслідком поганого стану справ.
13. Ініціатива – свобода пропозиції та здійснення планів.
14. Корпоративний дух - сила організації в тому, щоб використовувати здатності усіх, винагороджувати заслуги кожного, не порушуючи гармонії відносин. 

Сучасна система організації виконавчої влади і, відповідно, державне управління ґрунтуються на порівняно нових принципах. 

Принципи державного управління повинні:

• ґрунтуватися на законах розвитку суспільства, його соціальних та економічних законах і законах державного управління;
• відповідати цілям управління, відображати основні якості, зв'язки і відносини управління;
• враховувати часові та просторові аспекти процесів державного управління;
• мати правове оформлення, тобто бути закріпленими в нормативних документах, оскільки кожен принцип управління є цілеспрямованим - його застосовують для вирішення конкретних організаційно-політичних і соціально-економічних завдань.

 

За універсальністю принципи управління розподіляються на:

загальні - принципи системності, об'єктивності, саморегулювання, зворотного зв'язку, оптимальності, інформаційної достатності, демократизму, гласності, змагальності, стимулювання;

часткові - принципи, що застосовуються у різних підсистемах чи суспільних сферах (економічній, соціально-політичній, духовній), і принципи, що застосовуються при аналізі різних суспільних явищ, організацій, інститутів.

За спеціалізацією визначають такі групи принципів державного управління: організаційно-політичні, організаційно-технічні принципи побудови апарату управління, організаційно-технічні принципи діяльності апарату управління.

За функціональним призначенням принципи державного управління поділяють на: 1) суспільно-політичні принципи; 2) структурні принципи; 3) принципи державно-управлінської діяльності.

Визначають такі види принципів державного управління: загальносистемні, структурні, спеціалізовані.

Структурні принципи, що впорядковують структуру групи елементів можна поділити на такі види: структурно-цільові, що відображають закономірності раціональної побудови дерева цілей державного управління; принципи побудови організаційних структур, які визначають закономірності та взаємозв'язки побудови організаційної структури державного управління; структурно-функціональні, що пов'язані із організацією функціональної структури державного управління; структурно-процесуальні, що дають уявлення про основні (визначальні) закономірності та взаємозв'язки раціонального та ефективного здійснення управлінської діяльності органів виконавчої влади. 

Спеціалізовані принципи  поділяються на принципи формування організаційних структур, принципи керування установою, принципи прийняття управлінських рішень, принципи контрольної діяльності, принципи використання методів державного управління, принципи державної служби, принципи управління персоналом, принципи діяльності органу виконавчої влади, принципи діяльності Кабінету Міністрів України, принципи діяльності місцевих державних адміністрацій тощо. 

 

Серед загальних принципів державного управління можна виділити такі: законність, демократизм, публічність, єдиноначальність і колегіальність, централізація і децентралізація, плановість, ефективність.

Законність - всі органи виконавчої влади та їх посадові і службові особи повинні чітко дотримувати норм права. Громадяни повинні мати гарантоване право, згідно з яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Демократизм - передбачає формування такої системи управління, яка б базувалася на демократичних засадах її здійснення в інтересах усіх або переважної більшості громадян, можливості їх максимального залучення до обговорення важливих державно-управлінських рішень, відкритості інформації, рівного доступу громадян до державної служби. 

Публічність - відкритість виконавчої влади, прозорість діяльності апарату державного управління для громадян через право