Основи кримінального права

4.Суб’єктивна сторона злочину–характеризує ставлення особи, яка скоїла злочин до свого вчинку та його наслідків. Вона включає в себе:

а) мотив–це усвідомлена спонука, яка викликає рішучість особи скоювати суспільно небезпечне діяння або утриматись від здійснення дій, як того вимагає закон;

б) мета–кінцевий результат діяння, до якого прагне злочинець;

в) вина. Вина може бути у формі умислу або необережності. Злочин визнається скоєним по необережності, якщо особа яка його скоїла, передбачала можливість суспільно-небезпечних наслідків свого діяння чи бездіяльності, але по легковажності розраховувала на їх відвернення, або не передбачала можливості таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Необережність може бути двох видів: злочинна самовпевненість і злочинна недбалість. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Кримінальний Кодекс України визначає обставини, які виключають суспільну небезпечність і протиправність діяння:

1)необхідна оборона–дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони;

2)уявна оборона–дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання;

3)стан крайньої необхідності, тобто дії для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і, б якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності;

4)затримання особи, що вчинила злочин– дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин і доставлення її відповідним органам влади, якщо не було перевищення необхідних меж;

5)фізичний або психічний примус–дія (бездіяльність) особи, яка заподіяла шкоду інтересам, які охороняються законом, вчинена під без-посереднім примусом, в силу якого особа не могла керувати своїми діями;

6)виконання наказу або розпорядження–дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду інтересам, що охороняються законом, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження, тобто відданого відповідною особою в належному порядку та в межах повноважень цієї особи і за змістом, який не суперечить чинному законодавству та не пов’язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина;

7)діяння пов’язане з ризиком–дія або бездіяльність, яке заподіяла шкоду законним інтересам, за умови, що була здійснена за обставин виправданого ризику для досягнення значної суспільної мети;

8)виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації – вимушене заподіяння шкоди законним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь у злочинній групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.

- дійове каяття винного за невеликої тяжкості злочини;

- примирення винного з потерпілим у разі злочину невеликої тяжкості;

- передача особи на поруки у разі злочину невеликої або середньої тяжкості;

- зміна обстановки–коли вчинене особою діяння перестало бути суспільно небезпечним або ця особа перестала бути суспільно небезпечною до винесення вироку;

- закінчення строків давності (термін між днем вчиненням злочину і днем набрання законної сили вироку суду про накладення покарання) для притягнення до кримінальної відповідальності. Строк давності залежить від тяжкості вчиненого злочину і становить від 2-х до 15 років. Давність не поширюється на злочини проти миру і безпеки людства;

- закон про амністію чи акт помилування;

- застосування примусових заходів виховного характеру (до неповнолітніх) ;

- спеціальні види звільнення за Особливою частиною ККУ.

- невеликої тяжкості–за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 2-х років або більш м’яке покарання;

- середньої тяжкості–за які передбачене покарання у формі позбавлення волі на строк не більше 5-ти років;

- тяжкі злочини–за які передбачено позбавлення волі на строк на більше 10-ти років;

- особливо тяжкі злочини–за які передбачено позбавлення волі на строк більше 10-ти років або довічне позбавлення волі.

- злочин вчинений групою осіб;

- злочин вчинений за попередньою змовою групою осіб;

- злочин, вчинений організованою групою осіб;

- злочин вчинений злочинною організацією.

 

 

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за