Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Основи зобов’язального права

Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
11
Мова: 
Українська
Оцінка: 
1. Поняття та зміст зобов'язань. Підстави виникнення зобов'язальних правовідносин. Договірні та недоговірні зобов'язання
2. Загальні положення про договори. Укладення, зміна та розірвання договорів. Відповідальність за порушення зобов'язань і за порушення виконання договорів
3. Виконання зобов'язань. Забезпечення виконання зобов'язань. Загальні підстави припинення зобов'язань
 
1. Поняття та зміст зобов'язань. Підстави виникнення зобов'язальних правовідносин. Договірні та недоговірні зобов'язання
 
Зобов'язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язання вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За підставою виникнення всі зобов'язання поділяють на 2 групи:
1. Договірні (що виникають на підставі цивільно-правових договорів) ;
2. Недоговірні (що виникають з підстав, передбачених цивільним законодавством) :
а) в результаті заподіяння шкоди;
б) за результатами конкурсу;
в) внаслідок публічного обіцяння винагороди;
г) внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи, без достатніх правових підстав;
д) внаслідок рятування, або охорони чужого майна.
Структура зобов'язань:
1. Суб'єкти зобов'язань:
а) боржник (суб'єкт обов'язку, щодо виконання зобов'язання) : може бути один або більше
осіб-боржників у одному зобов'язанні;
б) кредитор (суб'єкт права вимоги виконання зобов'язання) : може бути один або більше осіб-кредиторів у одному зобов'язанні;
2. Кредиторами і боржниками можуть виступати фізичні та юридичні особи.
Об'єкт зобов'язань (певна дія) :
- передача майна;
- виконання роботи;
- надання послуг;
- сплата грошей.
3. Зміст зобов'язання: складають права та обов'язки боржника і кредитора.
4. Правова норма (Закріплює зміст та учасників зобов'язальних відносин, може міститись в цивільному законодавстві та/або в договорі між сторонами зобов'язань, що укладений відповідно до вимог законодавства)
 
2. Загальні положення про договори. Укладення, зміна і розірвання договорів
 
Відповідальність за порушення зобов'язань і за порушення виконання договорів.
Договір – домовленість двох, або більше сторін, яка спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦКУ).
Може бути двостороннім або багатостороннім. А за змістом – одностороннім (якщо боржник має лише обов'язки, а кредитор лише права) і двостороннім (якщо і кредитор і боржник мають взаємні права та обов'язки). Як правило, договір є відплатним. Не відплатним він є тільки у випадках прямо зазначеним законодавством або умовами договору чи суть зобов'язання така, що не передбачає оплати.
Сторони зобов'язання є вільними в укладанні договорів, виборі контрагента та визначені умов договору, з врахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, а також вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
До змісту договору можуть входити такі умови:
1. Істотні умови – умови, які обов'язково повинні бути включені до договору, відповідно до вимог його сторін і законодавства. Завжди істотними є умови, про предмет договору, умови визначені необхідними законодавством для договору певного виду і ті на яких настоюють сторони.
2. Звичайні (типові) – умови, які присутні у змісті договірного зобов'язання не залежно від включення їх до змісту договору в силу вимог законодавства. Як правило, у договорах норми законодавства не дублюються, а в них робиться посилання на ці норми, або посилання на умови типових договорів оприлюднених у встановлених законом порядку.
3. Випадкові – умови, які включаються до договору на розсуд самих сторін і є обов'язковим до виконання лише тому, що включені в договір, який і є правовим актом, такі умови не повинні суперечити законодавству.
Договір набуває чинності з моменту його укладення.
Ціна договору встановлюється за домовленістю сторін, якщо, сторони в договорі не визначили ціну (або порядок її визначення), то вона визначається виходячи із звичайних цін, які склалися на аналогічні товари, роботи, або послуги на ринку відповідного товару на момент укладення договору.
Якщо сторони не можуть дійти згоди у тлумаченні умов договору, то вони вправі звернутися до суду (до ст. 637, 213 Цивільного Кодексу).
Укладення договору – зустрічні договірно-процедурні дії сторін щодо вироблення умов договору та оформлення його як правового акту.
Договір вважається укладеним, якщо сторони, в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом здійснення пропозиції (оферти) однією стороною і її прийняття (акцепт) іншою. Моментом укладення договору є момент отримання відповіді на пропозицію, або вчинення якоїсь дії на користь особи, яка зробила пропозицію і яка свідчить про згоду другої сторони.
Договір може бути укладений в усній формі (ст. 206 ЦК) ; в простій письмовій формі (як паперовій так і електронній)  (ст. 207ЦК) ; в письмовій, нотаріально посвідченій (ст. 209ЦК) і в реєстраційній формі (ст. 209-211ЦК). Якщо законом прямо не передбачено чітко форму договору, то сторони вправі вільно обирати форму договору.
Договір, який згідно закону підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та/або державної реєстрації вважається укладеним з моменту його посвідчення та/або реєстрації.
Пропозиція укласти договір, повинна містити всі істотні умови майбутнього договору і виражати реальний намір особи взяти на себе зобов'язання.
Пропозиція вважається прийнятою, якщо відповідь на неї надійшла у зазначений в ній строк, якщо термін в ній не був зазначений, то особа повинна негайно дати відповідь на пропозицію протягом мінімально необхідного часу.
Відповідь, яка запізнилась вважається новою пропозицією. І відповідь, і пропозицію можна змінити або відкликати не пізніше як в момент її одержання адресатом.
Одностороння відмова від договору не допустима крім як у випадках передбачених договором або законом. В односторонньому порядку договір може бути розірваний (змінений) за рішенням суду у разі істотного порушення умов договору другою стороною (ст. 651 ЦК) або у разі істотних обставин, які сторони не могли передбачити під час укладення договору і як би вони їх знали, вони б не укладали договір або були б інші умови.
Договір може бути змінений, або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором, або законом. Зміна, або розірвання договору вчиняється в тій самій формі в який був укладений даний договір, якщо інше не випливає із закону, умов договору, чи звичаїв ділового обороту.
 
3. Виконання зобов'язань. Забезпечення виконання зобов'язань. Загальні підстави припинення зобов'язань
 
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог законодавства, звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться до виконання. Належне виконання договору – точне, повне, своєчасне і фактичне виконання всіх умов договору з дотриманням вимог законодавства, яке припиняє договірні зобов'язання між його сторонами. Належне виконання є нормальним способом припинення зобов'язань. Воно не припиняє зобов'язання між сторонами. Як правило, виконання зобов'язань це – обов'язок самого боржника, але він може перекласти виконання на іншу особу, якщо з умов договору, законодавства, або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати його особисто. Кредитор не вправі у таких випадках відмовитись від прийняття виконання здійсненого іншою особою.
Термін виконання повинен бути визначений у договорі, але якщо він не визначений, то кредитор має право пред'явити вимогу про виконання в будь-який час, а боржник має право виконати цю вимогу у семиденний строк з дня її пред'явлення, якщо інший варіант не передбачений у договорі або законодавстві чи не випливає з суті зобов'язання.
Місце виконання повинне бути визначене в договорі, але якщо воно не встановлене, то виконання проводиться:
1. про передачу нерухомого майна – за місцем знаходження майна;
2. про передачу товару, або майна за договором перевезення – за місцем здавання товару чи майна перевізникові;
3. про передачу за іншими договорами – за місцем виготовлення, або зберігання товару чи майна, якщо воно було відоме кредитору на момент укладення договору;
4. грошового зобов'язання – за місцем проживання чи знаходження кредитора;
5. інші зобов'язання – за місцем проживання чи знаходження боржника.
Якщо суми зробленого боржником платежу не достатньо для погашення грошового зобов'язання в повному обсязі, то вимоги кредитора погашаються в такій черговості:
1. Витрати кредитора пов'язані з одержанням виконання.
2. Проценти і неустойка.
3. Основна сума боргу.
Якщо кредитор, або його представник відсутні в місці виконання, то боржник вправі провести виконання шляхом внесення належних з нього грошей, або цінних паперів на депозит у нотаріуса. Це він вправі зробити і у випадку, коли кредитор (або його повноважний представник) ухиляється від прийняття виконання.
Кредитор зобов'язаний на вимогу боржника видати документ, який підтверджує виконання.
Якщо боржник при укладанні договору видав борговий документ кредитору, то приймаючи виконання кредитор зобов'язаний повернути цей документ боржнику, а якщо не може це зробити – видати відповідну розписку у якій засвідчити виконання та зазначити причини неповернення боргового документу, інакше боржник вправі затримати виконання.
Виконання зобов'язання може бути забезпечене додатковими правовими гарантіями, які дозволяють кредитору досягнути задоволення своїх інтересів, незалежно від виконання зобов'язання.
Такими гарантіями (способами забезпечення) виконання зобов'язань є:
- неустойка;
- порука;
- гарантія;
- застава;
- притримання;
- завдаток.
Правочин про забезпечення виконання повинен бути вчинений у письмовій формі, інакше він є нікчемним. Але недійсність або нікчемність такого правочину не впливає на дійсність основного зобов'язання, на гарантію виконання якого він був вчинений.
Неустойка (штраф, пеня) – це грошова сума, або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові, у разі порушення боржником зобов'язання. Право на неустойку виникає у кредитора незалежно від наявності збитків. Сплата неустойки не звільняє боржника від обов'язку виконання зобов'язання у натурі.
За договором поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором за боржника, виконання ним свого обов'язку.
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідає перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не передбачено договором поруки.
В разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову, подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Боржник, який виконав зобов'язання забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя. До поручителя, який виконав зобов'язання забезпечення порукою, переходять всі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі, що забезпечували його виконання. Поручитель має право на оплату послуг наданих ним боржникові.
За гарантією банк чи інша фінансова установа, страхова організація (гарант), гарантує перед кредитором (бенефіціантом) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарантія діє протягом строку на який вона видана. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
У разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму, відповідно до умов гарантії.
Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої гарантії пред'являється у письмовій формі, у вимозі до гаранта кредитор повинен вказати у чому полягає порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Після одержання вимоги кредитора, гарант повинен повідомити про це боржника і передати йому копії вимог разом з доданими до неї документами.
Гарант має право на оплату послуг наданих ним боржникові.
Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлене договором.
Завдатком є грошова сума, або рухоме майно, що видає кредиторові боржник в рахунок належних з нього за договором платежів і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів є задатком, вона вважається авансом, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника завдаток залишається у кредитора. Він зобов'язаний повернути боржникові завдаток, та додатково сплатити суму в розмірі завдатку.
В силу застави, кредитор (заставодержатель) має право, у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не визначено законом.
Застава виникає на підставі договору, закону, або рішення суду.
Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема: річ; майнові права; цінні папери), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення, крім національних, культурних та історичних цінностей.
У разі не виконання зобов'язання забезпеченого заставою заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, яке здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлене договором або законом. Реалізація предмета застави, на яке звернене стягнення проводяться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлене договором або законом.
Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання, щодо оплати цієї речі, або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат або інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
Зобов'язання як правовідношення є певним процесом, який відбувається у часі а тому має момент виникнення та момент припинення. Припинення зобов'язання, як правове поняття, означає що у його сторін припиняються всі взаємні права та обов'язки, що становили його зміст.
Нормальним способом припинення зобов'язання є його належне виконання, але крім того цивільне законодавство передбачає ряд додаткових підстав припинення зобов'язань. Їх можна поділити на дві групи:
1. Такі, що залежать від волі його сторін:
- Передання відступного – передача боржником кредитору грошей, певного майна, виконання робіт чи надання послуг як відкупу від обов'язку виконання зобов'язання. Передача відступного засвідчується відповідним договором.
- Зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав або визначений моментом пред'явлення вимоги, щодо виконання. Зарахування може бути здійснене за заявою однієї із сторін. Не допускається зарахування зустрічних вимог:
a. про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;
b. про стягнення аліментів;
c. щодо довічного утримання (догляду) ;
d. у разі спливу позовної давності;
e. в інших випадках, встановлених договором або законом.
У разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.
У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, – на момент його виконання.
- Домовленість сторін про сплату відступного, прощення боргу, заміну одного зобов'язання іншим за змістом між тими ж сторонами.
- Поєднання боржника та кредитора в одній особі яке може мати місце при реорганізації юридичних осіб.
2. Такі, що не залежать від волі сторін зобов'язання:
- Неможливість виконання зобов'язання внаслідок існування обставин, що унеможливлюють виконання зобов'язання і за які жодна зі сторін зобов'язання не відповідає.
- Смерті фізичної особи боржника або кредитора, якщо зобов'язання за змістом нерозривно пов'язане із особою боржника або кредитора і не може бути виконане за їх відсутності. Наприклад зобов'язання із відшкодування шкоди завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я.
- Ліквідація юридичної особи боржника чи кредитора. Але у випадках, якщо законом чи іншим нормативним актом виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи буде перекладене на іншу юридичну особу, то зобов'язання не припиняється.
 
Контрольні запитання
 
1. З яких підстав виникають цивільні зобов'язання?
2. На які типи поділяються зобов'язання?
3. Які функції виконують договори?
4. Які вимоги законодавства до оформлення договорів?
5. Який порядок укладення договору?
6. Яким повинно бути виконання договору?
7. Як виконуються договори, у яких не визначений строк виконання?
8. В які способи можуть бути припиненні договірні зобов'язання?
9. Які є види позадоговірних зобов'язань?
10. Як може бути змінений зміст договору?
 
Тематика рефератів
 
1. Система цивільних зобов'язань.
2. Недоговірні зобов'язання: поняття, види та підстави виникнення.
3. Основні види договірних зобов'зань.
4. Особливості грошових зобов'язань.
5. Цивільно-правовий та господарський договір та їх співвідношення.
6. Визначення змісту договору та свобода договору.
7. Виконання зобов'язань третіми особами.
8. Особливості правочинів щодо забезпечення виконання зобов'язань.
Фото Капча