Особливості адаптації дітей раннього віку до умов дошкільного навчального закладу

Легку адаптацію і певною мірою адаптацію середньої важкості можна вважати закономірною реакцією дитячого організму на змінені умови життя. Важка ж адаптація свідчить про надмірність психоемоційних навантажень на організм дитини і потребує відповідної уваги як із боку вихователя й батьків дитини, так і з боку практичного психолога.

Батькам необхідно запам'ятати, що кожна дитина проходить через три фази адаптації.

Перша фаза – гостра фаза чи період дезадаптації – організм вихованця відповідає бурхливою реакцією на нові впливи. Фаза супроводжується коливаннями в соматичних станах і психічному статусі. Відбувається ломка сформованих раніше динамічних стереотипів: режимних моментів і спілкування. Підвищується збудливість, тривожність, агресивність дитини. На цьому етапі дитині притаманні поганий сон, апетит, настрій, часті респіраторні захворювання. Можуть з'являтися небажані для цього віку звички, наприклад, дитина починає ссати пальці, гризти нігті. Етап триває від 2-3 днів до 1-2 місяців.

Друга фаза – поступового пристосування. Характеризується адекватною поведінкою малюка. Дитина шукає оптимальні реакції на зовнішні впливи. Вихованець намагається включатися у спільну діяльність, стає більш активним, зацікавленим, урівноваженим. Малюк звикає до прийому їжі, асортименту страв, їх смакових якостей; вчиться чути свій голос, відкликатися на звернення вихователя, його прохання. Формуються навички самообслуговування. Фаза поступового пристосування триває від 1 тижня до 2-3 місяців.

Третя фаза – компенсації – період відносно сталого пристосування. Характеризується швидким темпом розвитку. Організм знаходить оптимальні варіанти реагування на нові умови життя. Починає активно засвоюватися нова інформація. Зменшується хворобливість, дитина пристосовується до режимних моментів. Цей період триває від 2-3 тижнів до півроку [3].

В. Грібель, Р. Нізель визначають такі критерії повної адаптації дитини: прояв ініціативи і незалежної поведінки, соціальна інтеграція та адекватна поведінка в групі, позитивний емоційний настрій, дотримання правил, адекватна поведінка при розлученні з батьками, хороші взаємовідносини з вихователем [6, с. 9].

У залежності від індивідуальних особливостей дитини тривалість проходження наведених фаз різна. О. Нутрєєвої, З. Шейнфельд виділяють три групи дітей за характером адаптації:

Перша група – пристосування до нових умов життя в дітей проходить легко. Вихованці активно відгукуються на комунікативні звертання оточуючих, радо налагоджують нові контакти (навіть з незнайомими людьми), мають багато приятелів і друзів. Цим дітям властива швидка активна реакція на новизну. Процес вироблення умінь і навичок протікає нормально і продуктивно. Загальний емоційний тонус їх частіше мажорний. Такі дошкільники рідко вередують, не схильні до афективних реакцій. На ситуацію вони реагують активно, виразно, але «не виходять із себе». У сім'ї спілкування батьків з дитиною доброзичливе.

Друга група – адаптація до нових умов життя відбувається повільно, часто з труднощами Поведінка характеризується нестабільністю, періоди зацікавленості грою змінюються байдужістю і вередуванням. Навіть зміна звичних зовнішніх умов життєдіяльності може впливати на самопочуття дітей. Характерною для них є уповільнена реакція на новизну. Необхідність включитися в будь-яку діяльність одразу викликає розгубленість, а нерідко й переляк. Ігрові уміння і навички не сформовані, виробляються повільно.

Третя група – пристосування до нових умов життя майже завжди

болісне і довге. Навіть сама зміна умов часто є глибоким стресогенним фактором. Діти зі схильністю до такого типу – мало активні, сором'язливі, замкнуті. Чітко виражена чутливість до найменших подразників [26].

Образливість з можливими хворобливими проявами. Приглушено ображений вияв свого ставлення до оточуючого, здатність вловлювати найтонші реакції стосовно себе. Дітям цього типу властиві часто неадекватні глибокі переживання. Діти цієї групи несамостійні, неконтактні, звичні до нестабільності в режимі дня, швидко втомлюються. При зустрічах з новим, в проблемних ситуаціях підвищена чутливість цих дітей переходить у нервозність (стурбованість, напружене обличчя, нерівномірне дихання, скутість рухів, незграбність, часом сльозливість). Не можуть швидко зорієнтуватися в новій ситуації, рішуче приступати до діяльності, обирати правильне рішення з двох варіантів тощо. Будь-яка новизна водночас ніби і збуджує і гальмує їх активність. В таких малюків переважає потреба в спілкуванні з близькими людьми, вони тільки від них очікують увагу, ласку, доброту, відомості про навколишній світ. Сон і апетит погані або відсутні. Їм притаманна висока захворюваність, що уповільнює звикання до нового оточення [26, с. 13].

Отже, під час адаптаційного періоду особливу увагу необхідно звернути на дітей другої і третьої групи. В адаптаційний період фронтальні заняття з дітьми не проводяться, перевага надається індивідуальним формам роботи. Можлива робота з невеликими підгрупами дітей по 3-4 особи. Не потрібно планувати вдень більше ніж 1-2 форми роботи.

Т. Жаровцева, Т. Науменко, І. Печенко, Н. Захарова з'ясували, що дотримання певних педагогічних умов в адаптаційний період забезпечує успішне пристосування до садка. Серед таких умов науковцями визначено:

- розширення кола соціальних контактів, спілкування;

- врахування органічних потреб та поступове привчання до режиму дошкільного закладу, активної участі в них;

- забезпечення єдності родинного та суспільного виховання, вимог, які пред'являються дитині;

- організація різноманітної і змістовної діяльності у відповідності до інтересів та потреб дитини;

- своєчасне засвоєння дитиною соціального досвіду нового середовища;

- збереження та розвиток повноцінного фізичного, психічного та соціального;

- Я – дошкільника;