Особливості адаптації дітей раннього віку до умов дошкільного навчального закладу

- підготовка вихователів до педагогічного керування процесом адаптації дітей.

З метою покращення емоційного стану вихованців, що відносимо до другої та третьої груп Є. Жердева рекомендує наступні прийоми:

- ігри з піском і водою (дати дітям склянки зі скла, що не б'ється, різного об'єму ложки, лійки, сита, щоб малюк переливав воду з однієї ємкості в іншу чи ловив у ємкості сачком шарики чи рибок) ; монотонні рухи руками (нанизування кілець пірамідки чи шариків з отворами на шнур) ;

- стискання кистей рук (дайте дитині гумову іграшку-пищалку, нехай він стискає і розтискає руки і слухає, як пищить іграшка) ;

- малювання фломастерами, маркерами, фарбами;

- слухання неголосної спокійної музики («Ранок» Е. Грига, «Король гномів» Ф. Шуберта, «Мелодія» К. Глюка) ;

- заняття зі сміхотерапії [9, с. 21-22].

Підсумовуючи вище викладене, зазначимо, що адаптація вихованця до дитячого садка залежить від багатьох факторів, визначальними серед яких є сім'я і вихователі. Всі діти проходить через три фази адаптації. Тривалість проходження фаз різна в залежності від індивідуальних особливостей кожної особистості.

 

 

Найбільш швидко дитина розвивається в перші три роки життя. В цей період формуються рухові навички, відбувається підготовка дитини до мовленнєвої діяльності, закладаються основи психіки.

Початок ходіння пов'язується з високою динамікою пізнавальної активності, зростає самостійність дитини, розширюється коло інтересів, вона оволодіває мовленням, заявляє про себе і свої бажання [5].

Дитина оволодіває прямоходінням, вдосконалюється її предметна діяльність, збагачуються навички самообслуговування та ігрові уміння; збільшується кількість партнерів по спілкуванню; поглиблюються контакти з довкіллям, збагачується сенсорний досвід, поліпшується орієнтація в оточуючій дійсності; закладаються основи моральної поведінки, освоюються соціально прийняті способи і засоби спілкування з дорослими та однолітками. Даний період найбільш відповідальний для подальшого розвитку дитини, тому необхідно своєчасно виявити та розвивати в ній потенційні можливості.

Найбільш важливий період в інтелектуальному розвитку дитини перепадає на другий, третій рік його життя. Діти, яким було недостатньо приділено уваги в розвитку мовлення, емоцій, розумових здібностей, значно відстають від однолітків. Впродовж другого, третього року життя вдосконалюється мислення, від безпосередніх дій з предметами дитина переходить до дій з образами цих предметів. В цьому віці триває інтенсивніше освоєння дитиною предметного середовища, називання предметів, їхніх частин та властивостей, дитина виділяє типове від нетипового, вона багато експериментує, знаходить нові способи дій з предметами в нових ситуаціях, активно їх використовує [7].

У ході предметної діяльності зароджується уміння виробляти свідомий намір, з'являються елементарні форми планування дій, виникає елементарне прогнозування майбутнього результату. Це створює передумови для виникнення наприкінці раннього дитинства елементарної сюжетної гри.

Активно формується наочно-дійове мислення, зростає обсяг знань дитини про природу, культуру, людей, які мають практичний характер. Дитина оволодіває мовленнєвими уміннями, інтенсивно розвивається розуміння нею мовлення інших людей, розширюється її активний словник. Засвоюються деякі правила поведінки в різних життєвих ситуаціях. В цьому віці дитина найбільш сприйнятлива до освоєння мовлення, швидко здійснюється оволодіння активним мовленням шляхом наслідування мовленню дорослих.

Ранній вік дитини відрізняється великим інтересом до довкілля, що необхідно підтримувати, докладно розповідати про предмети, які його цікавлять, відповідати на багато численні запитання. В цьому віці дитина надзвичайно рухлива, у неї з'являються уявлення про відстані і розташування предметів в просторі. Поліпшення координації рухів забезпечує виконання дитиною різноманітних вправ з лазіння, підлізання та прорізання, прокочування та кидання м'яча. Підвищена рухлива активність посилює інтерес до всього оточуючого.

Розумовий розвиток дитини в 2-3 роки здійснюється в іграх, спілкуванні із дорослими та іншими дітьми. Для дитини характерна допитливість і її потрібно розвивати [7].

Постійне спілкування близьких дорослих з дитиною веде до того, що у неї формується схема поведінки дорослої людини, певні очікування, пов'язані з її звичною поведінкою. Вона прагне встановити з батьками та педагогом ділові контакти, охоче займається разом з ними предметними діями та грається, адекватніше реагує на їхні вимоги, звернення, прохання, оцінні судження. Дитина 2-3 років виявляє все більший інтерес до однолітків, має уявлення про те, як вони можуть поводитися. Дитина знає, як поводитися з незнайомими дітьми, вступати з ними у сумісну гру; може гратися разом з однолітком іграшками, бігати й скакати, проте не грає спільно з ним, не використовує ігор з правилами. Моменти спільної гри короткотривалі, проте в них формується досвід взаємодії, важливий для її особистісного зростання.

Швидкими темпами зростає самостійність, практична вправність. Дитина оволодіває різними видами діяльності – малюванням, ліпленням, конструюванням. Вдосконалюються процеси сприймання, пам'яті, мовлення, мислення дитини, у неї формуються нові потреби та інтереси. Інтенсивно розвиваються почуття: прихильність, співчуття, симпатія, задоволення успіхом, засмученість невдачею тощо. Вони різноманітні, вельми складні, проте нестійкі, плинні, ситуативні. Дитина ще не може означити словом всі свої бажання, наміри, плани, ставлення, почуття, стани; супроводжує їх мімікою, жестами, діями.

Отже, впродовж даного періоду інтенсивно розвивається ігрова діяльність, для дитини світ гри і фантазій невіддільний від реального життя. Уточнюються та збагачуються її враження про навколишній природний, предметний, соціальний світ і саму себе; розвиваються пізнавальні, емоційні та вольові особливості; формуються