Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Особливості інфляції в різних економічних системах

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
23
Мова: 
Українська
Оцінка: 

період громадянської війни середньорічний приріст цін досягав 33000%.

Найбільш приголомшуючим в історії є приклад гіперінфляції в Угорщині в 1946 р., коли довоєнний форинт (грошова одиниця Угорщини) коштував 829 нових форинтів.
Вести успішний бізнес в умовах гіперінфляції майже неможливо. Мова може йти тільки про стратегію виживання. Рецепт виживання такий: автономність і самодостатність, спрощення виробництва, скорочення зовнішніх зв'язків, натуралізація базових елементів внутрішньофірмового господарювання. Усе частіше промисловим підприємствам доводиться заводити свої теплиці, свиноферми і навіть міні-електростанції, підсилювати акцент на бартерних і клірингових операціях.
Тепер розглянемо види інфляції з погляду другого критерію – співвідносності росту цін по різних товарних групах, тобто по ступені збалансованості їхнього росту:
а) збалансована інфляція;
б) незбалансована інфляція.
При збалансованій інфляції ціни різних товарів незмінні відносно один одного, а при незбалансованій – ціни різних товарів постійно змінюються стосовно один одного, причому в різних пропорціях.
Збалансована інфляція не страшна для бізнесу. Доводиться лише періодично підвищувати ціни товарів: сировина подорожчала в 10 разів, і відповідно збільшується ціна своєї кінцевої продукції. Це, як правило, виробники складної продукції, заснованої на інтенсивних зовнішніх коопераційних зв'язках. Ціна на їхню продукцію відбиває всю суму підвищення цін зовнішньої кооперації, і саме вони ризикують затримати збут дорогої продукції кінцевому споживачу. Займатися цим бізнесом небезпечно, акції відповідних фірм краще не придбавати.
Незбалансованість інфляції – велике лихо для економіки. Але ще страшніше, коли немає прогнозу на майбутнє, немає впевненості хоча б у тому, що товарні групи-лідери росту цін залишаться лідерами і завтра, і через тиждень, і через рік. Неможливо раціонально вибрати сфери додатку капіталу, розрахувати і порівняти прибутковість варіантів інвестування. Промисловість розвиватися в таких умовах не може, індустріальне відродження нереальне. Можливі лише короткі спекулятивно-посередницькі операції, удобрені стихійними, незбалансованими стрибками відносних цін як у галузевому, так і в територіальному аспектах.
З погляду третього критерію (очікуваність чи передбачуваність інфляції) виділяють:
а) очікувану;
б) неочікувану.
Очікувана інфляція може передвіщатися і прогнозуватися заздалегідь, з достатнім ступенем надійності; неочікувана – виникає стихійно, прогноз неможливий.
Фактор очікуваності, по-новому висвітлює питання впливу інфляції на стратегію бізнесу, а саме: якщо усі фірми і все населення знає напевно, що в наступному році ціни зростуть, скажемо в 100 разів, то в умовах ідеального вільного ринку є цілий рік на завчасну адаптацію щодо прогнозування стрибка цін. Усі підприємства і населення також підвищать у 100 разів ціну на свій товар (верстати, устаткування, послуги, робоча сила і т. д.). Ніхто, таким чином, не постраждає істотно навіть від гіперінфляції, а у випадку непередбачуваності росту цін навіть на 10% (помірна інфляція) може відбутися істотне зниження прибутковості відповідних підприємств.
Комбінація збалансованої й очікуваної інфляції не наносить економічної шкоди, а незбалансована і неочікувана – особливо небезпечна, можливі великикі витратами адаптаційного плану.
Незбалансованість і непередбачуваність інфляції в СНД руйнує психологічну стійкість людей, що усе менш сподіваються на гальмування росту цін. Більшість розвинутих країн тяжіє до помірної інфляції, наростання інфляції від помірної через галопуючу до гіперінфляції не є неминучим. Наполеглива державна політика в силах якщо не зупинити ріст цін, то, принаймні, зробити її більш очікуваною чи збалансованою. На жаль, від окремих підприємств тут мало що залежить. Вплив на уряд може мати тільки асоціації промисловців.
Крім основних існують також альтернативні концепції інфляції. До них відносять інфляцію попиту й інфляцію витрат. У рамках цих концепцій розглядають різні причини інфляції.
Інфляція попиту викликається наступними грошовими факторами:
1. Мілітаризація економіки і ріст військових витрат. Військова техніка стає усе менш пристосованою для використання в цивільних галузях, у результаті чого грошовий еквівалент, що протистоїть військовій техніці, перетворюється у фактор, зайвий для звертання.
2. Дефіцит державного бюджету і ріст внутрішнього боргу. Покриття дефіциту відбувається шляхом розміщення позик держави на грошовому ринку чи за допомогою емісії нерозмінних банкнот центрального банку. З травня 1993 року РФ перейшла від другого способу до першого, і почалося покриття дефіциту держбюджету РФ за рахунок розміщення на ринку державних короткострокових зобов'язань.
3. Імпортована інфляція. Це емісія національної валюти понад потреби товарообігу при покупці іноземної валюти країнами з активним платіжним балансом.
4. Надмірні інвестиції у важку промисловість. При цьому з ринку постійно витягаються елементи продуктивного капіталу, замість яких в оборот надходить додаткові грошовий еквівалент.
Інфляційні витрати характеризуються впливом наступних негрошових факторів на процеси ціноутворення.
1. Лідерство в цінах. Воно спостерігалося із середини 60-х років до 1973 року, коли великі компанії галузей при формуванні і зміні цін орієнтувалися на ціни, встановлені великими виробниками в галузі чи в рамках локально-територіального ринку.
2. Зниження росту продуктивності праці і падіння виробництва. Таке явище відбувалося в другій половині 70-х років. Наприклад, якщо в економіці США середньорічний темп продуктивності праці в 1961-1973 р. складав 2, 3%, то в 1974-1980 р. – 0, 2%, а в промисловості відповідно 3, 5 і 0, 1%. Аналогічні процеси були і в інших промислово розвитих країнах. Вирішальну роль в уповільненні росту продуктивності праці зіграло погіршення загальних умов відтворення, викликане як циклічними, так і структурними кризами.
3. Зростання значення сфери послуг. Воно
Фото Капча