Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Особливості інституційного підходу до дослідження людського капіталу

Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
12
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
Вступ
1. Методологічні положення людського капіталу
2. Сутність і структура інституціональної системи у визначенні людського капіталу
Висновки
Список використаних джерел
 
Вступ
 
Людський капітал є складним, багатогранним явищем, яке досить складно вивчити, оскільки воно постійно змінюється. Підтвердження цьому знаходимо і в роботах провідних дослідників цієї теми. Так, наприклад, Т. Шульц свого часу писав: «Повний ефект людського капіталу дуже складно вивчити. На додачу до внутрішнього ефекту людського капіталу на економічну активність індивідуума цей феномен віднаходить також і зовнішні ефекти, – в особливості виробництва нового знання, – що впливають на економічне зростання. В тій ступені, в якій людський капітал впливає на фізичний капітал, він є ключем до економічного прогресу».
Загальнотеоретична сутність теорії людського капіталу демонструє її належність до неокласичного напрямку. Вплив цієї теорії проявився в тому, що вона розширила сферу макроекономічного аналізу зайнятості та економічного зростання завдяки тому, що довела зв’язок збільшення продуктивності з розвитком професійного потенціалу працівників.
Теорія людського капіталу свого часу була визнана економічною спільнотою, підтвердженням чого стало присудження Нобелівської премії з економіки Т. Шульцу (1971 р.) та Г. Беккеру (1993 р.). Однак, відзначимо, що й досі малодослідженими лишаються питання, пов’язані з впливом інститутів на формування, реалізацію та відтворення людського капіталу.
 
1. Методологічні положення людського капіталу
 
Інституційний підхід, використовуючи найбільш вагомі досягнення гуманітарних наук, перш за все, філософії, соціології і психології, спирається на наступні методологічні положення [8]:
- по-перше, людина є не стільки продуктом природи, скільки результатом розвитку суспільства. Зрозуміти людську природу, її вплив на створення суспільного багатства можна лише через багатогранну систему суспільних відносин, що виникають як результат взаємодії людей в процесі відтворення їх спільного життя;
- по-друге, різноманітні індивідуальні властивості і здібності особистості під впливом системи суспільних відносин отримують певний соціальний спосіб свого існування, стають носіями пануючих у суспільстві виробничих відносин;
- по-третє, надзвичайно важливими інструментами даного перетворення є суспільні інститути, від стану і розвитку яких залежить процес відтворення людини як «соціальної» істоти.
Прихильники інституційного підходу вважають, що мотивом людської діяльності не може бути максимізація особистої корисності. Серед можливих мотивів ними розглядаються самореалізація, творча діяльність, прагнення до досконалості, влади, слава, душевний комфорт, внутрішня психологічна рівновага тощо. Порівнюючи «людину економічну» і «людину інституціональну», можна відзначити спрямованість цілей економічної діяльності першої групи на максимізацію матеріальних благ, а другої – на зміцнення свого стану і статусу в суспільстві [10]. Останнє свідчить про зосередження уваги на егоїстичних мотивах людської поведінки, тобто про появу опортуністичного аспекту в існуючій моделі людини. Як пише О. Вільямсон [9]: опортунізм виявляється як «переслідування особистого інтересу, що межує з підступністю». Прикладами опортуністичної поведінки можуть бути обман, шахрайство, приховування інформації тощо.
Інституційний підхід передбачає, що за своєю сутністю людський капітал є суспільною цінністю, чий напрямок формування і використання задається існуючою інституціональною системою. Так, наприклад, П. В. Солодуха пише: «Людський капітал – це інституціоналізована соціально-економічна форма буття робочої сили, яка виступає суспільною цінністю і виражає систему відносин з приводу її формування, вдосконалення та використання» [8]. Таким чином, найбільший вплив на якісні характеристики людського капіталу справляє наповнення інституціональної системи, в рамках якої здійснюється його формування, реалізація та відтворення.
Людський капітал, являючись особливою специфічною формою капіталу, має ряд відмінних рис від капіталу фізичного [4]:
- невіддільний від особистості свого носія;
- не може бути предметом купівлі-продажу або застави;
- володіє найменшою ліквідністю в порівнянні з іншими формами капіталу;
- інвестиційний період у людського капіталу більш значний, ніж у капіталу фізичного;
- ризик вкладень у нього практично не можна застрахувати і т. д.
Всі ці ознаки дійсно вказують на специфічність людського капіталу, який є однією з форм специфічних активів. «Специфічні активи – це ті, які є результатом спеціалізованих інвестицій і які не можуть бути перепрофільовані для використання в альтернативних цілях або альтернативними користувачами без втрат в їх виробничому потенціалі» [9].
Оскільки людський капітал з точки зору інституціонального підходу є специфічним активом, то його наявність теж зумовлює двосторонню залежність, яка ускладнює контрактні відносини, особливо враховуючи відмінні риси людського капіталу. Таким чином, погодимось з думкою О. М. Ложачевської та О. Т. Полторацької, що наявність подібної проблеми зумовлює необхідність створення інститутів і організацій, які мінімізують ризики, сприяють оптимальному розподілу ресурсів під час здійснення інвестицій у специфічні активи та припускають існування певної ієрархії [5].
 
2. Сутність і структура інституціональної системи у визначенні людського капіталу
 
На думку Е. В. Савіна, інституціональна система – це особливий взаємозв’язок соціально-економічних інститутів, інституціоналізованих організацій і особливих інституціональних інструментів, під впливом яких здійснюється формування, функціонування і вдосконалення суспільно важливих властивостей і якостей людської особистості [7]
 
Рис. 1. Модель інституціональної системи авіатранспортної галузі
 
Модель інституціональної системи управління людським капіталом на прикладі авіатранспортної галузі являє собою складний взаємозв’язок між інституціональними системами різноманітних організацій (рис. 1).
На думку Л. І. Михайлової [6], комплексна система управління людським капіталом включає
Фото Капча