Особливості менеджменту в організації гірськолижних турів

Види гірських лиж:

слаломні лижі;

лижі для швидкісного спуску;

карвінгові лижі;

твінтіпи;

полегшені лижі до бек кантрі;

спортивно-бігові;

туристські;

мисливські;

стрибкові;

Також виділяють лижі двох видів – дерев'яні (багатошарові) і пластикові.

На дерев'яних лижах добре тримається мазь, вони легко сковзають у морозну погоду, зручні при пересуванні по м'якому снігу. На дерев'яних лижах неважко встановити будь-які кріплення. Початкове навчання техніці ходьби на дерев'яних лижах простіше, ніж на пластикових.

Пластикові лижі легкі, мають більшу еластичність і в багато разів міцніші дерев'яних. Ковзна поверхня в цих лиж не руйнується від вологи, добре тримає змащення. Пластикові лижі добре сковзають по снігу й без змащення.

Сноуборд (снігова дошка) – спортивний снаряд, призначений для швидкісного спуску з засніжених схилів і гір.

Першою схожістю до сноуборду був снерфер, придуманий і виготовлений Шерманом Поппеном для дочки в 1965 році в місті Мускегон, штат Мічиган. Він склеїв дві лижі в одне ціле.

Перші сноуборди не відрізнялися хорошою керованістю, що привело до заборони їх використання на багатьох гірськолижних курортах того часу. З цієї причини довгі роки існувала взаємна неприязнь між гірськолижниками і сноубордистами.

Найбільша кількість сноубордистів – близько 6, 6 мільйонів – було зафіксовано в 2004 році. До 2008 це число скоротилося до 5, 1 млн. через малосніжні зими і так званого «повернення лиж» – процесу, особливо характерного для Європи[ 11; 26 ].

Сучасний сноуборд – це високотехнологічний виріб, що представляє сплав технологій і засноване на сучасних композитних матеріалах, а тому легкий і міцний. Як правило, внутрішня конструкція сноуборду являє собою «сендвіч», тобто багатошарову конструкцію з вуглепластика, скловолокна та дерева.

Існує три основних типи сноубордів:

Жорсткі – направлені, довгі і вузькі дошки з невираженим носом і хвостом. Використовуються тільки з жорсткими кріпленнями і жорсткими черевиками. Призначені як для спортивних дисциплін (паралельний слалом, паралельний гігантський слалом), так і для карвінга. Цей тип дощок характеризується максимальними швидкостями, чіткою реакцією і вимогливістю до навичок і фізичної підготовки.

Фрірайд – направлені дошки для катання в цілині. Як правило мають значну довжину, широкий ніс і зміщені до хвоста заставні. Яскравим представником цього типу дощок є сваллоу-тейл – довгі дошки з широким носом і хвостом, розділеним на дві частини подібно хвосту ластівки. Дані дошки характеризуються збільшеною площею ковзання, максимальної ефективної довжиною кантів і здатністю «спливати» в снігу.

М'які – найбільш поширений тип дощок. Існує безліч різновидів цього типу, призначені для дисциплін: фристайл, джиббінг та універсальні для беккантрі. М'який сноуборд краще підходить для початківця.

 

 

Якщо ви любитель покататися на лижах, то спочатку подбайте про свою безпеку. Відомо, що гірські лижі – один з найбільш травматичних масових видів спорту. Нерідко катання закінчується травмами. Якщо за дороге лікування ще й нема чим заплатити – відпочинок точно перетвориться на катастрофу.

При одноразовій туристичній візі про страхування подбає тур-фірма, здебільшого вони мають ексклюзивних партнерів серед страховиків. Довготермінова віза потребує страховки окремо, яка максимально забезпечить ваше перебування на гірськолижних курортах.

Страхування мандрівників від нещасного випадку – це доповнення до стандартного поліса страхування, спрямованого на надання невідкладної медичної допомоги. Якщо застрахований, перебуває за кордоном і втрачає працездатність, – страхове відшкодування буде виплачено йому в повному обсязі, яке може досягати десятків тисяч доларів. Травми, такі як переломи або удари вилікують безкоштовно і відправлять страхувальника на батьківщину.

Медичне страхування для гірськолижників має свої особливості. По-перше, такий поліс коштує в 1, 5-2 рази дорожче, ніж звичайна медична страховка. Це пояснюється вищим ступенем ризику отримання травм, їхнім складнішим рівнем і значними виплатами, які пов’язані з ними. Це вид страхування компанії вважають для себе збитковим, оскільки, за їхніми підрахунками, кожен сотий турист отримує значні травми під час катання на лижах. Саме тому страховка для туриста, який зібрався кататися в горах країн Шенгенської зони, при ліміті відповідальності від 30 тисяч євро або доларів, в середньому коштує 20 гривень за добу. Для тих, хто «нагострив лижі» до пострадянських країн (при ліміті відповідальності від 5 до 15 тисяч доларів) – 15 гривень за добу [6; 77].

Батьків, які їдуть кататися на лижах разом з дітьми, страховики страхують на загальних підставах. Деякі навіть надають знижки для сімей, де більше двох малюків. Натомість літнім лижникам-екстремалам, яким від 70 років і більше, більшість страхових компаній відмовляють у послугах страхування. Варто пам’ятати, що деякі компанії страхують своїх клієнтів лише коли ті катаються зі спеціально обладнаних спусків, а якщо захотілося проїхатися на лижах лісом, а не трасою, то страховка там не діятиме.

В гірськолижну страховку можна включити страхування власного майна, а також гарантувати компенсацію при нанесенні шкоди іншим гірськолижникам (по недосвідченості або необережності). Ситуації при позатрасових катаннях не входять в стандартну гірськолижну страховку, тому цей пункт треба обумовлювати додатково. В разі