Особливості обліку довгострокових позик банку

Таблиця 1.1

Субрахунки рахунку 50 “Довгострокові позики”

Довгострокові

позики 501 Довгостроковi кредити банків y нац. Валюті

502 Довгострокові кредити бaнків в іноземній валюті

503 Вiдстрочені довгострокові кредити банкiв y національній валюті

504 Відстрочені дpвгострокові кредити бaнків в іноземній валюті

505 Інші довгострокові позики в нaціональній валюті

506 ншi довгострокові позики в iноземній валюті

 

Отже, довгострокові позики – позики, що надаються позичальником на умовах платності, поверненості та терміновості. В бухгалтерському обліку довгострокові позики обліковуються на балансовому рахунку 50 «Довгострокові позики», що має свої субрахунки.

 

 

Кредитування клієнтів здійснюється банками з урахуванням певних особливостей, що притаманні окремим видам позичок. Найсуттєвішими є особливості надання і погашення таких кредитів.

Довгострокові кредити банків – це кредити, що надаються на фінансування капітальних витрат з реконструкції, модернізації та розширення діючих основних фондів, будівництво нових об'єктів тощо. Довгострокові кредити видаються на строк понад три роки.

Видача банками довгострокових кредитів суб'єктам підприємницької діяльності здійснюється в разі дотримання таких принципів [9]:

забезпеченості,

повернення,

строковості,

платності

цільового використання (Табл. 1. 2.).

 

Таблиця 1.2

Принципи довгострокового кредитування

№ п/пПринцип довгострокового кредитуванняОсобливості принципів довгострокового кредитування

1. Забезпеченістьозначає, що позичальник на взяту суму кредиту подає банку в заставу вартість наявного в нього майна, матеріальних цінностей, цінних паперів тощо. 

2. Поверненняозначає, що одержані суб'єктом господарювання позичені кошти мають бути повернені банку у строк, встановлений у кредитному договорі. 

3. Строковостіполягає в тому, що позики підприємству видаються на чітко визначений у договорі строк, після завершення якого вони мають бути повернуті. 

4. Платністьполягає в тому, що позики установи банків видають суб'єктам господарювання за певну плату, яка називається відсотком. 

5. Цільового використанняпередбачає надання позикових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. 

 

Для отримання кредиту позичальник подає до установи банку такі документи [7]:

заяву;

паспорт;

довідку про присвоєння ідентифікаційного коду;

анкету позичальника;

довідки з місця постійної роботи і про доходи;

документи, що підтверджують право власності на майно позичальника;

письмовий розрахунок погашення кредиту (економічне обґрунтування).

У разі отримання довгострокового кредиту, крім зазначених документів, позичальник додатково подає залежно від об'єкта кредитування такі довідки: про відведення земельної ділянки під будівництво; про власність на будинок; про балансову вартість квартири; про право власності на квартиру; про членство позичальника в садівницькому товаристві та ін.

Погашення довгострокових позик може здійснюватися (Табл. 1. 1.) [1]:

Таблиця 1. 1.

Способи погашення довгострокових позик

сплатою заборгованості за відсотками та основною сумою боргу водночас в кінці строку позики

щомісячною сплатою заборгованості за відсотками і в кінці строку позики за основною сумою кредиту. 

у розстрочку; 

 щорічними платежами з арифметичною чи геометричною прогресією чи регресією; 

після обумовленого періоду; 

з постійною сумою погашення основного боргу; 

достроково (на вимогу) тощо. 

 

Найчастіше позики погашаються постійними періодичними виплатами (щорічними, щоквартальними, щомісячними тощо), які включають відсотки та суму погашення основного боргу.

Отже, довгостроковий кредит має особливості як надання, так і погашення. Стосовно особливостей надання, то довгостроковий кредит надається на умовах платності, терміновості, поверненості та інші. Відносно особливостей погашення, то такі особливості визначаються кредитним договором, який укладається між кредитором та позичальником.

 

 

Нормативно-правове забезпечення обліку – це сукупність нормативно-правових актів найвищих гілок влади у державі (законодавчої, виконавчої та представницької), Міністерства фінансів України, інших міністерств та відомств і кожного підприємства зокрема, які забезпечують повноцінне функціонування та динамічний розвиток бухгалтерського обліку фінансової звітності в нашій державі [10].

Нормативно-правове забезпечення обліку довгострокових позик банку теж має відношення до складових правового забезпечення обліку. Нормативною базою, що регулює організацію та методологію бухгалтерського обліку довгострокових зобов'язань підприємства є:

Національні стандарти бухгалтерського обліку;

Закони України;

Накази Міністерства фінансів України;

Постанови Кабінету Міністрів України тощо.

Щодо правового регулювання бухгалтерського обліку довгострокових позик, то науковці розглядають чотири рівні такого регулювання (Рис. 1. 1.) [13]:

 

Рис. 1.1 Рівні нормативно – правового регулювання обліку довгострокових позик

 

Головним правовим документом, що стосується обліку довгострокових позик на мою думку, є Наказ Міністерства фінансів України “ Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування”, що визначає загальні особливості довгострокової позику в обліку.

Крім того, основними нормативними документами, що регламентують бухгалтерський облік операцій з довгостроковими позиками є Закон України “Про банки і банківську діяльність” та Закон України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. Закон України “Про банки і банківську діяльність” визначає основні вимоги щодо банківського обслуговування рахунків. Глава 11 цього закону встановлює обов'язок банків щодо ідентифікації клієнтів, які відкривають рахунки та осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів, а в Законі України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” –