Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Особливості проведення занять по активізаційній роботі в групі

Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
10
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
Методи активізаційної роботи усередині групи
Активізація при груповій консультації
Етапи підготовки груповий активізаційної роботи
Особливості проведення занять по активізаційної роботі в групі
Список використаної літератури
 
Група у соціальній роботі – це певний колектив людей, які зібралися разом для комунікації між собою і соціальним працівником і переслідують одну і ту ж мету. Способи організації такої групи залежать від типу передбачуваних зборів. Звичайно розрізняють три основних типи зборів, які переслідують кожен свою мету:
- збори-дискусія, або групове інтерв'ю. Це засіб, за допомогою якого визначається думка даної групи з певного питання;
- збори дослідників і винахідників. Це метод, який дозволяє групі дати повний простір своїй фантазії у пошуках вирішення певної проблеми;
- збори-ухвалення рішення. Це збори, де група ухвалюють рішення щодо даної проблеми.
Ефективність групової роботи багато в чому залежить від того, як вона підготовлена й проведена.
 
Методи активізаційної роботи усередині групи
 
Під груповою роботою розуміється спільна діяльність людей у групах по 3-9 чоловік з виконання окремих завдань, запропонованих керівником. Члени групи самі встановлюють регламент спілкування, самостійно направляють свою діяльність, віддаючи перевагу найбільш компетентному і організованому лідерові представити результати роботи групи тим, від кого отримане завдання, або з ким за сценарієм заняття група вступає у взаємодію.
Активізаційна групова робота переслідує наступні цілі:
Поліпшення інформованості членів групи, при цьому розвиваються горизонтальні комунікації і взаєморозуміння.
Розробка нових ідей, рішень, підвищення активності членів групи і стимулювання їх до пошуку нових варіантів.
Створення колективу однодумців, здатних до співробітництва і взаємодопомоги.
Здійснення багатоаспектної експертизи будь-якої ідеї шляхом колективного пошуку аргументації, її захисту, критичному аналізу, реальному осмисленню і прогнозуванню потенційних проблем.
Для підвищення ефективності групової роботи необхідно дотримуваатися наступні умови:
члени групи повинні познайомитися, щоб спілкуватися;
доцільно об'єднати в групу людей з різними професійними знаннями;
проблеми, пропоновані для обговорення, повинні бути актуальними і зрозумілими, викликати практичний інтерес;
лідер повинен брати на себе в основному координаційну, напрямну роль.
Ефективно працюючу групу відрізняють:
природність зовнішнього і внутрішнього спілкування;
відвертість один з одним;
націленість на вирішення поставлених цілей і завдань шляхом співробітництва й спілкування;
рухливість ролей і регламентів роботи;
реалістичне відношення до проблеми;
максимальне використання здібностей всіх членів групи;
готовність до самовдосконалення, до прояву ініціативи, прагнення до нового;
рівна відповідальність за виконану роботу.
Щоб група відповідала перерахованим вимогам, соціальний працівник повинен опосередковано навчати груповій роботі. З цією метою можна використати наступні прийоми.
Знайомство один з одним – кожен член групи повідомляє ім'я, прізвище, місце роботи, посада, особисті якості, які будуть допомагати або заважати роботі з ним, щось цікаве про себе. Для прискорення знайомства можна написати на табличці своє ім'я і поставити перед собою на стіл.
Візитна картка групи – запропонувати групі придумати знаки і символи групової відмінності: назву, девіз, під яким група збирається працювати, візуальний символ.
Запропонувати групі почати роботу і «відключитися» – на здивування і обурення не відповідати. Паузу тримати до 10-15 хвилин. Ця операція мобілізує і концентрує увагу групи, виділяє організаційних лідерів, веде до групової самоактивізації.
Розподіл на мікрогрупи – група ділиться на підгрупи, у підгрупі обговорюють проблему, знаходять її шлях вирішення, а на нараді всієї групи доповідають про результати. Група аналізує отримані результати, обговорює їх і знаходить причини виникнення проблем, що активізує максимальне число учасників.
Конфлікт у групі – для врегулювання конфліктних ситуацій можна рекомендувати деякі прийоми. Наприклад, поміняти членів групи, поставити перед конфліктуючими єдину мету, досягти якої можна лише спільними зусиллями, розширити групове спілкування і т. д.
Техніка аргументації і контраргументації – для аргументації, спростування або протиставлення доказів можна використати:
фундаментальний підхід (виступаючий знайомить опонента з фактами, відомостями, які є основою доказу, активізуючи тим самим увагу членів групи) ;
метод пошуку протиріч (виявляються протиріччя в доводах, в аргументах опонента, що викликає активізацію окремих учасників) ;
метод досягнення послідовності висновків (поступово, крок за кроком, за допомогою часткових висновків виступаючий приводить опонента до бажаного висновку, активізуючи, у цьому випадку, його розуміння) ;
метод образного порівняння (доказам надається яскравість, образність, наочність. Можна використати малюнки, схеми, графіки, символи та ін., що дає можливість активізувати просторово-образне мислення) ;
метод «так..., але» (виступаючий, визнаючи доводи, погоджується з однією їх стороною, але вказує і на іншу. Приклад: «Ви праві. Але чи врахували Ви те, що...?» – при цьому створюється атмосфера активізації альтернативного мислення) ;
метод розподілу (всі наявні аргументи неточні, суперечливі, помилкові. Починати обговорення краще з помилкових аргументів, – це дає можливість активізувати діяльність більшому числу членів групи) ;
метод ігнорування (тимчасово відкладати, не обговорювати певний аргумент чи доказ, якщо він не може бути не спростований, ні прийнятий, що може сприяти активізації опонента) ;
метод акцентування (акценти робляться на ті висновки і докази, які цікавлять одного з опонентів, даючи йому можливість виразити свою активність) ;
метод видимої підтримки
Фото Капча