Особливості проведення занять по активізаційній роботі в групі

 

 

При соціальній роботі в дистанційній формі дуже значною є роль групових консультацій – особливої форми проведення занять, основним змістом яких є роз'яснення слухачам окремих, часто найбільш складних або практично значимих питань досліджуваної програми. Їх проведення дозволяє забезпечити максимальне наближення навчання до практичних інтересів і запитів кожного слухача з обліком наявного в нього досвіду і ступеня індивідуального сприйняття матеріалу. Разом з тим, забезпечуючи активізацію пізнавальної діяльності слухачів, групові консультації є одним з найбільш результативних методів закріплення отриманих знань.

Групові консультації проводяться, як правило:

при необхідності докладно розглянути практичні питання, які були недостатньо або зовсім не висвітлені перед слухачами;

з метою надання слухачам допомоги в самостійній роботі, у підготовці їх до виконання практичних завдань;

при самостійному вивченні слухачами тих або інших документів, інструкцій, положень, постанов або методик, які мають для них значення.

Програмована групова консультація є специфічною формою проведення групових консультацій, яка сполучає в собі елементи проблемного навчання і програмованого контролю знань. Практика показує, що заняття у такій формі проходять тим ефективніше, чим більше питань задають слухачі, чим ширший і предметнішим є їх зміст. Кількість запитань залежить іноді від неправильно обраної теми (тоді їх мало).

У випадку ж, коли тема підібрана правильно, а питань все одно мало, ситуація пояснюється щонайменше двома причинами:

тема настільки нова, що слухачі просто не уявляють собі всіх труднощів, з якими їм доведеться зустрітися на практиці;

у слухачів склалася помилкова думка про простоту розглянутої проблеми, причиною чого може бути неправильна оцінка її глибини, незнання всіх її нюансів або просто зайва самовпевненість, переоцінка свого минулого досвіду.

При такому положенні соціальний працівник повинен сам запропонувати питання слухачам, тобто запрограмувати консультацію. Важливо, щоб ці питання були складені на основі вивчення помилок і труднощів, з якими слухачам доводиться зустрічатися на практиці в ході наукових рекомендацій або застосування нормативних актів, які є предметом вивчення. На підготовлені питання соціальний працівник спочатку просить відповісти слухачів, а потім проводить аналіз і організує обговорення неправильних відповідей, даючи роз'яснення по виникаючих додаткових питаннях у зв'язку з помилковими відповідями.

 

 

Перевага групової активізаційної роботи полягає в тому, що вона дозволяє значною мірою наблизити зміст заняття до практичних інтересів слухачів, у якомусь ступені індивідуалізувати процес навчання із врахуванням рівня розуміння і сприйняття матеріалу.

Іноді через недостатню увагу до підготовки активізаційної роботи і переважання елементів випадковості в методиці її проведення користь від її виявляється мінімальної, а час – втраченим. Добре підготовлена і вміло проведена активізаційна робота може стати одним з найбільш ефективних методів підвищення рівня самооцінки і соціалізації особистості. Підготовка і проведення активізаційної роботи припускає кілька моментів.

вибір теми. Особливо необхідними є консультації на теми, пов'язані з вдосконаленням практичної підготовки слухачів у певній області їх діяльності;

визначення кола актуальних проблем, які вимагають обговорення. Остаточний зміст активізаційної роботи грунтується на аналізі побажань слухачів шляхом опитування;

угруповання питань, які надійшли від слухачів, за підтемами або напрямкам і визначення раціональної послідовності їх розгляду при груповій активізаційної роботі.

корисно запрошувати на сеанси активізаційної роботи фахівців з організацій, які мають найбільший досвід у розглянутій області практичної діяльності;

розпочинати активізаційну роботу слід з пояснення теми, її цілей і завдань, знайомства із запрошеними фахівцями. Далі необхідно повідомити слухачам про ознаки, за якими зроблено груповання питань, і в якій послідовності вони будуть розглядатися;

важливо створити невимушену, довірчу обстановку, щоб кожен, не соромлячись, міг задати будь-яке питання, яке його цікавить, і одержати на нього точна докладну відповідь, однак активізаційна робота повинна проводитися строго за наміченим планом, а не перетворюватися в неорганізовану бесіду;

особливу увагу рекомендується приділяти питанням, щодо яких можливе різне тлумачення або різні підходи, попереджаючи тим самим серйозні помилки слухачів у майбутній дяльності;

при проведенні активізаційної роботи завжди повинен бути присутнім матеріал довідково-інформаційного характеру, особливо важкодоступний або недавно опублікований.

 

 

Ефективність заняття в першу чергу залежить від того, як соціальний працівник підготовлений до нього. Дуже важливо добре продумати мету і конкретні завдання.

Мета кожного заняття містить у собі реалізацію освітніх і пізнавальних (розвиваючих завдань). Освітні завдання включають озброєння знаннями і вміннями відповідно до вимог активізаційної соціальної програми. Пізнавальні припускають формування вміння виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі (складати схеми вивченого, формувати вміння порівнювати і узагальнювати досліджувані факти і поняття).

Найбільший ефект досягається при системному підході до вибору різних методів навчання відповідно до тих завдань, які ставить перед собою соціальний працівник.

Перша група завдань полягає в тому, щоб донести до слухачів необхідність активізаційної роботи.

Друга виникає вже в ході викладу матеріалу, і тут важливо викликати зацікавленість до предмета, переконати слухачів у практичній цінності досліджуваного матеріалу, активізувати їх учбово-пізнавальну (у цьому випадку, розумову) діяльність, що сприяє творчому сприйняттю і засвоєнню знань. Для цього застосовуються різні прийоми й методи проблемного навчання, розбираються невеликі так називані мікроситуації й аналіз їхніх характерних рис.

Завданнями третьої групи є «зняття» питань, виявлення помилкових уявлень, невірних тлумачень вивченого матеріалу і тим самим запобігання його неправильного застосування на практиці. Для цього організуються групові консультації, програмовані консультації (із застосуванням техніки і методів активізуючого навчання).

Мета четвертої групи завдань – закріпити отримані знання, виробити (вдосконалити) вміння і навички їх практичного застосування. Тут найбільший ефект досягається розбором і обговоренням конкретних матеріалів (звітів, планів, інструкцій і т. д.), аналізом конкретних ситуацій, вирішенням типових завдань.

П'ята група завдань активізаційного процесу припускає зробити крок до практичного застосування отриманих знань і вмінь, перевірити ступінь досягнення цілей у практичній діяльності слухача. Ефективним методом для цього є вирішення кейсів, проведення підсумкових ділових ігор тощо.

Системність підбору названих методів активізації базується на тому, що кожен з них, з одного боку, дозволяє вирішувати окреме завдання в навчальному процесі, а з іншого боку – доповнює собою інші методи.

Таким чином, правильний вибір місця і часу застосування того або іншого методу (форми проведення занять) по ходу реалізації плану активізаційних занять дозволяє досягти сукупного навчального ефекту, чого не можна одержати при переважному використанні інших методів соціальної роботи.

 

 

Принцип активизации в социальной работе / Под ред. Ф. Парслоу. М., 1997.

Сафронова В. М. Прогнозирование и моделирование в социальной работе. – СПб: Ю-Питер, 2005.

Фирсов М. В., Шапиро Б. Ю. Психология социальной работы. М. : Академия, 2002.

Шелягин А. П. Принцип активизации в социальной работе. – М., 1997.