Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Особливості роботи психолога у сфері політичної реклами

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
14
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
1. Особливості консультування наркозалежних
2. Особливості консультування ВІЛ-інфікованих
Список використаної літератури
 
1. Особливості консультування наркозалежних
 
Психокосультаційне лікування наркотичної залежності на сьогодні є широко розповсюдженим. В основі типової консультаційної програми часто лежать психосоціальні підходи. Існує багато типів індивідуальної терапії, а до найпоширеніших відносяться: динамічна, інтерперсональна, когнітивна і когнітивно-поведінкова, поведінкова і мотиваційна.
У порівнянні із психотерапією консультування з питань наркотичної залежності є найбільше широко застосовуваним методом психосоціальної інтервенції в лікуванні. На відміну від консультування консультування менше фокусується на зміні внутрішніх, інтрапсихічних процесів, а більше ставить акцент на вирішення поточних проблем, пов'язаних із вживанням наркотиків.
Консультування можна описати як регулярний процес управління наркотичною залежністю шляхом надання підтримки, спостереження за поведінкою, пропагандою помірності і наданням таких конкретних послуг як направлення до служби зайнятості, у медичні установи або в юридичну консультацію.
При наркотичній залежності відзначається високий рівень супутніх психіатричних симптомів. Найбільш частими синдромами є: глибока депресія, дистимія і тривожні розлади. Оскільки хронічне вживання більшості наркотичних засобів (за винятком опіоїдів і нікотину) підсилює або навіть викликає психіатричні симптоми, дуже часто важко визначити які симптоми або синдроми є проявом незалежних психіатричних розладів, а які відносяться до станів, викликаних вживанням наркотиків.
У всіх психологічних консультантів, незалежно від їх консультантичного підходу або орієнтації, повинні бути базисні знання про наркотики та їх ефекти, чіткі уявлення про стиль життя залежних людей, а також інформація про групи самопідтримки, включаючи їх філософію і доступність. Консультанти також повинні мати уявлення про всі варіанти лікування, які можна запропонувати пацієнтам.
Консультування можна використати майже в будь-яких лікувальних умовах. Консультативне лікування від наркотичної залежності звичайно проводиться в наступних умовах:
1) стаціонарно у звичайних і психіатричних лікарнях;
2) у виправних закладах;
3) амбулаторно в лікарнях і приватних кабінетах;
4) в інтенсивних одноденних лікувальних програмах;
5) у постлікувальних програмах реабілітації;
6) у консультантичних співтовариствах.
У консультування ті консультанти, які з самого початку формують позитивні взаємини з пацієнтами, які починають сприймати їх як “підтримку”, мають більше шансів на успіх, ніж ті фахівці, чиї відносини мають менше позитивних зв'язків
Відповідно до теорії, емоційні реакції консультанта на споживача наркотиків є важливими передумовами результатів лікування. У якомусь ступені це справедливо для всіх видів консультування, однак вважається, що найбільше значення це має в лікуванні наркотичної залежності, оскільки емоційні реакції консультанта більш інтенсивні і негативні і, таким чином, роблять більший ефект на процес видужання пацієнта.
При лікуванні наркологічних розладів консультант має бути зацікавленим і почувати себе комфортно, маючи справу із проблемами наркотичної залежності і специфічними типами поведінки. Простіше кажучи, консультанту корисно бути зацікавленим у роботі зі споживачами наркотиків і ставитися з повагою до ваги їх проблем. Уоштон і Стоун-Уоштон (1990) запропонували специфічні характеристики консультантів – вони вважають, що консультанти повинні мати такі якості:
емпатія;
впевненість;
віра;
відсутність бажання контролювати пацієнта.
У своїй практиці консультанти не повинні займати осудливу позицію, а повинні приділяти більше уваги наркозалежним пацієнтам, ніж іншим. У відносинах “консультант-пацієнт” часто проявляється потреба пацієнта в залежності, тому на ранніх стадіях лікування конкретні реакції з боку консультанта, спрямовані на підтримку, можуть бути корисними. Така консультативна позиція може проявлятися через тепле привітання пацієнта, коли той входить у кабінет; активне бажання з боку консультанта знову встановити контакт, якщо призначена зустріч із пацієнтом не відбулася; підкріплення будь-яких позитивних зрушень у стані пацієнта або зустрічі за необхідності з пацієнтами в не призначений час.
Багато технік і принципів консультування, які використовуються при лікуванні наркологічних пацієнтів, по суті, є такими ж, як ті, що застосовуються для консультування інших пацієнтів. Проте для того, щоб ефективно лікувати залежність, консультант повинен мати знання не тільки в консультування, але й у наркології. Модифікуючи “підтримуючо-експресивну” форму консультування для її використання в лікуванні споживачів наркотиків, Люборський (1995) виділив наступні важливі аспекти:
консультант повинен присвячувати більше часу й енергії введенню пацієнта в лікувальний процес;
цілі лікування необхідно сформулювати якомога раніше і тримати їх перед очами;
консультант повинен приділяти більше уваги формуванню позитивних відносин із клієнтом (тобто створенню консультантичного альянсу), надаючи підтримку клієнтові;
консультант повинен відслідковувати виконання пацієнтом вимог лікувальної програми, що включає слідування правилам і не вживання не призначених препаратів. Інформація про це повинна надходити від самого пацієнта й з лабораторії (аналізи сечі), а також може бути надана членами родини, друзями і персоналом програми;
якщо пацієнт одержує метадон, консультант повинен вирішити, коли краще проводити сеанси консультування – до або після прийому щоденної дози. Оскільки метадон відіграє центральну роль у житті пацієнта, призначення сеансів консультування із врахуванням графіка прийому препарату може вплинути на те, залишиться пацієнт у терапії або покине програму.
Загалом наявні дані вказують на те, що інтенсивність консультативної терапії може змінюватися залежно від виду наркотика, ваги наркотичної залежності і характеру проблем пацієнта, особливо психіатричних. Більшості пацієнтів, які вживають опіоїди і кокаїн, потрібно більш інтенсивне лікування, ніж тим, у кого спостерігається маріхуанова або алкогольна залежність.
Пацієнтам з хімічною
Фото Капча