Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Особливості сприймання дошкільниками поняття про величину предметів

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
34
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
Вступ
1. Поняття про величину та її значення
2. Особливості сприймання дошкільниками поняття про величину предметів
3. Завдання змісту ознайомлення дітей дошкільного віку з величиною предметів
4. Методика ознайомлення дітей дошкільного віку з величиною предметів
Висновок
Список використаних джерел
 
Вступ
 
У перші сім років дитина проходить через три основні періоди свого розвитку, кожний з яких характеризується певним кроком назустріч загальнолюдським цінностям і новим можливостям пізнавати світ. Ці періоди життя обмежені один від одного, кожен попередній створює умови для виникнення наступного, і вони не можуть бути штучно «представлені» в часі.
1. Період дитинства (1 рік життя дитини).
2. Раннє дитинство (від 1 до 3 років).
3. Дошкільне дитинство (від 3 до 7 років).
У дошкільному дитинстві складається потенціал для подальшого пізнавального, вольового та емоційного розвитку дитини.
Світ не тільки стійкий у сприйнятті дитини, але і може виступати як релятивним (все можна всім) ; складається в попередній період розвитку умовний план дії втілюється в елементах образного мислення, що відтворює і творчу продуктивну уяву. Формуються основи символічної функції свідомості, розвиваються сенсорні та інтелектуальні здібності. До кінця періоду дитина починає ставити себе на місце іншої людини, дивитися на те, що відбувається з позиції інших і розуміти мотиви їхніх дій, самостійно будувати образ майбутнього результату продуктивного дії. Зароджується оцінка та самооцінка.
Дитина позбувається від властивої більш раннього етапу «глобальної наслідувальності» дорослому, може протистояти у відомих межах волі іншої людини; розвиваються прийоми пізнавальної, власневольової та емоційної саморегуляції.
Емоції дитини все більше звільняються від імпульсивності. Починають закладатися почуття (відповідальності, справедливості тощо), формується радість від ініціативної дії; отримують новий поштовх розвитку соціальні емоції у взаємодії з дорослими. До семи років формуються передумови для успішного переходу на наступний ступінь освіти. На основі дитячої допитливості згодом формується інтерес до навчання, розвиток пізнавальних здібностей послужить основою для формування теоретичного мислення, вміння спілкуватися з дорослими і однолітками дозволить дитині перейти до навчального співробітництва; розвиток довільності дає можливість долати труднощі при вирішенні навчальних завдань; оволодіння елементами спеціальних мов, характерних для окремих видів діяльності, стане основою засвоєння різних предметів у школі (музика, математика тощо).
 
1. Поняття про величину та її значення
 
Середовище, що оточує дітей у дитячих садках, повинно забезпечити безпеку їх життя, сприяти зміцненню здоров'я і загартовування організму кожної з них.
Неодмінною умовою побудови розвиваючого середовища в дошкільних установах будь-якого типу є опора на особистісно-орієнтовану модель взаємодії між людьми. Це означає, що стратегія і тактика побудови житлового середовища визначаються особливостями особистісно-орієнтованої моделі виховання. Дорослий в спілкуванні з дітьми дотримується положення: «не поруч, не над, а разом». Його мета – сприяти становленню дитини як особистості. Це передбачає вирішення наступних завдань:
- забезпечити відчуття психологічної захищеності – довіру дитини до світу, радості існування (психологічне здоров'я) ;
- формування початку особистості;
- розвиток індивідуальності дитини: знання, вміння, навички розглядаються не як мета, а як засіб повноцінного розвитку особистості.
Способи спілкування – розуміння, пізнання і сприйняття дитини, врахувати його точку зору і не ігнорувати її почуття і емоції. Практика спілкування – співробітництво. Позиція дорослого – виходити з інтересів дитини та перспектив його подальшого розвитку, як повноцінного члена суспільства. Виключне значення у виховному процесі надається грі, що дозволяє дитині проявити власну активність, найбільш повно реалізовувати себе. Гра грунтується на вільному співробітництві дорослого з дітьми і самих дітей один з одним, стає основною формою дитячого життя.
Величезну роль в розумовому вихованні і в розвитку інтелекту відіграє математика. В даний час, в епоху комп'ютерної революції зустрічається точка зору, що виражається словами: «Не кожен буде математиком», безнадійно застаріла. Сьогодні, а тим більше завтра, математика буде необхідна величезному числу людей різних професій. У математиці закладені величезні можливості для розвитку мислення дітей, в процесі їх навчання з самого раннього віку.
Величина – одне з основних математичних понять, що виникло в давнину і піддане в процесі тривалого розвитку ряду узагальнення.
Загальне поняття величини є безпосереднім узагальненням більш конкретних понять: довжини, площі, об'єму, маси, швидкості і т. д. Кожен конкретний рід величин пов'язаний з певним способом порівняння відповідних властивостей об'єктів.
Потреба у вимірюванні всякого роду величин, так само як потреба в рахунку предметів, виникла в практичній діяльності людини на зорі людської цивілізації. Так само як для визначення чисельності множин, люди порівнювали різні множини, різні однорідні величини, визначаючи, перш за все, яка з порівнюваних величин більше, яка менше. Ці порівняння ще не були вимірами. Надалі процедура порівняння величин була вдосконалена. Одна якась величина приймалася за еталон, а інші величини того ж роду (довжини, площі, обсяги, маси і т. п.) порівнювалися з еталоном. Коли ж люди оволоділи знаннями про числа та їх властивості, величиною еталона стали приписувати число 1 і еталон став називатися одиницею виміру. Мета вимірювання стала більш визначеною – оцінити, скільки одиниць міститься в вимірюваній величині. Результат став виражатися числом. З проблемою сприйняття величини предметів, в
Фото Капча