Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Особливості управлінської праці в сучасних умовах

Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
16
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Реферат на тему:
 
«Особливості управлінської праці в сучасних умовах»
 
План
 
Вступ
1. Суть і значення нормування праці
2. Основні принципи, функції та методи нормування праці
3. Виявлення проблем і формулювання пропозицій в управлінні нормування праці
Висновок
Список використаних джерел
Додатки
 
Вступ
 
Нормування праці – це визначення необхідних витрат часу на виробництво одиниці продукції в різних організаційно-технічних умовах. З його допомогою розраховуються трудовитрати певного обсягу роботи певного періоду часу в заданих умовах діяльності, тобто норми праці є конкретним вираженням міри праці.
Норми праці застосовувалися здавна. Але довгий час вони були емпіричними, тобто встановлювалися дослідним шляхом. І лише починаючи з кінця ХІХ століття зусиллями Ф. Тейлора було покладено початок науковому підходу до нормування праці. Під його керівництвом нормативи праці розроблялися методом хронометражних спостережень і так званим аналітичним методом. З точки зору витрат часу були визначені найбільш кращі способи виконання різних трудових прийомів, які потім бралися за вихідну базу. Значний внесок у досвід нормування праці вніс інший американський фахівець – Франк Гільберт (1868-1924), який заклав основи мікроелементного нормування. Шляхом аналізу операцій на трудові дії та руху він визначав витрати на їх виконання і таким чином вибирав найбільш раціональні способи виконання робіт. Згодом досвід нормування праці оформився в окрему сферу знань.
Актуальність теми. Нормування праці в останні роки об’єктивно вийшло на перший план та є одним з найважливіших елементів системи управління персоналом підприємства. Світовий досвід засвідчує, що ефективна робота підприємств в економіці ринкового типу можлива лише за умови високого рівня організації нормування праці. Проблеми оптимізації або визначення необхідної чисельності управлінського персоналу для вітчизняних підприємств стала зростати у зв’язку з тенденціями збільшення чисельності даної категорії працівників у системі управління.
Актуальність дослідження нормування праці управлінських працівників обумовлена зростанням вимог до обґрунтованості й коректності прийнятих управлінських рішень. Забезпечення якості прийнятих управлінських рішень не можливе без ефективного нормування чисельності управлінського персоналу, що передбачає узагальнення накопиченогодо теперішнього часу вітчизняного й закордонного досвіду в сфері нормування управлінської праці, а також подальшого розвитку існуючих підходів до нормування управлінської праці, що враховують його особливості в сучасних умовах.
В сучасній науковій літературі зустрічається багато теоретичних та методичних підходів до розглядупитання характеристики методів нормування праці. Так, неодноразово висвітлювали у своїх працях названу проблему такі відомі економісти як Грішнова О. А., Завіновська Г. Т., Багрова І. В., Чернов О. В., Оленич Є. І., В. М. Лукашевич, О. В. Дячун, В. Марченко та інші.
Мета даної роботи полягає в дослідженні особливостей управлінської праці в сучасних умовах та визначенні напрямків удосконалення нормування управлінської праці.
Зазначена мета дослідження зумовила постановку такого кола завдань:
  • розкрити суть і значення нормування праці;
  • дослідити основні принципи, функції та об’єкти нормування праці;
  • проаналізувати виявлення проблем і формулювання пропозицій в управлінні нормування праці.
Об’єктом дослідження є виробнича діяльність людей в сфері нормування праці.
Предметом дослідження є використання нормування праці на роботах з обслуговування виробництва та їх вплив на діяльність підприємств.
 
1. Суть і значення нормування праці
 
Нормування праці ­ це встановлення обґрунтованих співвідношень між мірою праці та мірою витрат на неї [1]. Воно є важливою ланкою технологічної й організаційної підготовки виробництва, оперативного управління ним, невід'ємною частиною менеджменту і соціально-трудових відносин. Норми праці є основою системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально-трудовими відносинами тощо. Організовуючи працю, слід визначити, яка її кількість потрібна для виконання кожної конкретної роботи і якою має бути її якість. Норми праці є основою для визначення пропорцій розвитку галузей економіки, складання балансу, використання трудових ресурсів, визначення виробничих потужностей [7, с. 137].
На кожному підприємстві норми праці використовуються під час здійснення планово-організаційних розрахунків, внутрішньозаводського й цехового оперативного планування. За допомогою норм складаються бізнес-плани підприємств, плануються обсяги виробництва цехів і дільниць, розраховується завантаження устаткування й робочих місць. На основі норм праці встановлюють завдання з підвищення продуктивності праці, визначають потребу в кадрах, розробляють календарно-планові нормативи тощо. За допомогою нормування узгоджується взаємодія цехів, бригад і відділів підприємства, досягається синхронізація роботи на різних робочих місцях, виробничих дільницях, забезпечується рівномірність і ритмічність виробничого процесу.
Норми праці є складовим елементом організації заробітної плати, оскільки виконання норм є умовою отримання заробітку, відповідного тарифу або окладу, установленого для даного працівника. Норми праці на підприємстві можуть використовуватися для визначення трудомісткості окремих видів продукції і відповідних затрат праці для виконання виробничої програми. Отже, нормування праці є засобом визначення як міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості та якості [3].
В умовах розвитку ринкових відносин, поглиблення економічної самостійності підприємств нормування праці набуває великого значення як засіб скорочення затрат живої праці, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці тощо.
Головною метою нормування, встановлення міри праці в ринкових умовах на кожному підприємстві є максимальне зменшення витрат виробництва за рахунок щільного використання робочого часу, вивільнення його від непродуктивних втрат. Міра праці являє собою робочий час, який необхідно вкласти у виробництво конкретної продукції, роботи або її частини. Тому практичні завдання технічного нормування праці полягають у забезпеченні економії робочого часу та всемірного підвищення ефективності його використання на конкретних робочих місцях у виробничих умовах діючого підприємства.
Завданнями нормування праці є:
1. встановлення нормативу часу на одиницю продукції;
2. розробка найбільш раціональної структури виробничого процесу;
3. проведення аналізу виконання норм праці для розкриття резервів виробництва і продуктивності праці;
4. впровадження найбільш раціонального режиму використання устаткування, машин і механізмів;
5. перегляд норм праці у зв'язку зі зміною умов праці і проведення організаційно технічних заходів;
6. впровадження ефективної організації праці робітника на робочому місці [2, с. 143].
Нормування праці на підприємствах виконує важливі функції, оскільки є основою організації заробітної плати, оскільки норми витрат робочого часу одночасно стають і мірою винагороди за працю, маючи тісний зв'язок з тарифною системою. Встановлення норм праці переслідує мету гарантувати суспільству певну продуктивність праці, а працівникові певний рівень заробітної плати. За виконання норм праці оцінюється трудова діяльність кожного працівника і оплачується його праця.
Науково обгрунтовані норми праці дозволяють оцінити результати трудової діяльності кожного працівника, колективу. Встановлення норм праці на окремі види робочих процесів і операцій дозволяє розрахувати і витримувати необхідні кількісні і якісні пропорції між робочими місцями, цехами, виробництвами, що сприяє зростанню продуктивності праці.
Справжні ринкові умови господарювання забезпечують на практиці високий рівень нормування праці, що стає одним з головних чинників мінімізації витрат і зростання об'ємів зробленої продукції.
Отже, сучасне нормування праці, що переходить від недосконалого, ненаукового за підходами досвідно-статистичного нормування до застосування техніко-економічно та психофізіологічного обґрунтованих норм праці для всіх категорій працівників, стає міцною основою для планування чисельності працівників, доцільної їх розстановки, найбільш, ефективного використання техніки і можливостей людей.
 
2. Основні принципи, функції та методи нормування праці
 
Суть нормування праці на підприємстві визначає його функції, зміст яких обумовлений об'єктивними закономірностями розвитку виробництва. Функції нормування тісно взаємозв'язані з його завданнями, а також з плануванням, організацією і управлінням виробництвом. Нормування праці носить динамічний характер.
В умовах сучасного виробництва зростає роль нормування. Це проявляється як в посиленні зв'язку між окремими виробничими ланками, так і у вдосконаленні усього ринкового механізму господарювання вітчизняної промисловості.
Функції нормування можна розділити на дві групи [4, с. 165]:
  • загальні функції норм праці, які характеризують роль норм праці в організації і оплаті праці;
  • спеціальні функції норм, що розкривають їх конкретний зміст по видах і призначенні.
Система нормування праці повинна розроблятися на основі певних принципів. Найважливішими з них є:
  • принцип ефективності – полягає в необхідності встановлення норм праці, при яких виробничі результати досягаються з мінімальними сумарними витратами трудових, матеріальних, енергетичних і інформаційних ресурсів;
  • принцип комплексності – виражає необхідність обліку взаємозв'язку технічних, економічних, психологічних, соціальних і правових чинників, що впливають на норми праці;
  • принцип системності- означає, що норми праці повинні відповідати кінцевим результатам виробництва і враховувати залежності між витратами ресурсів на усіх етапах виробничого процесу;
  • принцип об'єктивності- припускає створення для усіх співробітників підприємства рівних можливостей для виконання норм; зокрема, це означає необхідність нормування праці з урахуванням групової диференціації співробітників по статі і віку, що особливо важливо при нормуванні праці учнів, молодих співробітників і осіб передпенсійного віку;
  • принцип конкретності- полягає в тому, що норми праці повинні відповідати параметрам продукції, що виготовляється, предметів і засобів праці, його умовам, типу виробництва і іншим об'єктивним характеристикам, що впливають при цій точності розрахунків на величину необхідних витрат праці і інших ресурсів;
  • принцип динамічності- виходить з принципу конкретності і виражає об'єктивну необхідність зміни норм праці при істотному для цієї точності розрахунків зміні виробничих умов;
  • принцип легітимності – виражає необхідність суворого дотримання законів і інших правових актів при нормуванні праці;
  • принцип позитивного відношення працівників до підприємства- означає необхідність створення такої системи нормування праці, при якій забезпечується загальне позитивне відношення працюючих до виконуваних функцій, соціального середовища і підприємства в цілому. Цей принцип можна назвати також принципом задоволеності працею [10, с. 94].
За принциповою схемою встановлення норм праці методи нормування праці підрозділяються на аналітичні і сумарні [4, с. 168]. Аналітичний метод має два різновиди: аналітично-розрахунковй метод і аналітично-дослідницький метод.
При аналітично-розрахунковому методі норми розраховуються на основі готових довідкових даних по нормативах часу. Аналітично-дослідницький метод застосовується за відсутності нормативів, початкова інформація виходить шляхом проведення хронометражу, ФРЧ (фотографія робочого часу) і використовується для розрахунку норм. (Цей метод застосовується для розробки нормативних довідників) [6].
Фотографія робочого часу – вид спостереження, при якому вимірюють усі без виключення витрати часу, здійснювані виконавцем (виконавцями) за певний період роботи. Фотографія робочого часу складається з наступних етапів:
- підготовка до спостереження;
- спостереження і вимір витрат робочого часу;
- обробка і аналіз спостережень;
- розробка і впровадження у виробництво організаційно-технічних заходів.
Метод безпосередніх спостережень застосовується при обстеженні невеликої групи робітників чисельністю 2-3 людини, що знаходяться у полі зору спостерігача [5, с. 223].
Метод моментних спостережень є дослідженням витрат робочого часу, завантаженості робітників і використання устаткування на основі вибіркових спостережень, що проводяться у випадково відібрані моменти часу по великій групі робітників [8].
 
3. Виявлення проблем і формулювання пропозицій в управлінні нормування праці
 
Нормування праці у системі планової економіки розглядалося в якості одного із інструментів підвищення продуктивності праці зниження собівартості продукції удосконалення оплати праці і досягнення відповідності між мірою праці та мірою винагородження за працю. Галузеве управління у сфері нормування фактично припинило своє існування в період переходу до ринкової економіки. З приватизацією більшості підприємств діяльність органів які в централізованому порядку забезпечували підприємства нормативно методичною базою з організації праці було паралізована [9, с. 156]. Нормування стало справою, самих підприємств власники яких часто не бачили сенсу в забезпеченні належного рівня організації праці та додержанні типових норм.
Із поступовим наведенням порядку в економічному житті укріпленні законодавчої бази відносною стабілізацією ринку праці разом з поступовим удосконаленням системи фінансового обліку безпосередньо на підприємствах роботодавці були вимушені звернути увагу на стан організації та оплати праці зайнятих робітників Сьогодні практично на кожному підприємстві у тій чи іншій формі існують проблеми недостатнього нормативно методичного забезпечення й використання застарілих норм. Усе це змушує спеціалістів підприємств самостійно розробляти та випробовувати нові нормативи трудових затрат. Проте галузева розрізненість відсутність строго вивірених наукових методик необхідної дослідницької бази брак професіонального досвіду у спеціалістів з нормування ставлять під сумнів якість норм що таким чином одержують. Отже проблема нормування праці на підприємствах повстала достатньо гостро. Виникло завдання не просто відродити й удосконалити існуючі інструменти нормування але й якісно змінити його організацію яка б врахувала нові економічні умови [9, с. 162].
Серед основних проблем що постають перед підприємцями у період глобалізації економічних перетворень та кризи центральне місце належить ефективності використання живої праці залучених до виробництва працівників Сучасні ринкові процеси в економіці України потребують значних інвестицій для оновлення виробництва в усіх галузях господарства, але нова техніка зможе дати значне зростання ефективності суспільного виробництва тільки тоді, коли наявні умови використання трудового потенціалу будуть відповідними до можливостей та потреб техніки.
В умовах все ще низького рівня механізації, розповсюдження ручної праці робітник відіграє вирішальну роль у безпосередній зміні форми, якості, положення і стану предмета праці. Можливості виробництва значною мірою визначаються фізичними можливостями людини та раціональною організацією її трудового процесу.
Сучасне виробництво ґрунтується на глибокому поділі та кооперуванні праці, для нього характерна одночасна зайнятість великої кількості робітників та інших груп персоналу, результати діяльності яких складаються у сукупний продукт праці І для того щоб цей складний процес ставав більш ефективним усі його складові повинні втримуватись у певних пропорціях побудованих на нормах праці.
Нині під нормуванням праці розуміють науковий метод вивчення процесу праці і встановлення на цих засадах науково обґрунтованої міри праці як необхідної та достатньої кількості і якості праці, що потребує виконання певної роботи виготовлення конкретної продукції у певних організаційно технічних умовах виробництва [2, с. 198].
Великий вплив на стан у нормуванні праці роблять нові напрями у сфері організації
виробництва зміна й удосконалення методів планування, в тому числі використання новітніх методів моделювання виробничих ситуацій систем забезпечення рішень, та. ; ін орієнтація на скорочення схованих витрат робочого часу, міжоперацінних запасів, узагалі запасів сировини матеріалів і комплектуючих деталей; широке упровадження системи організації виробництва за типом зворотного зв’язку; застосування методів групової технології, групових методів організації праці й ін.
Нормування праці – це становлення кількості та якості праці, необхідної для виконання конкретної роботи, виготовлення конкретної продукції у певних організаційно- технічних умовах, виробництва.
Тому на сьогодні без управління неможливо обійтись. На підставі такого послідовного дослідження конкретної операції, її структури, методів виконання з являється можливість розробки конкретних шляхів удосконалення та скорочення часу на виконання того чи іншого трудового елементу як кінцевий результат підвищення продуктивності праці.
Ґрунтовний аналіз системи впровадження норм і нормативів з праці дозволяє виділити ряд недоліків:
  • відсутність формального математичного визначення поняття трійки чисел тобто недостатній механізм формалізації й оперування такими поняттями;
  • уявлення про стохастичну природу всієї невизначеності присутньої у процесах праці не завжди є правомірним;
  • представлення інтервалу невизначеності лише трьома числами дозволяє враховувати лише граничні та центральне значення величин;
  • відсутність зручних процедур обчислень складних за структурою показників, що мають невизначеність у своїх параметрах;
  • відсутність можливості врахування невизначеності нечіткої природи в імовірнісних характеристиках певних трудових процесів зокрема в обслуговуючому виробництві [2, с. 165].
Отже постає завдання, вдосконалення концепції нормування витрат та результатів праці шляхом усунення зазначених недоліків в існуючій системі. На підставі проведеного дослідження можна зробити такі висновки Для того щоб підприємство ефективно функціонувало потрібно здійснювати планомірну роботу і планувати свою діяльність на наступні роки і за напрямами наведеними в таблиці
ПропозиціяВиконавець
Нормативно дослідна робота з розробки нормативів праціЦех дослідницького виробництва
2. Зниження трудомісткості продукції і робіт з розробки й обслуговування виробництваТехнічний відділ
3. Аналіз діючих норм затрат праці і їх переглядВідділ технічного контролю й експлуатації
4. Вивчення використання робочого часу фотографія робочого часу хронометраж, та ін.) Відділ нормування праці
5. Вивчення передового досвіду і поширення найбільш раціональних форм і прийомів роботиВідділ організації праці та заробітної плати
6. Підготовка і підвищення кваліфікації спеціалістів з організації й нормування праціВідділ організації праці та заробітної плати
 
Таким чином з метою забезпечення ефективного управління нормуванням праці на підприємстві потрібно чітко формулювати і розробляти пропозиції в управлінні нормуванням праці забезпечити розвиток і відновлення нормативної бази з праці підвищити якість та розширити сфери застосування діючих норм праці поліпшити підготовку кваліфікованих фахівців у галузі нормування.
 
Висновок
 
Світовий досвід свідчить про постійне розширення сфери застосування нормування праці. У зарубіжній практиці, як правило, лише невеликі підприємства з чисельністю працюючих до 50 осіб не застосовують норми праці, обмежуючись дотриманням елементарних правил організації праці. Зарубіжні фахівці відзначають, що впроваджуючи і вдосконалюючи норми праці, підприємці отримують значний ефект, що виражається в збільшенні обсягів випуску і підвищення якості продукції (послуг) при незмінних виробничих потужностях, в зростанні прибутку за рахунок скорочення витрат, а також соціальний ефект за рахунок зниження плинності кадрів, зменшення числа трудових конфліктів.
Нормування праці – це основа її організації на підприємстві. В загальному визначенні нормування праці – це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.
Зміст роботи з нормування праці на підприємстві включає: аналіз виробничого процесу; поділ його на частини; вибір оптимального варіанта технології й організації праці; проектування режимів роботи обладнання, прийомів і методів роботи, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку; розрахунок норм у відповідності з особливостями технологічного і трудового процесів; їх впровадження і подальше коректування в зв'язку зі зміною організаційно-технічних умов трудової діяльності.
 
Список використаний джерел:
 
  1. Акулов М. Г. Економіка праці і соціально­трудові відносини. Навчальний посібник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //studentam. net. ua/content/category/42/220/132/
  2. Багрова І. В. Нормування праці: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 212 с.
  3. Бондар О. С., Ковальська Я. С. Організація та нормування праці на підприємствах [Електронний ресурс] / Бондар О. С. / Режим доступу до статті: http: //www. rusnauka. com/35_OINBG_2012/Economics/6_122766
  4. Бухалков М. И. Организация и нормирование труда [Текст]: учеб. для вузов /М. И. Бухалков. – М., 2007. – С. 164-170.
  5. Гамаль О. В. Особливості нормування діяльності слідчих підрозділів / Трудове право України в контексті європейської інтеграції: Матеріали наук. -практ. конф., Харків, 25-27 травня 2006 р. / За ред. проф. В. С. Венедіктова. – Х. : УАФТП; ХНУВС, 2006. – С. 222-224.
  6. Горбатюк К. В. Шляхи удосконалення нормування праці в Україні [Електронний ресурс] / Горбатюк К. В. / Режим доступу до статті: http: //www. confcontact. com/2007nov/gorbatyuk. htm
  7. Завіновська Г. Т. Економіка праці. / Навчальний посібник – К. : КНЕУ, 2003. – 134 – 147 с.
  8. Мороз В. Є. Вивчення затрат часу методом «моментних спостережень» // Економічні науки. – 2010. – Вип. 17.
  9. Транченко Л. В. Оцінювання ефективності управління підприємством на основі універсальних нормативних графічних моделей / Л. В. Транченко // Актуальні проблеми економіки. − 2006. − № 4. − С. 158−164.
  10. Крайній В. О Вдосконалення системи нормування праці в сучасних умовах/ Крайній В. О. // Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського: Глобальні та національні проблеми економіки:. – 2014. – № 1 – С. 92-96 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: //global-national. in. ua/archive/1-2014/17. pdf
Фото Капча