Особливості використання дитячого фольклору на уроках музики в початкових класах

(Учитель дістає зі скрині різдвяну зірку)

- Про який пісенний жанр вона вам нагадує?

- Чому ці пісні так називаються?

- Які пісні відносяться до календарно – обрядових? (Колядки, щедрівки, веснянки та інші).

- Вірно. Зараз наближаються різдвяні свята. Колись ходили хлопці колядувати, і все село звучало піснями. Давайте прислухаємось, десь на тому кінці села хлопці співають.

Учитель:

О, любі діти України!

Благословення Боже вам речу -

За те, що в смутний час руїни

Ви пісню несете, а в ній і Бога, і красу!

(Виконання щедрівки «Добрий вечір тобі…»)

V. Підсумок уроку.

- Добре нам у гостях, але час додому повертатись. Але спершу дайте мені відповідь на останнє питання: про що народна пісня? (Про життя)

- Вірно, народна пісня – дзеркало життя, з його радощами та печалями. А тепер – додому.

В ході проведення уроку діти приймали активну участь у всіх запропонованих діях. Діти активно аналізували запропоновані їм твори, висловлювали власні думки та робили висновки. З практичної точки зору поставлена мета виконана. Щодо морально-виховної роботи, діти проникли змістом пісень, про що свідчить аналіз та висловлювання щодо наданого матеріалу. Атмосфера уроку була дуже урочистою та насиченою національним духом, що викликало у дітей почуття патріотизму, гордості за культуру власного народу.

 

Виховна сила народних пісень зумовлена передусім тим, що своїм змістом, мелодією вона спрямована на формування почуттів людини.

Ознайомлення зі змістом величезного масиву народних пісень дає підстави стверджувати, що в них зосереджено величезний потенціал для виховання морально-духовних цінностей молодого покоління. Це невмируще багатство українського народу, яке треба активно відроджувати, розвивати, користуватися ним у процесі родинного виховання, діяльності загальноосвітніх навчально-виховних, професійних освітніх закладів, а також у засобах масової інформації. Прикро, що в засобах масової інформації в Україні має місце очевидне засилля масової культури сумнівного ґатунку, позбавленої ознак конкретної національної культури, загальнолюдських морально-духовних цінностей.

Дослідивши використання дитячого фольклору на уроках музики в початкових класах, можна зробити наступні висновки:

1. Пріоритетним напрямком розвитку сучасної педагогічної теорії і практики є створення системи національної освіти і виховання, системи, адекватної потребам українського державотворення й формування високоосвічених, духовно багатих і морально стійких особистостей, гідних громадян демократичної європейської держави. Створення такої виховної системи націлює на істотні зміни в системі народної освіти, зокрема в суспільному дошкільному вихованні. У реалізації сучасних навчально-виховних завдань дитячого садка, на які вказано в перспективній Державній національній програмі «Освіта» («Україна XXI століття») [8] і Концепції національного виховання, визначну роль має відіграти народна педагогіка, етнопедагогіка, національна культура й духовність.

2. Одним з напрямів реалізації концепції національної освіти в Україні виступає гуманізація й гуманітаризація навчання і виховання школярів, перебудова й вдосконалення роботи навчально-виховних закладів, у тому числі й нового типу. Цей шлях сприятиме вирішенню проблем, накопичених у системі національного музичного виховання і навчання.

3. Важливою проблемою сучасної школи є різні підходи до визначення національної компоненти у змісті освіти. Це призводить, з одного боку, до вульгаризації ідеї національного відродження, етнографізму освіти внаслідок відсутності наукового підходу до синтезу цінностей національної культури в змісті навчання і виховання. З іншого боку, використання національної етнічної компоненти для затвердження культу однієї нації веде до того, що школа нехтує інтересами особистості на користь національним ідеям. Очевидно, що соціальна місія школи полягає саме у збагаченні й примноженні національної культури, а не в консервації минулого. Вирішення цієї проблеми вбачаємо у розкритті суті національного характеру освіти, національної та регіональної своєрідності школи, яка має бути відкритою для усіх культур, не розчиняючись, а співпрацюючи з ними через використання кращих досягнень, традицій, ідей. Слід прагнути не лише до реалізації можливостей усталених напрямів, типів і форм музичного виховання презентувати національну культуру, реалізовуватись у контексті їх традицій, а й до орієнтації музичної педагогіки на пошук нових шляхів і засобів розвитку особистості.

4. Урок музики та позакласна музично-виховна робота у школі залежить від багатьох умов і принципів, які визначають успішність роботи вчителя музики і якими йому необхідно керуватись в процесі художньо-естетичної діяльності. В сукупності своїй ці умови і принципи утворюють міцну навчально-методичну базу.

5. Виходячи з вище названих принципів та з метою ефективного проведення музично-естетичної роботи з учнями на уроках музики та в позаурочний час вчитель повинен взяти за основу музичний фольклор, який є основним засобом художньо-естетичного впливу на духовний світ школярів, на сферу їх емоцій і почуттів, на їх морально-естетичне виховання. Народна музична культура повинна визначати зміст музично-естетичного розвитку молодших школярів, тобто стати основою знань, умінь і навичок, оволодіння якими необхідне для їх повноцінного духовного і інтелектуального розвитку.

6. Пошук шляхів ефективного розвитку музичних здібностей молодших школярів спонукає звернутися до досвіду народної педагогіки, до дитячого музичного фольклору, який є випробуваним засобом прилучення дітей до прекрасного, увібравши естетичний, моральний, світоглядний досвід багатьох поколінь. Народна практика музичного виховання виробила чимало засобів розширення естетичного й художнього досвіду дітей, пробудження творчих здібностей у різних видах музичної діяльності.

 

 

Вивчення музики