Паяння

Застосування невідповідного палива порушує нормальну роботу паяльної лампи.

За зовнішнім виглядом гасові лампи відрізняються від бензинових лише розміщенням змійовика (у гасових лампах він розміщений всередині труби, а у бензинових – зовні).

Основними частинами гасової паяльної лампи, (див. рис. 2) є резервуар 1 для пального, ручка 6 для перенесення, заливна пробка 8, насос 5 для накачування повітря до резервуара, пальник з вентилем 4 для регулювання кількості подаваного пального, змійовик для підігрівання пального, труба 3, що спрямовує полум'я.

 

Рис. 2. Гасова паяльна лампа

 

Рис. 3. Лампа, що працює на бензині, спирті або гасі: 1-запобіжний стержень, 2- резервуар для пального, 3-повітряний простір; 4- нагрівальна ванночка (чашечка), 5-канали змішувача, 6 – труба, 7-змішувальна труба, 8 – сопло, 9 – захисний пристрій від вітру, 10 – вентиль, 11 -кришка заливного отвору, 12 – насос.

В трубі є отвори для надходження свіжого повітря до пальника. Під трубою розміщується чашечка (нагрівальна ванночка) 2, в яку наливають пальне для розпалювання паяльної лампи.

Перед розпалюванням лампи вентиль 4 закривають, повітря з резервуара випускають через повітряний клапан 7, який знаходиться у заливній пробці. Після випуску повітря повітряний клапан закривають. Потім підпалюють бензин, залитий до чашечки, і підігрівають змійовик пальника.

До моменту повного вигоряння бензину з чашечки слід підкачати повітря до резервуара, ледь відкрити вентиль і піднести лампу до цеглини на відстані 10... 15 мм. Розпилене пальне, що спалахнуло, остаточно підігріває пальник, з якого виходить синювате полум'я. Після цього вентилем регулюють інтенсивність горіння.

Гасять лампу лише закриттям вентиля, після чого випускають повітря з резервуара через повітряний клапан.

Малогабаритна нагрівальна лампа, створена Доробою, складається з тонкостінного (0, 3 мм) корпуса, у торці якого є отвір d 0, 2 мм, регулятора температури полум'я, пробки 4, бензостійкої гумової прокладки 3 і сферичної латунної сіточки 5, встановленої у корпусі внутрішнього торця для запобігання засміченню отвору і створення камери для випаровування бензину. Лампу заправляють бензином Б-70. Температура горіння досягає 1000... 1200 °С. Проміжок часу роботи між заправками становить 20... 25 хв. Подача випарів бензину відбувається за рахунок тиску, що виникає при розширенні бензину, внаслідок підігрівання тонкої корпусної частини лампи.

 

Рис. 4. Малогабаритна нагрівальна лампа (а) і паяльна трубка (б)

У подальшому тиск всередині корпуса лампи підтримується за рахунок теплоти від сопла через регулятор температури полум'я до тонкостінної частини корпуса.

Цю лампу застосовують при виконанні монтажних, слюсарно-складальних, авторемонтних та інших робіт. Горить лампа у горизонтальному і вертикальному положеннях.

Паяльна трубка (рис. 4, б) застосовується для паяння дрібних деталей або паяння у важкодоступних місцях. Приставивши трубку одним кінцем до полум'я спиртової лампочки, дують у неї з іншого боку, спрямовуючи полум'я у місце паяння.

Незважаючи на те, що паяльна лампа є нескладним пристроєм, неправильна її експлуатація може призвести до нещасного випадку, тому необхідно виконувати такі основні правила безпеки:

зберігати бензин, потрібний для розпалювання паяльної лампи, в окремій посудині;

заправляти паяльну лампу лише у безпечному в пожежному відношенні місці;

заливати пальне лише з посудини, що має тонку зливну трубку, або через невелику лійку на листі; кількість залитого пального не повинна перевищувати 3/4 об'єму резервуара;

заправляти паяльну лампу можна лише пальним, на яке вона розрахована;

заправка лампи, що не прохолола, категорично забороняється;

розпалювання паяльної лампи здійснювати біля цеглини (рис. 5, а) або спеціалізованого захисного пристрою (рис. 5, б) ; на випадок спалахування пального, що пролилося, треба мати поблизу робочого місця пісок для гасіння вогню.

 

   

а б

Рис. 5. Розпалювання лампи: а – біля цеглини; б – біля захисного пристрою.

 

 

Основним інструментом для паяння є паяльник. За способом нагрівання паяльники поділяють на три групи – періодичного підігрівання, безперервного підігрівання газом або рідким пальним та електричні. Особливу групу становлять паяльники спеціального призначення: ультразвукові з генератором ультразвукової частоти (УП-21) ; з дуговим підігрівом; з вібруючими пристроями тощо.

Кращим способом нагрівання паяльників є нагрівання на звичайній електричній плиті, у яку треба поставити дві ввімкнені паралельно спіралі замість однієї. Для швидкого нагрівання паяльника і зменшення витрат теплоти використовують зроблену з жерсті захисну коробочку. Перевага нагрівання паяльника на електроплиті полягає в тому, що паяльник не стикається з полум'ям і рівномірно нагрівається.

Незалежно від способу нагрівання й конструкції основне призначення паяльника полягає в нагріванні припою до розплавлення, розжарюванні розплавленого припою і нанесенні його на з'єднання; прогріванні металу за місцем паяння; видаленні залишків розплавленого припою.

Паяльники періодичного підігрівання поділяють на кутові, або молоткові (рис. 6, а), і прямі, або торцеві (рис. 6, б). Перші застосовують найбільше. Прямі паяльники використовують у важкодоступних місцях. Паяльник являє собою певної форми кусок міді 3, закріплений на залізному стержні 2 з дерев'яною рукояткою 1 на кінці.

До паяльників безперервного підігрівання належать газові й