Педагогічна система П. П. Чистякова

В живопису Чистяков вбачає образотворчий метод, беручи від природи найголовніше і найпрекрасніше, художник створює не лише образ реальної дійсності, але й виражає своє відношення до натури. Він враховує вплив кольору на глядача. Розглядаючи недоліки навчання живопису в Академії, Чистяков писав, що учні там вивчають рисунок і ліплення, а не колорит. Вивчення колориту, і складає, з точки зору Чистякові, вивчення живопису. Відрізняючи живопис від рисунку тільки за характером засобів, якими пізнається і передається натура, на перше місце в даному розділі він ставить вироблення в молодого художника вміння передавати індивідуально сприйняття ним колорит натури. Ця посилка створює, на його думку, правильну основу для більш глибокого і образного сприйняття колориту. Крім того, вона змушує по-новому віднестися і до завдань власне живопису. На першому місці тут виявляється вміння художника зрозуміти колір не як якесь статичне забарвлення предмета, а як рух кольору в картинній площині.

Для Чистякові і предмет, і простір, що його оточує мають певну рису, яку живописцю необхідно визначити – “виміряти” для того, щоб чітко передати і те і інше в картині. В свою чергу для того, щоб “виміряти”, художнику необхідно постаратися їх побачити в відомому кольоровому відношенні поверхонь – форм, мас, які мають той чи інший відтінок, який йому й потрібно передати. Тому дуже велике значення в системі Чистякова має вміння точно визначити колір, знаходити його положення в просторі, встановлювати відношення до інших кольорів. Чистяков казав: “Живопис – річ проста: потрібно взяти належний колір і покласти його на належне місце”.

Як і навчання рисунку, науку живопису Чистяков розбиває на декілька етапів. Перший етап – це оволодіння образним характером кольору, вироблення у молодого художника вміння бути точним в визначенні кольорового відтінку і знаходжень його правильного положення. Другий етап повинен навчити учня розуміти рух кольору по формі як основний засіб передачі натури, третій – навчити вирішувати ті чи інші сюжетно-пластичні задачі за допомогою кольору.

Початкові вправи, які пропонував Чистяков, зводилися до того, щоб скласти на палітрі суміш фарб, аналогічну приготованій викладачем. Це дозволяло відразу практично показати складність складення будь-якого кольору і, водночас, підкреслювало ту принципову різницю, яка існувала між кольором в натурі і кольором на палітрі. Сенс наступних завдань полягав у визначенні забарвлення предмета, який знаходиться на певній відстані від художника. Тут відбувалося те саме, що з рисунком лінії в просторі. Учні стикалися з тим, що натура при своєму зображені на поверхні картини потребує активного образного доповнення, що зумовлюється необхідністю передавати колір предмета відразу ж в просторі, в глибині.

В результаті у молодого художника виникало розуміння важливості визначення кольору не лише шляхом порівняння його з натурою, але й шляхом передачі власного відчуття його просторовості. Тому в наступних вправах педагог пояснював вплив і роль тих умов, в яких знаходиться колір в натурі, зокрема освітлення. Питання світлосили кольору, залежності насиченості кольору від світла, зміни кольору в різні періоди доби складали цілу науку в системі Чистякова.

Після живописних етюдів окремих предметів, натюрмортів та інших подібних постановок на пленері Чистяков переходив до другого розділу навчання. Тут його метою було, щоб молодий живописець вже володіючи вмінням знаходити колір в просторі, враховувати світлове середовище, писати відношеннями, брати колір не локальний, а побачений в залежності від інших кольорів, міг вирішувати форму більш цілісно. На приклад, зображення людини велося як побудова поверхонь його зовнішньої форми, причому ці поверхні визначалися кольоровими відношеннями. Ті знання і ті вміння, які в рисунку дозволяли будувати форму шляхом визначення напрямком руху основних площин, що створюють її об’єм, в живопису переходили в уміння визначати “рух кольору”, за допомогою якого створювався “колорит” – колір натури, взятий у зв’язку з світлом і предметами навколо.

Запропоноване Чистяковим трактування форми відкрило великі можливості для створення реалістичних образів. В наступному етапі колір ставав засобом виразу певного сюжету. Художник отримував право підкреслювати ті чи інші відтінки, досягаючи найбільшої завершеності виразу теми. Він міг допускати відхилення від загальної тональності, але водночас був зобов’язаний чітко слідувати основним відтінкам кольору, сутності притаманного моделі кольорового характеру. Все це давало можливість молодому художнику підійти до образного вирішення в кольорі.

 

 

Якщо в рисунку і живописі велика увага надавалася образному відношенню до натури, то в композиції подібний підхід визначав всю побудову навчання. Але під образним рішенням Чистяков розуміє виявлення в картині ставлення художника до навколишнього середовища, життя, але зумовлює розробку загальної побудови композиції і художніх образів живописного твору. Тому саме тут Чистяков аналізував будь-яку ситуацію, яку учень хотів використати у композиції, щоб прокинути в живописця реакцію на те, що він зображує. Головну увагу в розділі композиції Чистяков приділяє виявленню в кожному сюжеті внутрішнього змісту, внутрішнього підтексту. Розуміння динаміки Чистякова необхідне тому, що