Педагогічні особливості в роботі з дітьми з порушенням інтелекту та з комплексним порушенням розвитку

Предмет:

Педагогіка

Тип роботи:

Лекція

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

такими захворюваннями ЦНС, як епілепсія, шизофренія, сифіліс головного мозку, ревматичні ураження.

Особливості корекційної роботи з розумово відсталими дітьми

Прогноз розвитку розумово відсталих дітей у порівнянні з аномальними дітьми, які мають порушення аналізаторів, стриманіший: необоротний, виражений інтелектуальний дефект не може бути повністю компенсований. Проте сучасна дефектологія, оцінюючи перспективи розвитку розумово відсталих та їх соціально-особистісної реабілітації, базується на позиціях реального оптимізму.
Корекційно-педагогічна робота повинна мати комплексний характер і охоплювати всі напрями впливів на різні ушкодженні сторони розвитку такої дитини, зокрема – її пізнавальну діяльність (сприйняття, мислення, пам'ять, уяву), мовні здібності, емоційно-вольву сферу, фізичний розвиток, поведінку в цілому. Під час корекційно-виховної роботи повинен здійснюватися диференційний та індивідуальний підхід.
Найбільшого ефекту в корекційній роботі з розумово відсталими дітьми можна досягти тоді, коли вона орієнтована на розвиток їхніх вищих психічних функцій-насамперед логічного мислення, яке передбачає вміння встановлювати зв'язки між явищами реальної дійсності, доводити або спростовувати судження; довільної уваги, пам'яті, поведінки в цілому, що базується на усвідомленні власних дій та вчинків, розумінні їх мотивів, самокеруванні ними, тобто виховання соціально адекватних, по справжньому людських переживань морального, естетичного, інтелектуального характеру.
Адаптуючи зміст, методи, форми роботи з розумово відсталими дітьми до їхніх особливостей, педагоги значною мірою пристосовуються до їхнього дефектного розвитку. Проте якщо постійно спрощувати інтелектуальні та практичні завдання, весь час надавати розумово відсталим дітям всебічну допомогу, яка максимально полегшує їхню діяльність, усуває будь-які труднощі та перешкоди в її виконанні, вони так ніколи і не навчаться самостійно її виконувати, не зможуть, спираючись на власні сили, розуміти звернену до них мову, розібратися в інструкціях, завданнях, дорученнях, переносити засвоєні знання та навички в нові ситуації, змінювати набуті способи діяльності, якщо цього вимагають умови нових завдань, саморегулювати власні дії та поведінку.

Для підготовки розумово відсталих дітей до самостійного життя корекційна робота має бути орієнтована на розвиток у них здібностей до оволодіння різними елементами соціальної культури (знаннями, способами дій, досвідом продуктивної діяльності) в неадаптованому вигляді, тобто в природних умовах життєдіяльності людини.
Для розв'язання цього найважливішого завдання корекційної роботи, яке полягає насамперед у тому, щоб максимально згладжувати недоліки інтелектуального розвитку розумово відсталих дітей, вторинні порушення різних сфер особистості, що виникають на цій основі, та поведінки в цілому, необхідна всіляка активізація їхньої пізнавальної діяльності та формування вмінь самостійно її здійснювати, тобто користуватися пізнавальними діями та прийомами.
З цією метою в процесі навчання та виховання розумово відсталих дітей треба постійно пропонувати їм для виконання різноманітні види пізнавальних завдань, серед яких найкориснішими в корекційному плані є такі:

на порівняння предметів, явищ, фактів, подій за схожістю та розбіжністю;
на узагальнення ряду однорідних явищ на підставі істотної схожості їхніх ознак;
на конкретизацію узагальнених понять, правил, закономірностей;
на встановлення причиново-наслідкових зв'язків між явищами та подіями;
на доведення чи спростування;
на критичну та самокритичну оцінку;
на планування майбутньої діяльності як практичного, так і розумового характеру;
на монологічне відтворення цілісної системи здобутих знань.

Слід пам'ятати, що лише постановки таких завдань перед дітьми недостатньо. Необхідним є спеціальне та наполегливе навчання розумово відсталих учнів виконання цих завдань, формування в них відповідник способів розумової діяльності.
На початку шкільного віку такі діти потрапляють до масової школи, але там відчувають значні труднощі в навчанні, які за звичайних умов не переборюються та призводять до стійкої неуспішності дитини. Діти по два-три роки вчаться в одному класі; педагоги та батьки, не розуміючи справжніх причин відставання дитини в навчанні, вважають її лінивою та впертою. Важким стає особистісне становище такої дитини в класному колективі, що відбивається на формуванні її характеру. Якщо така дитина продовжує навчання в масовій школі, її переводять з класу до класу, прогалини в знаннях накопичуються, то затримка психічного розвитку посилюється педагогічною занедбаністю.
Якщо її помилково визнають розумово відсталою та визначають для неї такий тип навчального закладу, Як допоміжна школа, це також не сприяє її оптимальному розвитку, оскільки зміст навчального матеріалу, розрахований на дійсно розумово відсталих дітей, значно нижчий справжніх пізнавальних можливості її дітей із затримкою психічного розвитку.
Основні типи затримки психічного розвитку: діти з психічним і психофізичним інфатилізмом, який часто поєднується з деяким недорозвиненням пізнавальної діяльності, а також дітей з астенічними та цереброастенічними станами, що виникли на ранніх етапах розвитку. Психічний і психофізичний інфатилізм (дитячий) – характерна дитячість у розвитку. Астенія – слабкість організму вцілому, або деяких його нервово-психічних функцій. Церебральна астенія – спостерігається нервово-психічна слабкість, зумовлена захворюваннями мозку. Соматогенна астенія – пов'язана із загальним соматичним захворюванням організму (дизентерією, туберкульозом).
Діагностика затримок психічного розвитку. Основні показники затримки психічного розвитку дитини: знижена працездатність, швидка втомлюваність, уповільненість сприймання та переробки інформації, навіть при сенсорному її сприйманні; обмеженість кола загальних життєвих уявлень; збіднений словниковий запас, наявність окремих недоліків вимови, переважання у мисленні наочно-дійових форм над словесно-логічними операціями (аналізом, порівнянням, синтезом, узагальненням, встановленням логічних зв'язків у інформації) ; погана пам'ять, невміння використовувати допоміжні засоби при запам'ятовуванні; знижений рівень самоконтролю, критичності, мислення; незрілість емоційно-вольвої сфери; недостатня сформованість усіх видів діяльності, в тому числі ігрової.
Всі ці недоліки характерні і для й для розумово відсталих дітей, але в порівнянні з дітьми із затримкою психічного розвитку в олігофренів вони виражені більш явно і мають певну якісну специфіку.
При медико-педагогічному обстежені