Перекисне окислення ліпідів та функціональний стан еритроцитів великої рогатої худоби при лейкозі

Практичне значеня одержаних результатів. Отримані дані дозволили встановити механізми змін структурно-метаболічних процесів як в еритроцитах, так і цілому організмі при лімфопроліферативних захворюваннях, що перебігають з розвитком імунодефіцитного стану. Результати роботи враховані при розробці наукової тематики Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини, в лабораторіях біохімії та вивчення хвороб молодняка якого запроваджено ряд використаних у роботі методичних підходів, а також в учбовому процесі кафедри терапії Білоцерківського державного аграрного університету.

Особистий внесок здобувача у розробку наукових результатів. Здобувачем власноручно проведено клінічні, серологічні та біохімічні дослідження, а також здійснено аналітичну та математичну обробку одержаних результатів. За безпосередньої участі здобувача розроблялась методика досліджень. При виконанні деяких видів робіт консультативну і технічну допомогу надавали співробітники відповідних підрозділів наукових установ, у яких виконувалась робота. Дослідження методом ядерного магнітного резонансу проводились спільно із завідувачем лабораторії ядерно-магнітного резонансу Інституту проблем кріобіології та кріомедицини, доктором біологічних наук В. Д. Зінченком.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації були представлені на Міжнародних науково-практичних конференціях (Мінськ, 1996; Володимир, 1996; Харків, 1997), республіканських наукових та науково-практичних конференціях (Львів, 1995, 1997; Біла Церква, 1995; Харків, 1995, 1997; Рівне, 1998) та засіданнях Вченої ради Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицинии УААН (Харків, 1994 1995).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових праць, в яких висвітлено основний зміст наукових досліджень.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 139 сторінках машинописного тексту, містить 9 табл., 19 рисунків і складається з вступу, огляду літератури, матеріалів власних досліджжень, висновків та списку використаної літератури з 269 джерел, з яких 80 – іноземні.

 

 

Робота виконана у 1993-1995 р. р. в Інституті експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, відділах біохімії і біофізики Інституту проблем кріобіології та кріомедицини НАН України.

Об'єктом дослідження були еритроцити та плазма (при визначенні інтенсивності ПОЛ), виділені з крові 130 корів 3-5 річного віку в зимовий період. За результатами гематологічних та серологічних досліджень ці тварини були розподілені на 5 груп: перша група -тварини, вільні від вірусу лейкозу великої рогатої худоби (BLV), контроль; друга – з прихованим перебігом інфекції; третя – з сублейкемічними ознаками захворювання; четверта – з лейкемічним проявом захворювання; п'ята – на клінічній стадії розвитку лейкозу.

Клінічний стан та гематологічні показники тварин визначали за допомогою загальноприйнятих методик, а напруженість специфічного імунітету – за реакцією імунодифузії.

Спектрофотометричним методом визначали кількість еритроцитів (В.Т. Заболоцький, Б.Р. Поляков, 1965) та вміст в них загального гемоглобіну (Г.В. Дервіц, А.М. Воробйов, 1959).

Для біохімічних досліджень використовували кров, яку стабілізували глюкозо-цитратною сумішшю в співвідношенні 4: 1.

Білки мембран еритроцитів досліджували методом електрофорезу в ПААГ (U.K. Laemmli, 1970), з попереднім одержанням «білих тіней» шляхом гіпотонічного лізису та їх обробкою 1% -ним розчином SDS-Na.

Оцінюючи інтенсивність процесів ПОЛ, враховували характер спонтанної та індукованої іонами Fe2±хемілюмінісценції (ХЛ) 5% -ної суспензії еритроцитів в розчині Dulbecco (Serva). Вимірювання проводили на біохемілюменометрі БХЛ-06 протягом 3 хв. Рівень дієнових коньюгатів (ДК) в гептанових екстрактах еритроцитів та плазми крові вимірювали за допомогою спектрофотометра СФ-16 при λ=232 нм (В. В. Гаврилов, М. І. Мішкорудна, 1983). Кількість малонового диальдегіду (МДА) в еритроцитах та плазмі крові визначали за допомогою реакції з тіобарбітуровою кислотою (L. A. Buege, S. D. Aust, 1975).

Активність GSH-P (КФ 1. 11. 1. 9). оцінювали за швидкістю окислення глутатіону в присутності гідроперекису третичного бутилу, використовуючи спектрофотометрію на СФ-16 (В.М. Моїн, 1986), а GSH-R (КФ. 1. 6. 4. 2) – за швидкістю окислення NADРH (Я.М. Герасімов, Л. Ф. Панченко, 1975) за допомогою двопроменевого спектрофотометра «Spekord» UV-VIS.

Швидкість входу 45Са2+ в еритроцити розраховували за допомогою радіографічного методу (М.І. Покудін, В.В. Петруняка, 1988).

Вміст форм гемоглобіну в еритроцитах визначали шляхом диференційної спектрофотометрії за A. Zwart et al., (1973), використовуючи спектрофотометр PUE UNICAM SP-800.

Для неруйнівного контролю за швидкістю утилізації макроергічних сполук (АТР, АDP) використовували метод 31Р-ЯМР. Рівень рН в еритроцитах визначали за методикою R. B. Moon, J. M. Richards, (1973). Спектри 31Р-ЯМР отримували за допомогою спектрофотометра Bruker CXP-200 з робочою частотою 80, 99 Гц. Використовували 60-градіентні імпульси, які повторювались кожні 3 сек. Еритроцити отримували від здорових корів та тварин на прихованій і лейкемічній стадіях розвитку лейкозу. У кожній групі було досліджено не менше 5 тварин.

Статистичну обробку експериментальних даних проводили на персональній ЕВМ з використанням критеріїв Фішера-Стьюдента.

 

 

Серологічні дослідження показали, що розвиток лейкозного процесу супроводжується підвищенням титру антитіл до вірусу лейкозу великої рогатої худоби в сироватці крові з 1: 1-1: 2 на прихованій стадії інфекції до 1: 128 при клінічних ознаках захворювання. Кількість лейкоцитів в крові зростала до 17, 7+1, 35 тис/мкл і до 25, 2+5, 06 тис/мкл. на лейкемічній та клінічній стадіях відповідно, 92-98%