Персонал підприємства та його ефективне використання

Персонал підприємства та його ефективне використання

1. Персонал підприємства, його чисельність, склад та структура

2. Продуктивність праці та економічне і соціальне значення її росту

3. Методика визначення рівня продуктивності праці

4. Підвищення продуктивності праці як фактор зростання ефективності виробництва

5. Оплата праці: сутність, функції, державна політика і основи організації

6. Форми й системи оплати праці

1. Персонал підприємства, його чисельність, склад та структура

Складовою частиною загального ресурсного потенціалу підприємства є його трудовий потенціал, який вступає у взаємодію з іншими видами ресурсів (матеріальними, фінансовими). Під персоналом підприємства розуміють сукупність осіб (працівників), які працюють на підприємстві, вкладають свою працю, фізичні та розумові здібності, знання та навички в здійснення господарської діяльності підприємства.

Основним показником чисельності персоналу підприємства є облікова чисельність працівників (обліковий склад). Вона визначається на підприємстві на певну дату. До облікового складу працівників підприємства включаються всі постійні, сезонні та тимчасові працівники, котрі прийняті на роботу строком на один день і більше. До облікового складу персоналу підприємства не включаються працівники, які залучаються для виконання випадкових разових робіт.

Чисельність персоналу підприємства визначається характером, масштабами, складністю, трудомісткістю виробничих процесів, ступенем їх механізації, автоматизації, комп’ютеризації, рівнем організації праці та виробництва тощо.

Для характеристики чисельності працівників підприємства за певний період часу визначається середньооблікова чисельність персоналу за цей період. Середньооблікова чисельність працівників підприємства, наприклад за місяць, визначається відношенням суми облікової чисельності працівників за всі дні місяця, в тому числі за вихідні та святкові дні, до числа календарних днів місяця. Облікова чисельність працівників за вихідні та святкові дні вважаються рівною обліковій чисельності за попередній робочий день. В середньооблікову чисельність працівників не включається число людино-днів жінок за період відпустки по догляду за дитиною до трьох років.

На промислових підприємствах насамперед виділяється група промислово-виробничого персоналу і група працівників, які зайняті працею непромислового характеру, що є в складі промислового підприємства.

До промислово-виробничого персоналу відносяться працівники:

- зайняті виконанням основних операцій з виготовлення продукції підприємства;

- зайняті обслуговуючими і допоміжними операціями, необхідними для нормального протікання основного виробництва;

- побічного виробництва, які зайняті переробкою відходів виробництва;

- заводських лабораторій, дослідних установок, дослідницьких підрозділів, що обслуговують виробничу діяльність підприємства;

- апарату заводоуправління, включаючи працівників конструкторських бюро, нормувальних станцій тощо, які обслуговують виробничу діяльність підприємства, всі види охорони.

До промислово-виробничого персоналу підприємства не відносяться працівники, зайняті у невиробничій сфері підприємства: обслуговуючі житлові будинки, амбулаторії, дошкільні дитячі установи, клуби, підсобні сільськогосподарські господарства, які знаходяться на балансі промислового підприємства, тобто всі вони виконують роботи, які не відносяться до промислової діяльності.

Згідно з Державним класифікатором професій ДК 003-2005 персонал підприємства поділяється на п’ять категорій: керівники, професіонали, фахівці, технічні службовці, робітники.

Керівники здійснюють функції загального управління. Умовно їх поділяють на три рівні: вищий (організація в цілому) – генеральний директор, директори; середній (основні структурні підрозділи) – начальники цехів, відділів, центрів тощо і первинний (керівники безпосередніх виконавців) – начальники лабораторії, бюро, змін тощо. До керівників також належать головні спеціалісти (головний інженер, головний технолог, головний

економіст, головний бухгалтер), а також заступники усіх названих працівників.

Професіонали вирішують питання технічного забезпечення виробництва продукції, впровадження у виробництво нових прикладних розробок, розробляють варіанти вирішення виробничих і управлінських проблем. На підприємстві це передусім інженери, економісти, юристи. Вони потребують відповідної вищої освіти III- IV рівнів (спеціаліст, магістр), а на окремих роботах – і наукового ступеня (кандидата, доктора відповідних наук).

Фахівці виконують спеціальні роботи, пов’язані із застосуванням відомих методів роботи (бухгалтер, техніки, фахівці галузі обчислювальної техніки, інспектор кадрів). Робота фахівців потребує кваліфікації спеціаліста, бакалавра, молодшого спеціаліста.

Технічні службовці здійснюють підготовку і оформлення документів, облік, контроль, господарське обслуговування, виконуючи суто технічну роботу (касир, діловод, паспортист, секретар). Злагоджена робота технічних службовців вивільняє робочий час фахівців.

Робітники безпосередньо створюють матеріальні цінності або надають послуги виробничого характеру,

приводять в дію основні фонди.

Робітники з залежності від характеру виконуваних ними функцій у виробничому процесі поділяються на категорії основних і допоміжних.

До основних відносяться робітники, що приймають безпосередню участь у здійсненні виробничого процесу при виготовленні продукції.

До допоміжних відносяться робітники, що обслуговують виробничий процес.

Структура персоналу підприємства зумовлена специфічними особливостями підприємств, технологією виробничого процесу тощо.

В залежності від характеру зміни чисельності працівників (персоналу) при зміні обсягу виробництва в одиницю часу увесь персонал підприємства поділяється на умовно-змінний і умовно-постійний склад.

Умовно-змінний склад - це та частина персоналу підприємства, чисельність якого за інших рівних умов змінюється прямо пропорційно зміні обсягу виробництва. До цієї частини персоналу відносяться в основному робітники, що працюють на відрядній оплаті праці.

Умовно-постійний склад - це та частина персоналу підприємства, чисельність якого за інших рівних умов практично не залежить від зміни обсягу виробництва продукції в одиницю часу. До цієї групи працівників відносяться ті, що працюють на умовах почасової оплати праці.

В зв’язку з розподілом праці і наявністю у виробничому процесі різних видів робіт на підприємстві працівники поділяються за професіями, спеціальностями і кваліфікацією.