Підлітки з низьким соціоекономічним статусом

 

 

Сім’ї керуючі жінками, дуже поширені серед бідного населення і являються стійким явищем. Досліди говорять про те, що хоч сім’ї з одним батьком інколи мають деякі переваги, але як правило, відсутність або лиш епізодична присутність батька в сім’ї, неблагополучно впливає на емоційний і соціальний розвиток підлітків. У них виникають труднощі, пов’язані з тим, що вони були прив’язані до матері і у них вже немає прикладу для формування уявлень про чоловічу і жіночу роль. В ряді таких випадків підлітки рахують себе винними в тому, що у них немає батька. Інколи у них формується понижена самооцінка, вони рахують себе негідними коханню і зменшують особисті позитивні якості. Уцих підлітків може скластися думка, що любовні стосунки завжди непостійні і нестабільні.

Більшість підлілітків вихованих самотніми матерями, як правило, в подальшому досягають менш високих результатів в навчальній і професійній діяльності і менше заробляють.

 

 

Навіть в повних сім’ях з низьким соціоекономічним статусом багато матерів повинні працювати. Якщо мама працює неповний робочий день, то це показує на відносно стійкий, позитивний вплив на дівчаток із повних сімей робочих. Дівчатка із сімей з низьким соціоекономічним статусом дуже сильно прив’язані до своїх мам і багато в чому залежать від них. В порівнянні з дівчатками, у яких мами не працювали, у них може з’явитися серйозність, підвищена відповідальність за домашні справи, а також посилитися лояльність по відношенню до сім’ї і емоційний зв’язок з нею.

Як впливає робота матері на хлопчиків підлітків? Хлопчики матерів, які належали до робочого класу і працюючих неповний робочий день, проявляють якості, подібні якостям дівчаток із цієї групи: бувають активні, відповідальні та дорослі. Але хлопчики матерів, які працюють весь день проявляють підвищену занепокоєність фінансовими проблемами, і у них може з’явитися почуття, що робота матері – показує, що батько не може справитися з своєю роллю. Батьки перестають виступати для них в ролі ідеала. Інколи вони дуже змінюються, починають цікавитися дівчатами, вони менш активріше беруть участь в роботі молодіжних організацій і самі проводять свій вільний час.

 

 

Немало підлітків із числа самих бідних не мають притулку. В деяких містах кількість сімей з низькими доходами в 2 чи 3 раза перевищують кількість дешевих квартир. Оскільки багато сімей не можуть зняти житло і не проявляють турботи, про своїх дітей – підлітків, і деякі з них постійно або час від часу живуть на вулиці, іноді збираються в групи, щоб разом поселитися в покинутому домі або квартирі. Безпритульні підлітки відчувають постійний, фізичний і емоційний стрес. Щоб вижити, багато з них займаються проституцією, продаванням наркотиків, або кримінальною діяльністю. Багато мають потребу в психологічному лікуванні. Не відвідуючи школи або відвідуючи її нерегулярно, вони на все життя залишаються малоосвідченими. Перед багатьма із них стоять дуже важкі проблеми і без чужої допомоги їх чекає жахливе майбутнє.

 

 

Сім’ї з низьким соціоекономічним статусом часто побудовані на ієрархічному принципі, і для відношення батьків до дітей характерна ригідність. Батьки часто здаються підлітку скритими і недоступними для спілківання. Моделі взаємодіяльності між батьками і дітьми зорієнтовані на дисципліні. Методи підтримування дисципліни характеризуються як імпульсивні, жорсткі і непослідовні; батьки віддають перевагу замість словесних пояснень або прохань приміняти тілесні покарання. Підлітки з низьким соціоекономічним статусом частіше, чим їх однолітки із більш благополучних сімей, жаліються на проблеми в взаємовідносинах з батьками.

Батьки із сімей з низьким соціоекономічним статусом майже завжди хочуть виховати своїх дітей порядними, слухняними і чесними людьми. Їм хочеться, щоб діти жили багатше їх, і здається, що шкільний табель з гарними оцінками являється загалом їхнього майбутнього руху вверх по соціальних сходинках. Такі батьки в основному турбуються про те, щоб підліток був слухняним, поважав старших, відповідав внутрішнім стандартам і тримався як найдалі від любих неприємностей. Вони стурбовані внутрішньою стороною поведінки і положенням справ в даний час, а не тим, як ця поведінка відіб’ється на майбутньому розвиткові підлітка. Їх мало хвилює розвиток особистості підлітка, і вони не ставлять перед собою правильних виховуючих завдань, таких як розвиток креативності, самостійності і незалежності. Часто сімейний контроль над дівчатами – підлітками сильніший, ніж над хлопчиками, в результаті багато дівчат виходять заміж, щоб вирватись з – під сімейного нагляду.

В багатодітних сім’ях у батьків часто немає ні часу, ні бажання слідкувати за старшими дітьми і приділяти їм увагу. Мати може бути повністю заклопотана маленькою дитиною, від чого у старшої з’являється почуття покинутої і відштовхнутої. Коли у підлітків виникають проблеми, батьки відчувають повне безсилля у виправленні становища. Відносини багатьох батьків до підлітка можна сформулювати так: “ Ми зробили все, що могли. Ти сам заварив цю кашу – тобі її і їсти. Ми нічого не можемо зробити.”

Підлітки з низьким соціоекономічним статусом мають матеріальну, соціальну і емоціональну незалежність від сім’ї. Соціальні потреби формуються в підлітка в перехідний період між юністю і дорослінням.

 

 

В сім’ях з низьким соціоекономічним статусом між батьками і підлітками складаються менш близькі відносини, ніж в сім’ях середнього класу; в той же час у таких підлітків формуються більш тісні і стійкі зв’язки з однолітками. Підлітки, які не високо оцінюють своїх батьків і які мають низьку самооцінку, схильні в більшій мірі орієнтуватися на однолітків, ніж ті, які високо цінують батьків. Цей факт має як мінімум два пояснення.

По-перше, такі підлітки не отримують необхідного їм статусу через сімейну ідентифікацію, не відчувають своєї особистої значимості. Підліток розуміє, що його низький особистий статус являється наслідком невисокого громадського положення його сім’ї. Якщо мати підлітка має погану репутацію в товаристві дорослих, це також занижує його особистий статус. Такий підліток може завоювати положення лише в взаємовідносинах з друзями. Однією із причин появи молодіжних компатій являється стрімкість задовільнити підліткову потребу в статусі, ідентичності і зізнанні. Якщо група не може досягти статусу в зорієнтованому на успіх товаристві за допомогою соціально-прийнятих способів, то прийомом досягнення статусу і зізнання становить крадіжка, наркотики, відхилення в сексуальній поведінці і другі проявлення. Колектив однолітків займає місце сім’ї і становить основу референтної групи підлітків.

Групи однолітків продовжують грати важливу роль і в старшому віці. Схильність шукати друзів поза сім’єю стає частиною моделі досуга чоловіків з низьким соціоекономічним статусом. Чим сильніша критика зі сторони дружини і відштовхування зі сторони дітей дітей і чим нижче статус чоловіків в сім’ї, тим частіше вони звертаються з зізнання до своїх друзів

Друга причина, за якою підлітки з низьким соціоекономічним статусом сильніше орієнтуються на однолітків, ніж на батьків, заключається в тому, що вони потребують захисту. Дорослі не можуть створити для них матеріальні, а можливо, і психологічні умови. Вони відчувають недостаток спілкування і відношень з дорослими і звертаються до однолітків за психологічною захищеністю.

 

 

Як правило, підлітки з низьким соціально – економічним статусом соціалізується по – іншому, ніж молодь з середнього класу. В них виробляється специфічна манера одягатися, говорити і вести себе. Представником середнього класу така молодь здається шумною, погано вихованою і агресивною.

В інших підлітків низька самооцінка, сором’язливість і замкнутість заважають адекватній соціалізації і вступу в молодіжні колективи. Їх загадковий одяг і лишаюча бажати кращого охайність і чистота викликають нарікання оточуючих.

Для звичайного підлітка важливою частиною соціуму являється школа; але підлітків з низьким соціоекономічним статусом взяте відношення учнів і дорослих, які належать до середнього класу і роблять соціальними вигнанцями. Переходячи із класу в клас, вони, як правило, все сильніше відчувають соціальну ізоляцію і в результаті, схильні шукати друзів серед молоді, не відчуваючи школи. Іноді така дружба призводить до того, що підлітки припиняють навчання.

 

 

Відсутність емоційного захисту і стабільності в співвідношенні з відповідними моделями виховання дітей, приводить до того, що серед підлітків в сім’ях з низьким соціоекономічним статусом, більшість стикаються з психологічними проблемами і страждають психічними захворюваннями (див. Special Issue, 1968). При цьому найпоширенішим захворюванням в молоді і дорослих являється шизофренія, схильність, яка сильно залежить від приналежності до відповідного соціального статусу. Крім цього, у випадку госпіталізації з причини психічного захворювання, в підлітків з низьким соціоекономічним статусом менше шансів отримати адекватну допомогу: їх рідше приймають психотерапевтичне лікування (частково через низький рівень / Q) ; за ними доглядають менш кваліфікований персонал; їх лікують протягом менш короткого часу і менш інтенсивними методами; в них менша вірогідність поліпшення стану після психотерапії.

 

 

В цьому розділі описуються характерні особливості підлітків, які належать до групи молоді з низьким соціоекономічним статусом.

Низьким соціоекономічним статусом володіє 12% американських сімей. Підлітки в цих сім’ях мають низький культурний рівень і низький дохід. Їх життєві особливості обмежені чотирма факторами: недостатнім досвідом і вузькими можливостями, недостатньою автономністю і впливом, що викликає відчуття безпорадності і безсилля, відчуттям, що вони невезучі серед більш благополучних людей, беззахисністю перед непередбаченими життєвими обставинами. Загальні впливи цих обмежень в тому, що бідність і низький культурний рівень утворює порочне коло, в якому ці фактори автоматично підтримуються.