Підвищення ефективності діяльності підприємств аграрної сфери на інноваційній основі

На рівні держави важливим заходом щодо зміцнення матеріально-технічної бази є створення широкої мережі машинно-технологічних станцій, пунктів прокату сільськогосподарської техніки з метою наближення їх до товаровиробників. Це дозволить більш ефективно використовувати наявну техніку на правах оренди, яка зосереджується на цих станціях і пунктах, і таким чином знизити показник технікоємкості в розрахунку на одиницю площі та одиницю продукції [5, С. 235-236].

Розглянемо наявність окремих видів техніки у сільськогосподарських підприємствах та господарствах населення (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Динаміка наявності окремих видів техніки за категоріями господарств у 2011 – 2013 р. 

 

Аналізуючи дані табл. 1, зазначимо, що в господарствах населення тракторів, зернозбиральних комбайнів в наявності більше в середньому на 2 – 4%, ніж у сільськогосподарських підприємствах, а ось вантажних та вантажно-пасажирських автомобілів в сільськогосподарських підприємствах більше на 2%. Як бачимо із табл. 1, сільськогосподарські підприємства взагалі не використовують міні-техніку. Відзначимо, що кількість зернозбиральних комбайнів за певний період як у сільськогосподарських підприємствах, так і господарствах населення зменшилась на 2-3% від рівня 100, 6% до 98, 2% та від 105, 9% до 102, 4% відповідно.

Технічне забезпечення сільськогосподарського виробництва характеризується не лише кількістю технічних засобів, але і їх надійністю, продуктивністю, відповідністю вимогам екології і безпекою машин у роботі. За всіма названими параметрами Україна стоїть на значно нижчому рівні за країни з розвиненим сільським господарством. Вітчизняні енергетичні засоби і сільськогосподарські машини за якістю відстають від світових на 2 – 3 покоління. Параметри продуктивності у них нижче на 20 – 40%, а окремих машини – у десятки разів, при великих витратах праці на їх обслуговування і експлуатацію, вищій матеріаломісткості. Через застарілі та малопродуктивні машини, технічні несправності і фізичний стан техніки щорік не використовується третина тракторів, комбайнів і інших машин.

В Україні за 9 місяців 2014 р. виробництво складної сільськогосподарської техніки знизилося на 30%, сільгоспмашинобудування не продемонструвало очікуваного зростання. Так, тракторів вироблено на 30% менше, ніж за січень-вересень 2013 р. Тоді як виробництво дискових борон виросло на 23%, а сівалок – на 24%. Тобто, Україна не отримала зростання у виробництві складної техніки.

У той же час, маючи значний потенціал для розвитку інноваційної діяльності, в Україні функціонує лише 16 машино-тракторних парків, з яких 5 були створені нещодавно, а реально діє тільки 4 [1, С. 37-44].

На жаль, не всі матеріально-технічні бази стали регіональними полюсами зростання. Так, окремі об’єкти України майже не використовують свій потенціал, що не дозволяє модернізувати та оновити матеріально-технічну базу наукових установ та навчальних закладів, вдосконалити систему контролю технологічних процесів у виробництві, створювати нові прилади для розвитку нано- і біотехнологій тощо. За умови розширення регіональної мережі технологічних парків, вони здатні забезпечити в Україні створення і виробництво високотехнологічної продукції як для потреб внутрішнього, так і зовнішнього ринків. Реалізація матеріально-технічних засобів інноваційного розвитку регіонів можлива тільки за умов скоординованої діяльності і співпраці науки, вищої школи, підприємств різних форм власності, державних та місцевих органів влади. Визначальна роль у розвитку технологічних парків належить державі, яка формує стратегію інноваційного розвитку та проводить політику заохочення інноваційної активності суб’єктів господарювання.

Незважаючи на всі проблеми інноваційного розвитку, привабливість аграрної сфери стає дедалі помітнішою. Перед аграрною сферою відкриваються широкі перспективи у зв’язку з загрозою світової продовольчої кризи, зростанням попиту на біопальне, відсутністю можливості розширювати посівні площі й нарощувати продуктивність сільського господарства основних аграрних країн.

Стратегія розвитку аграрного сектору економіки України повинна бути спрямована на формування ефективного соціально спрямованого сектору економіки держави, здатного задовольнити потреби внутрішнього ринку та забезпечити провідні позиції на світовому ринку сільськогосподарської продукції та продовольства на основі закріплення його багатоукладності, що на даному етапі розвитку вимагає пріоритету формування різних категорій господарств (селоутворюючих господарств), власники яких проживають у сільській місцевості, поєднують право на землю із працею на ній, а також – власні економічні інтереси із соціальною відповідальністю перед громадою.

У розвиток підприємств сільського (в т. ч. і лісового та рибного господарства) станом на початок 2014 р. вкладено 839, 3 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій (наростаючим підсумком з початку інвестування), що становить 1, 4% загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україні.

За попередніми підсумками господарської діяльності сільськогосподарських підприємств (крім малих) у 2014 р. рівень рентабельності їх основної діяльності (без урахування бюджетних дотацій і доплат) у цілому склав 11, 5% проти 20, 2% у попередньому році.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Вважаємо, що поширення інновацій у сільськогосподарських підприємствах можна забезпечити зміцненням зв’язків науки з виробництвом шляхом реформування дослідних господарств, надання їм більшої самостійності й переведення на договірні принципи співпраці з наукою; створенням у структурі наукових установ підрозділу інноваційного маркетингу, а також створенням нової посередницької структури – регіональної інноваційної служби, яка б виконувала функції наукового забезпечення розвитку аграрного сектору, надавала послуги в підготовці інноваційних проектів та консультації при їх практичній реалізації у господарствах.

Для стимулювання інноваційної діяльності в сільськогосподарських підприємствах необхідно на державному рівні створити сприятливі організаційно-економічні умови функціонування інноваційної економіки та реалізувати низку заходів, зокрема, по підтримці агарної науки, її лідируючого положення в розробці нових технологій та законодавчо врегулювати ліцензійну діяльність у сфері передачі прав на сорти; вести гарантовані компенсації за впровадження інноваційних технологій; забезпечити пільгове інноваційне кредитування сільськогосподарських підприємств.

Прискорений перехід на нові інтенсивні технології сільськогосподарського виробництва має здійснюватись на основі програми розвитку агросфери, підготовки і реалізації інноваційних проектів у сільськогосподарських підприємствах, що дозволить забезпечити ефективне використання наявного наукового потенціалу галузі, тісну взаємодію й співпрацю органів державної влади, науки і сільськогосподарських підприємств.

 

 

1. Гордієнко В. П. Інноваційний розвиток регіонів на основі технопаркової концепції // Економічний простір. – 2011. – № 46. – С. 37-44.
2. Дацій О. І. Фінансове забезпечення інновацій в агропромисловому комплексі України // Проблеми інвестиційно-інноваційного розвитку. – 2011. – № 1. – С. 65-76.
3. Інноваційний розвиток економіки та напрямки його прискорення: Наукова доповідь / Ю. М. Бажал, І. В. Одотюк, М. С. Данько, О. О. Лапко та ін. ; ред. В. П. Александрова / НАН України; Інститут економічного прогнозування. – К. : Ін-т науки. – 2008. – № 9. – С. 30-37.
4. Статистичний збірник «Сільське господарство України у 2013 році» [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України. – 2014. – 167 с. – Режим доступу: http: //ukrstat. org/uk/druk/publicat/kat_u/publ7_u. htm
5. Федорчук О. М., Щаслива Г. П. Організація та управління використанням матеріально-технічних ресурсів у сільському господарстві: навчальний посібник/ [О. М. Федорчук, Г. П. Щаслива] – Херсон: Грінь Д. С., 2013. – 318с.

 

1. Gordiienko, V. P. (2011), “Innovative development of regions based on the concept of tehnopark”, Ekonomichnyj prostir, vol. 46, pp. 37-44.
2. Datsiy, O. I. (2011), “Financial support of innovation in agriculture in Ukraine”, Problemy investiyno-innovatsiynogo rozvytku, vol. 1, pp. 65-76.
3. Bazhal, Yu. M. Odotiuk, I. V. Dan'ko, M. S. and Lapko, O. O. (2008), “Innovative economic development and direction of its acceleration”, National Academy of Science of Ukraine: Institute of Economic Forecasting, vol. 9, pp. 30-37.
4. The official site of State Statistic Service of Ukraine (2014), “Agriculture 0f Ukraine, 2013”, available at: http: //ukrstat. org/uk/druk/publicat/kat_u/publ7_u. htm (Accessed 2 February 2015).
5. Fedorchuk, O. M. and Shchaslyva, G. P. (2013), Organizatsiya ta upravlinnya vykorystannyam material'no-tekhnichnykh resursiv u sil's'komu gospodarstvi[Organization and management of logistic resources in agriculture], Grin' D. S., Kherson, Ukraine.