Пігментні клітини як характерний елемент гемопоетичної системи наземних пойкілотермних хребетних

Апробація результатів дослідження:

Матеріали дисертації представлено на конференції “Актуальні проблеми морфології” (Тернопіль, 1996), ІІ Національному конгресі АГЕТ України (Луганськ, 1998), засіданні наукового семінару Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України.

Публікації За темою дисертації автором опубліковано 6 статей.

Структура та обсяг роботи: Дисертація складається з вступу, 3-х розділів, 9 підрозділів та 14 пунктів, включає 10 таблиць і 55 малюнків, нараховує 150 сторінок. Список літератури нараховує 180 назв.

 

 

Перший розділ – “огляд літератури” – складається з двох підрозділів.

В підразділі 1.1 “Порівняльна характеристика складу та локалізації кровотворної системи хребетних” розглядається розміщення гемопоезу у хребетних різних систематичних груп. Аналіз літератури (більш 100 джерел) показує: у пойкілотермних хребетних існує гемопоетична система, яка складається з різноманітних і різноякісних компонентів; в різних еволюційних групах хребетних спеціалізовані гемопоетичні утворення з’являються значною мірою самостійно, про що свідчать відмінності в їх топографічній локалізації; в той же час, потенційна здатність того чи іншого органу до підтримання гемопоезу залишається сталою і визначається будовою органа та клітинним складом його строми (Хрущов, 1966).

В підразділі 1.2 “Фагоцити та клітини, які містять пігмент, в стромі кровотворних органів” проаналізований склад стромальних елементів кровотворних органів у хребетних. Зроблені висновки відносно того, що клітинний склад гемопоетичних утворень (мієлоїдна або псевдомієлоїдна тканина) досить постійний і мало залежіть від їх топографічної локалізації. Її обов’язковими компонентами є ретикулярні фібробластоподібні клітини, ендотелій і макрофаги. Для пойкілотермних хребетних є характерною наявність клітин, які містять пігмент в кровотворних органах. У риб це меланомакрофаги (Agius, 1980). Більшість дослідників вважає відповідні клітини амфібій і рептилій також меланомакрофагами (Christiansen e. a. 1996, Schraermeyer, 1996 та інші). Інші визначають іх як пігментні клітини (de Brito, 1987, 1989, Alvarez, 1990 та ін.).

В розділі 2 – “Матеріали та методи” в підрозділі 2.1 “Об’екти дослідження”охарактеризовано тварин, яких було використано в досліді: 35 статевозрілих самців жаби озерної (Rana ridibunda) в дослідах по сезонній мінливості (див. таблицю 2. 1) ; 10 самців R. ridibunda в інших дослідах і 57 екз. амфібій і рептилій, що належать до23 видів, для порівняльного дослідження, котрі визначались за Банніковим з співавт. (1969)  (див. Табл. 3. 1). У всіх тварин після ефірного наркозу відбиралися три органи, які беруть участь в гемопоезі: печінка, селезінка та кістковий мозок.

В підрозділі 2.2 “Методи дослідження” в пункті 2.2.1 “Гістологічні та гістохімічні методики” приведено методи, котрі були використані в дослідженні – виготовлення мазків-відбітків і гістопрепаратів, введення туші із наступним відбілюванням пігментів (Лили, 1969), виявлення заліза і фосфоліпідов (Хейхоу, Кваглино, 1983)

Пункт 2.2.2 “метод електронної мікроскопії” Описаний метод електронної мікроскопії (по Уикли, 1975).

В пункті 2.2.3. – “Морфометрія і математична обробка результатів” – призведені методики підрахунку і математичної обробки результатів, в тому числі спеціально разроблені для даного дослідження. На гістологічних зрізах печінки і селезінки визначався процент площини, зайнятий меланомакрофагальними скупченнями і пігментними клітинами. На відбитках печінки для кожної тварини розглядалось по 50 клітин із ознаками макрофагів або пігментних клітин. Фіксувались такі параметри: розміри, форма та структура ядра, наявність вакуолей і включень, характер включень, вміст пігменту (по Соколовському)  (див. Кононский, 1976). Тварини були розподілені на 6 груп (Табл. 2.1), і для кожної групи визначались середні показники. Крім того, були обчислені показники, які відбивають зміну загальної кількості пігментних клітин і макрофагів на протязі року: коефіцієнт V, який характеризує коливання чисельності пігментних клітин в печінці на протязі року і коефіцієнт R, що демонструє зміну чисельності макрофагів. За допомогою даних коефіцієнтів було виведено ряд показників: “загальний об’єм фагоцитозу в печінці”, об’єм фагоцитозу еритроцитів і пігменту, “загальна кількість молодих макрофагів”, “об’єм дегрануляції пігментних клітин в печінці”, “загальна кількість молодих пігментних клітин”. Ці показники наведені в умовних одиницях, де умовна одиниця – мінімальне значення, яке є характерним для осені або зими (докладно див. Акуленко, 1998). Визначалось також середнє значення площі, яка зайнята меланомакрофагальними скупченнями та пігментними клітинами для холодної (групи 1,5,6) і теплої пори року (групи 2,3,4). Стандартна похибка визначалась загальноприйнятими методами, достоверність відмінностей – за допомогою критерія Стьюдента.

В розділі 3 призведені “результати дослідження та їх обговорення”.

В підрозділі 3. 1 аналізується “Локалізація кровотворення і наявність пігментних клітин в кровотворних органах амфібій та рептилій”. В еволюційній гілці наземних хребетних відбувається переміщення кровотворення з печінки і селезінки в кістковий мозок. Призведені дані про наявність гемопоеза в кожному з цих органів у амфібій та рептилій і про кількісну характеристику в них пігментних клітин (див. табл. 3. 1.) З таблиці видно, що наявність пігментних включень є характерною рисою кровотворної системи амфібій і рептилій. В деяких випадках виявлені рудіментарні залишки (значок +), які свідчать про редукцію пігмента в даному органі. В ряду хвостаті амфібії – безхвості амфібії – ящірки – змії кількість пігмента зменшується. Пігмент спочатку редукується в кістковому мозку і селезінці, і в останню чергу – в печінці. Однак в різних групах цей процес має свої особливості. Наприклад в род. Lacertidae редукція пігментних клітин в селезінці супроводжується їх розвитком в кістковому мозку,