Податки, збори та обов’язкові платежі підприємства

Перелік платників збору, визначених п. З ст. 1 закону, доповнено помічниками адвокатів та “іншими особами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу”.

Таким чином, з'являються нові платники податку, і виникає запитання: хто, власне, мається на увазі? Законодавче цей термін не визначений, тому можна гадати; чи то торговці на базарі, що продають власноруч вирощену продукцію, платники податку на промисел, чи автори, яким виплачується винагорода за перевидання твору, чи фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору... Варіантів достатньо.

Розширено об'єкт оподаткування – тепер збір на обов'язкове державне пенсійне страхування підприємствам слід буде платити з фактичних витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», а також винагород, що виплачуються громадянам за виконання робіт згідно з цивільно-правовими договорами (крім виплат, передбачених “Переліком видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення коментаря пенсій”, який затверджений Постановою КМУ №697 від 18 травня 1998 р. (див. «ГК» №24/98 р.)

Приватні підприємці, які використовують працю найманих працівників, тепер однозначно повинні платити і за найманих працівників (об'єктом оподаткування є витрати на оплату праці), і за себе – з суми оподатковуваного доходу. Раніше це питання викликало полеміку між Пенсійним фондом і підприємцями (див, наприклад, «ГК» №5/98).

Суми збору, донараховані під час перевірок органами ДПА та органами державної контрольно-ревізійної служби, та фінансових санкцій перераховуються до ПФ України в повному обсязі – всупереч ст. 6 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні», якою передбачено спрямовувати на розвиток матеріально-технічної бази ДПА 30% донарахованих і стягнутих нею фінансових санкцій. Як вже зазначалось у коментарі до Указу №7 34/98, згідно з п. 7 ст. 11 цього закону податкова взагалі не має права застосовувати фінансові санкції щодо тих податків, зборів, платежів, за якими не встановлено обов'язкове подання органам ДПА податкових декларацій і розрахунків.

 

 

Податок на землю – сплачується від наявності земляної площі, для сплати податку проводиться розрахунок:

проводиться розрахунок оцінки землі;

визначається вартість землі 1м² і множиться на кількість території (м²).

Цей розрахунок робиться спеціальною організацією.

Закон України “Про плату за землю”

Цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Розділ 1. Загальні положення

Стаття 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

грошова оцінка – капіталізований рентний доход із земельної ділянки;

податок – обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками;

ставка податку – законодавче визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки;

оренда – засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою;

землі сільськогосподарського призначення – землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей;

землі населених пунктів – усі землі в межах населених пунктів. Межі населених пунктів встановлюються згідно з законодавством України.

Стаття 2. Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів – учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку, з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.

(Статтю 2 доповнено новою частиною третьою згідно із Законом України від 08. 06. 2000 р. № 1807-ПІ, у зв'язку з цим частину третю вважати частиною четвертою) За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Стаття 3. Плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої