Політичні та правові вчення в США в період боротьби за незалежність

Період боротьби за незалежність (1775-1783 рр..) Ознаменувався створенням Конфедерації штатів, проте з закінченням війни виникла потреба зміцнити союз штатів і створити більш ефективне федеральний уряд Для реалізації цієї нової задачі в травні 1787 був створений конституційний Конвент Він виробив проект федеральної Конституції, яка закріпила республіканський лад, ліквідувала всі станові привілеї, скасувала дворянські титули і звання, включила в себе систему забезпечення рівноваги відокремлених і взаємодіючих влади – законодавчої, виконавчої та судової. Після того як Верховний суд закріпив за собою в 1803 г право конституційного нагляду, всі основні стадії американської революції (війна за незалежність, вироблення вихідних почав нового державного устрою і втілення їх у життя) отримали своє логічне завершення.

Наступні важливі новації в політичному житті пов'язані з ідейно – політичною боротьбою періоду громадянської війни 1861-1865 рр.., А також із загальним ходом соціальної еволюції від аграрного суспільства до індустріального, а потім і до постіндустріального суспільства.

XIX в. насичений особливо великими політичними конфліктами і змінами в житті американської нації – загроза розвалу федерального союзу на восьмому десятку незалежного існування, скасування рабства, нерівномірне і конфліктне розвиток аграрного та індустріального секторів економіки, імперські амбіції і політика анексій. Зміни та новації у галузі політичної і правової думки були менш значними. Загальний напрямок змін у цій галузі можна сформулювати як перехід від ідей локковского індивідуалізму і пуританського республіканізму до ліберального прагматизму в області юриспруденції і політичної науки.

 

 

Визнаний лідер федералістів Олександр Гамільтон (1757-1804) був видатним державним діячем широкого масштабу і кругозору, автором глибоких розробок у галузі конституційної теорії і практики і енергійним захисником сильної централізованої влади федерального уряду.

Представники нейтралістів – федералістів були вельми далекі від того, щоб робити основну ставку на мудрість і справедливість тих, хто опиняється причетний до справ держави. Поділяючи думку демократів про необхідність верховенства влади народу в державі, вони в той же час пов'язували це з потребою в приборканні поганих властивостей і схильностей людей, оскільки без такого приборкання вони ніколи не стануть підкорятися велінням розуму і справедливості У збірнику коментарів до проекту федеральної конституції під назвою « Нотатки федераліста « всі різновиди влади та правлінь розглянуті з ретельністю експериментаторів, для яких всяке установа – справа рук людських, винахід людей, що має свої переваги і недоліки У такій оцінці політичних реалій федералісти помітно зблизилися з просвітителями -демократами і просвітителями – наукократамі, які, подібно Франкліну, також визнавали наявність конфлікту між благами колективної мудрості (парламенти та поради колоній) і забобонами, пристрастями, особистими інтересами людей, в результаті чого загальний інтерес майже завжди поступається перед приватним, а законодавці – шахраї завжди будують підступи проти мудреців, що засідають разом з ними Гамільтон поділяв думку Дж. Адамса про те, що встановлення системи стримувань і противаг у сфері влади необхідно внаслідок незнищенного егоїзму людей, яких потрібно змушувати співпрацювати в ім'я загального блага, незважаючи на їх невгамовну жадібність і честолюбство. Без урахування цієї обставини будь-яка конституція перетворюється на пусте хвастощі. Народ – це всього лише величезний звір, з яким мудрому правителю слід рахуватися в тій мірі, в якій розбрати і невдоволення можуть загрожувати його влади.

Гамільтон – один з трьох авторів статей « Федераліста «, опублікованих між жовтнем 1787 і травнем 1788 під псевдонімом давньоримського патріота республіки Публіуса Валерія Все три учасники входили в число подготовителей Конституції, всі вони згодом займали ключові посади в уряді Гамільтон – пост міністра фінансів, Дж Джей – голови Верховного суду, Дж Медісон – четвертого за рахунком президента країни.

На виправдання шляхів і засобів збереження нового федерального союзу штатів Гамільтон нерідко вдавався до обдумано спрощеним аргументам, які звучать досить правдоподібно, але важко доказові. Так, в № 23 « Федераліста « він відстоював необмежені повноваження нового уряду в галузі оборони на тій підставі, що неможливо передбачити або визначити ступінь і різноманітність потреб нації в цій області, так само як ступінь і різноманітність необхідних коштів.

Більш грунтовна його аргументація на користь судового нагляду, викладена у статті № 78 « Федераліста « На думку Гамільтона, довічно призначені, незалежні, шановані і добре оплачувані члени суду в стані забезпечити управління з належною відповідальністю Вони зможуть зробити це частково і тому, що самі є неізбіраемим і невідповідальними Верховний суд, крім того, створював найменшу, за його оцінкою, загрозу правам, дарованим Конституцією Виконавча влада має меч, Конгрес має гаманцем, а у суддів одна тільки мудрість.

 

 

Джеймс Медісон (1751-1836), учасник Філадельфійського конвенту і один з авторів « Федераліста «, більш ніж будь-хто заслуговує почесного титулу «батько американської конституції». Він вніс значний внесок у розробку ідей республіканського правління в умовах США, а також теорії