Поняття, мета і завдання кримінально-виконавчого законодавства

Предмет:

Тип роботи:

Реферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

логічним є положення щодо зміни і доповнення насамперед Особливої, а не Загальної частини кримінально-виконавчого законодавства. Це мало місце напередодні розробки і прийняття нового Кримінально-виконавчого кодексу. Так, з 1991 р. було внесено до діючого (до 2003 р.) Виправно-трудового кодексу 1970 р. більше 100 змін і доповнень, що стосувалися виконання та відбування покарань. Окрема частина поправок і змін в положення Особливої частини КВК України диктувалася необхідністю приведення кримінально-виконавчого законодавства України у відповідність до міжнародних правових норм, стандартів та принципів (наприклад, поводження із засудженими, роздільне тримання в залежності від рівня безпеки, створення належних умов відбування покарань та ін.).

Процес внесення змін до статей Особливої частини триває і після прийняття нового КВК України. Загальна частина Кодексу поки що є незмінною, але певні напрацювання науковців у галузі кримінально-виконавчого права вже є. По-перше, це закріплення норми, яка б роз'яснювала, що таке виконання і що таке відбування кримінального покарання.

Значення кримінально-виконавчого законодавства полягає насамперед у тому, що в ньому, відповідно до II і III розділів КВК України, дається вичерпний перелік кримінальних покарань, описується процедура їх виконання і відбування. Це випливає із положення, закріпленого у ст. 4 КВК України, де визначено, що підставою виконання і відбування покарань є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про амністію та акт помилування. Іншими словами, для того, щоб органи та установи приступили до виконання, а засуджені - до відбування покарання, потрібно мати підставу у формулі (формі) вироку суду, який набрав законної сили, у формулі рішення суду, у формулі прийнятого ВР України закону України про амністію, у формулі Акта про помилування, підписаного Президентом України.

Особлива частина кримінально-виконавчого законодавства ґрунтується відповідно до закріплених у ст. 5 КВК України принципів виконання і відбування покарань, зміст яких знайшов своє відображення у статтях Особливої частини кримінально-виконавчого законодавства (наприклад, диференціація та індивідуалізація виконання покарань; поєднання покарання з виправним впливом та ін.).

Узагальнюючи вищевикладене, робимо висновок, що Особлива частина кримінально-виконавчого законодавства - це система науково обґрунтованих юридичних норм, які регламентують порядок та умови виконання покарань, звільнення від відбування покарань, особливості відбування покарання у колоніях різних видів та особливості відбування покарань жінками та неповнолітніми, а також норми, які визначають підстави звільнення від відбування покарання, припинення відбування покарання і порядок звільнення, порядок дострокового звільнення, надання допомоги особам, звільненим з місць позбавлення волі, а також норми, що забезпечують за ними нагляд і контроль.

Кримінально-виконавче законодавство України на сьогодні має таку структуру:

Загальна частина

Розділ І. Загальні положення.

Глава 1. Кримінально-виконавче законодавство України.

Глава 2. Правовий статус засуджених.

Глава 3. Органи і установи виконання покарань.

Глава 4. Нагляд і контроль за виконанням кримінальних покарань. Участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених.

Особлива частина

Розділ II. Виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі.

Глава 5. Виконання покарання у виді штрафу.

Глава 6. Виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Глава 7. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Глава 8. Виконання покарання у виді громадських робіт.

Глава 9. Виконання покарання у виді виправних робіт.

Глава 10. Виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців.

Глава 11. Виконання покарання у виді конфіскації майна.

Глава 12. Виконання покарання у виді арешту.

Глава 13. Виконання покарання у виді обмеження волі.

Глава 14. Виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.

Розділ III. Виконання покарання у виді позбавлення волі.

Глава 15. Загальні положення виконання покарання у виді позбавлення волі.

Глава 16. Режим у колоніях та засоби його забезпечення.

Глава 17. Умови відбування покарання в колоніях.

Глава 18. Праця засуджених до позбавлення волі.

Глава 19. Виховний вплив на засуджених до позбавлення волі.

Глава 20. Особливості відбування покарання в колоніях різних видів.

Глава 21. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми.

Розділ IV. Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі.

Глава 22. Порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.

Розділ V. Звільнення від відбування покарання. Допомога особам, які звільнені від відбування покарання, контроль і нагляд за ними.

Глава 23. Звільнення від відбування покарання. Глава 24. Допомога особам, які звільнені від відбування покарання.

Глава 25. Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання.

Глава 26. Здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання. Прикінцеві положення.

Вищевикладені положення дозволяють зробити висновок, що Загальна і Особлива частини кримінально-виконавчого законодавства піддаються певним змінам, які обумовлюються, в першу чергу, розвитком суспільних відносин, змінами політичних, економічних та духовних умов життя, а також станом злочинності в державі.

До інших законів, які містять норми кримінально-виконавчого права, слід віднести:

Закон України від 2 березня 2000 р. «Про загальну структуру і чисельність кримінально-виконавчої системи України»;
Закон України від 23 червня 2005 р. «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»;
Закон України від 1