Поняття та ознаки юридичної особи

Зворотній процес має місце при поділі й виділі. Поділ означає, що на базі однієї юридичної особи виникає дві або більше нових юридичних осіб, а ця перша припиняється. При виділі немає припинення юридичної особи. З її складу лише виділяється нове соціальне утворення, яке наділяється правами юридичної особи.

Своєрідною формою реорганізації осіб є їх перетворення. Суть перетворення полягає в тому, що на основі юридичної особи створюється нова організація, яка має інший профіль, цілі діяльності, структуру тощо, але приймає всі активи і пасиви свого попередника. При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. В разі приєднання однієї юридичної особи до іншої її майно переходить до останньої. Майно переходить до правонаступника в день підписання передаточного балансу, якою інше не передбачено законом або постановою про реорганізацію (ч. 2 ст. 37 ЦК України).

Правонаступник відповідає по зобов'язаннях юридичної особи, що припинила своє існування, в повному обсязі, тобто і тоді, коли одержані активи не покривають усіх вимог кредиторів. При поділі і виділі правонаступники відповідають по боргах попереднику пропорційно до часток одержаного ними майна, зазначених у розподільчому балансі.

Юридична особа розширює масштаби своєї діяльності не лише при приєднанні до неї інших юридичних осіб, а й шляхом відкриття філіалів і представництва. Філіал юридичної особи – це структурно і територіально відособлена її частина, яка за місцем свого знаходження виконує всі або найголовніші функції самої юридичної особи: виробничу, наукову тощо.

Представництво – теж частина юридичної особи, але воно здійснює лише окремі функції від імені юридичної особи поза місцем її знаходження (укладає договори, дає згоду на оплату рахунків). Філіали і представництва не мають прав юридичної особи. Керівник філіалу aбo представництва діє на підставі довіреності, одержаної від юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. З1 ЦК України, юридична особа може відкривати філіали і представництва в порядку, встановленому законодавчими актами. Зокрема, створення філіалів, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємств, об'єднань, організацій та установ здійснюються в тому ж порядку, який встановлений для створення самих цих організацій (ст. 7 3акону «Про підприємства в Україні»).

Крім понять філіалу і представництва в господарській практиці побутує поняття дочірньої організації (підприємства), хоча воно в законі не визначене. Дочірньою може визнаватися організація яка створена як юридична особа іншою організацією передачі їй частини свого майна у повне господарське відання або оперативне управління для досягнення цілей, визначених засновником. Засновник затверджує статут дочірньої організації, призначає її керівника і здійснює щодо неї інші права власника, передбачені законодавчими актами. Дочірня організація зазначається в статуті організації, що її створила. Проте дочірня організація не відповідає по боргах своєї основної організації, а ця остання – по боргах дочірньої організації. При неплатоспроможності (банкрутстві) засновника стягнення по його боргах може звертатись на майно дочірньої організації при умові ліквідації останньої і після задоволення претензій її кредиторів.

 

 

Розглянувши кожний розділ в більш широкому аспекті, зробиленл такі висновки:

1. Юридична особа як досить складне за своєю природою правове явище може розглядатися у багатьох аспектах. Юридична особа – це організація, яка має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових та немайнових прав, нести цивільну відповідальність і виступати позивачем та відповідачем в суді.

2. Юридичні особи створюються в порядку, встановленому законом. Залежно від характеру участі державних органів та її засновників традиційно розрізняють такі способи утворення юридичної особи:

• розпорядчий;

• нормативно-явочний;

• дозвільний;

• договірний.

3. Припинення існування юридичної особи відбувається шляхом реорганізації або ліквідації.

Реорганізація може здійснюватися в таких формах:

• злиття;

• приєднання;

• перетворення.

Ліквідація юридичної особи означає, що воно припиняє свою діяльність без правонаступництва. Майно ліквідованої юридичної особи не переходить до інших суб'єктів.

4. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

5. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

6. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

7. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації.

 

 

1. Цивільний Кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 квіт. 2007р. : (відповідає офіц.. текстові). – К. : Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2007.

2. Цивільний Кодекс України: Науково-практичний коментар: у двох частинах/ За заг. ред. Я. М. Шевченка, Київ. – Концерн – Видавничий дім «Ін Юре», ч. 1, 2004. – 1043с.

3. Безбабік О. Поняття та правосуб’єктність юридичних осіб як суб’єктів підприємницької діяльності// Юридичний журнал. Видавнича організація «ЮСТІНІАН», 2006р., №9 (51) – С. 9-11.

4. Блащук Т. Організаційно-правові форми юридичних осіб у сучасному цивільному праві// Підприємництво, господарство і право. Науково-практичний господарсько-правовий журнал, 2005., № 8. – С. 12-17.

5. Бондаренко Л. Цивільно-правовий аналіз юридичних осіб публічного права// Юридична Україна. Вид. Юрінком Інтер2005., №3 – С. 23-24.

6. Винар Л. Організаційно-правові форми юридичних осіб заснованих державою// Підприємництво, господарство і право. Науково-практичний господарсько-правовий журнал, 2005., №12- С. 21-24.

7. Приватне право у Стародавньому Римі: Навчальний посібник/ За ред. Харитонова Є. О. – Одеса: АО БАХВА, 1996р. – 321с.

8. Українське цивільне право: Навчальний посібник/ Заіка Ю. О. – Київ: Видавництво «Істина», 2005. – 438с.

9. Цивільне право України: Навч. посібник, видання 2-ге зі змінами/ За ред. Бірюкова І. А., Заіки Ю. О. – Київ: Видавництво «Прецедент» 2005. – 341с.

10. Цивільне право України: Підручник у двох книгах, книга перша/ За ред. Дзери О. В., Кузнєцової Н. С. – Київ: Юрінком Інтер, 2004. -234с.

11. Цивільне право України: Навчальний посібник/ За ред. Стефанчука Р. О – Київ: Видавництво «Прецедент», 2005. -213с.

12. Цивільне право України: Підручник, Видання 2-ге, перероблене і доповнене/ За ред. Харитонова Є. О., Старцева О. В. – Київ: Видавництво «Істина», 2007. – 815с.

Цивільне та сімейне право України у запитаннях та відповідях: Підручник/ За ред. Харитонова Є. О., Калітенка О. М., Зубара В. М. – Харків: Видавництво «Одіссей», 2002. – 489с.

Кучеренко І. М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права. – К., – 2004.

Загальна теорія цивільного права. Підручн. / За ред. О. А. Підопригори, Д. В. Бобрової – К., 1992.

Харитонов Є. О. Вступ до цивільного права України. – К., 2006.

Ромовська З. Українське цивільне право. Академічний курс. Т. 1. – К., 2005.

Антологія української юридичної думки. В 6 т. / Редкол. : Ю. С. Шемшученко та ін. Том 6. : Цивільне право / відп. ред. Я. М. Шевченко. – К., 2003.

Боднар Т. В. Виконання договірних зобов'язань у цивільному праві. – Монограф. – К., 2005.

Баршак М. В. Основи правознавства. Кишеньковий довідник- Тернопіль, 1999р. -244 с. 3-95