Порівняльний аналіз плейбек театру, класичного ігрового театру і психодрами

Був проведений порівняльний аналіз основних характеристик Плейбек театру, класичного театру та психодрами на основі певних критеріїв: встановлення понять, керівник, учасники, особистісні якості, особливості гри, глядачі, декорації, тематика та особливості процесу.

Ключові слова: Плейбек-театр, класичний театр, психодрама, визначення

 

Проведен сравнительный анализ основных характеристик Плейбек театра, классического театра и психодрамы на основе определенных критериев: определение понятий, руководитель, участники, личные качества, особенности игры, зрители, декорации, тематика, особенности процесса.

Ключевые слова: Плейбек-театр, классический театр, психодрама, определения

 

Comparative analysis of main characteristics of Playback-theatre, classic theatre and psychodrama was made. It based on specific criteria like the definition of concept, director, participants, personal characteristics, specificity of the game, viewers, decorations, themes and features of process.

Keywords: Playback-theatre, classic theatre, psychodrama, definitions

 

Актуальність. У зв'язку з тим, що в науковій літературі не представлено чіткої структури відмінностей між суміжними сферами терапії і мистецтва, поданий аналіз являє науковий інтерес для представників класичного театру, психодрами і Плейбек-театру. Критеріями аналізу виступають такі поняття: керівник, учасник і його особисті якості, особливості гри в даному напрямку, глядачі, декорації, тематика та особливості процесу.

Багато людей, які вперше зустрічаються з поняттям Плейбек-театру, рано чи пізно запитують, чим відрізняється цей театр від класичного і від психодрами, а що у них спільного. Частота виникнення цього питання вказала нам на актуальність детального порівняння цих трьох сфер: Плейбек-театру, класичного ігрового театру (у поданні К. Станіславського) і психодрами (як її задумував Я. Морено). Вам будуть представлені кілька критеріїв, за якими і буде проводитися порівняльний аналіз.

Мета статті: провести диференційний аналіз понять Плейбек театру, ігрового театру і психодрами.

Визначення. Плейбек театр – театр імпровізації та спонтанності, де глядачі розповідають свої історії, а актори тут же програють їх на сцені [1]. Комбінує в собі елементи сценічного та вуличного театру, інтерактивного мистецтва (хепенінгу, перформансу), психологічного шоу і психодраматних постановок [2, с. 190].

Сценічний театр – це рід мистецтва, специфічним засобом вираження якого є сценічна дія, що виникає в процесі гри актора перед публікою. Також театр – це синтез усіх мистецтв, він включає в себе музику, архітектуру, живопис, кінематограф, фотографію [3, с. 27].

Психодрама – метод психотерапії та психологічного консультування, створений Якобом Морено. Класична психодрама – це терапевтичний груповий процес, в якому використовується інструмент драматичної імпровізації для вивчення внутрішнього світу людини [4, с. 13].

Таким чином, Плейбек-театр увібрав в себе елементи і сценічного театру, і психотерапевтичного методу. У зв'язку з цим синкретизмом досить складно розібратися і уявити собі, що все ж таки являє собою Плейбек-театр у своїй самодостатній формі.

Тому перейдемо до наступного критерію.

Керівник. У театрі Плейбек ведучий керує процесом і є посередником між акторами і глядачами. Він вислуховує історію, орієнтує акторів у виборі техніки. Головною персоною перформансу, як пише В. Савінов, є «кондактор» (англ. «Conductor») – так традиційно називають ведучого Плейбек-театрального дійства [2, с. 195]. З англійської перекладається як «диригент» (муз.) Або «провідник» (фіз.). Дійсно, кондактор ніби «диригує» всіма, хто зібрався на дійство і як би «проводить» енергію присутніх – між глядачами та акторами, від душі до душі.

Театральний режисер – особа, в обов'язки якого входить постановка п'єси. Режисер бере на себе відповідальність за естетичну сторону вистави і її організацію, підбір виконавців, інтерпретацію тексту і використання сценічних засобів, що знаходяться в його розпорядженні [5, с. 77].

Режисер психодрами є одним з найбільш активних керівників психокорекційних груп. Він виступає в ролі каталізатора, статус якого більшою чи меншою мірою аналогічний статусу члена групи. Більше того, він, як правило, не працює з учасником один на один, а намагається використати потенційні можливості всієї групи [6, c. 46].

Звичайно ж, мається на увазі, що функції всіх трьох керівників перетинаються і взаємодоповнюють один одного, але акцент робиться на головні відмінні особливості діяльності трьох керівників цих різних процесів. Спільним для всіх трьох є провідна роль, незважаючи на різний ступінь директивності і включеності – якщо кондактор Плейбек-театру скоріше є посередником, ніж повноцінним керівником, то режисер займає непохитно авторитарну позицію.

Учасники. Актори плейбек розігрують історію на сцені на очах у глядачів, без попередньої підготовки, спонтанно імпровізуючи і розкриваючи естетичну суть історії [1].

У класичному театрі основним засобом виразності є актор, який через дію, використовуючи різні театральні прийоми і форми існування, доносить до глядача суть того, що відбувається на сцені [3, c. 58]. При цьому актором не обов'язково може бути жива людина. Це може бути лялька або який-небудь предмет, який керується людиною.

У психодраматичному процесі можна виділити кілька важливих учасників [4, c 89]:

Протагоніст. Перший гравець (від грец. «Ргоtos» – перший і «agon» – боротьба, гра), зображує в психодрамі героя, головного виконавця психодраматичної сцени, який представляє свої проблеми.

Режисер (фасилітатор). Той, хто допомагає клієнту досліджувати свої проблеми. Як правило, це психолог.

Допоміжні «Я». Це клієнти, які виконують допоміжні ролі і підсилюють функції психолога. Вони можуть уособлювати значущих для протагоніста людей або частини його власного «Я».

За цим критерієм видно, що