Повноваження та обов’язки народного депутата України

Організаційні повноваження мають за мету формування структури парламенту та обрання посадових осіб. До них зараховуються: обов‘язок брати участь в сесії парламенту; права й обов‘язки щодо створення депутатських об‘єднань; право обирати і бути обраним до органів парламенту; висувати кандидатури на виборні посади в парламенті та його органах.

Контрольні повноваження мають своїм призначенням здійснення контролю за виконанням Конституції України та законів органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, підприємствами, установами, організаціями та громадянськими об‘єднаннями в межах компетенції парламенту. Такими повноваженнями є: право вносити пропозиції про заслуховування на сесії звіту чи інформації посадових осіб, державного органу; право виносити питання про довіру складу обраних парламентом органів, обраних, призначених або затверджених ним посадовим особам; право внесення пропозиції щодо проведення депутатського розслідування та участь у проведенні таких розслідувань; право на депутатський запит.

На нашу думку, основною моделлю класифікації повноважень народного депутата України, що має знайти своє нормативно-правове закріплення у законодавстві України, слід вважати поділ депутатських повноважень на загальні групи відповідно до загальних сфер діяльності парламентарія та в свою чергу, поділ повноважень парламентарія всередині таких груп за критерієм форм діяльності народного депутата України. Решта запропонованих моделей класифікації повноважень народного депутата України (повноваження загального і конкретного характеру; визначено-періодичної та невизначено-періодичної дії: індивідуальні та колективні; установчі, організаційні та контрольні) виконують додаткову роль, в черговий раз підкреслюючи, що права й обов‘язки народного депутата України є центральним елементом його правового статусу, становлять складну і внутрішньо неоднорідну систему, яка характеризується цілісністю та єдністю.

Слід зазначити, що крім Конституції України та законів України, повноваження народного депутата України закріплені у Регламенті Верховної Ради України та локальних нормативно-правових актах (наприклад – у положенні про депутатські групи та фракції). Але, основний обсяг повноважень парламентарія України регламентує Закон України «Про статус народного депутата України», що підкреслює особливе значення цього закону в системі нормативно-правових актів, якими визначено повноваження парламентарія України.

Депутат як член Верховної Ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на пленарних засіданнях Верховної Ради та її органів, до складу яких він входить. Він голосує особисто і має один голос. Депутат має право брати участь в роботі комітетів, комісій, членом яких він не є, з правом дорадчого голосу.

Кожен депутат може впливати на зміст діяльності Верховної Ради та її органів, бо йому надано право пропонувати питання для розгляду Верховною Радою або її органами; ставити питання про визнання законопроекту терміновим та про внесення його на народне обговорення або референдум, вносити проекти постанов, інших актів, поправки до них; вносити пропозиції з будь-яких питань, що входять до відома Верховної Ради та її органів, крім випадків, коли право внесення пропозицій закріплено чинним законодавством за певним органом чи посадовою особою; висловлювати думку щодо персонального складу органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються, затверджуються, або на призначення яких дається згода Верховною Радою; ставити питання про недовіру складу органів, утворених Верховною Радою, а також посадовим особам, яких обрано, призначено або затверджено Верховною Радою.

Найважливішим серед цієї групи прав слід назвати право законодавчої ініціативи у Верховній Раді.

Активність депутата на пленарних засіданнях забезпечується наданим йому правом: брати участь у дебатах; ставити питання доповідачам, головуючому на засіданні; давати доводи, виступати з пропозиціями щодо порядку і з мотивів голосування; передавати головуючому на засіданні Верховної Ради текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються, для включення до протоколу і стенографічного звіту засідання; оголошувати, за попередньою згодою головуючого, тексти звернень, заяв, резолюцій, петицій громадян чи їх об’єднань, якщо вони мають суспільне значення.

Закон про статус народного депутата надає право народному депутату обирати і бути обраним до органів Верховної Ради.

На сукупність прав народних депутатів впливають і їх обов’язки, перелік яких закріплений чинними законами. Так, народний депутат зобов’язаний: бути присутнім та брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано; виконувати їх доручення й інформувати про виконання цих доручень; додержуватися Регламенту Верховної Ради України та інших нормативних актів, що визначають порядок діяльності Верховної Ради та її органів; брати участь у контролі за виконанням законів та інших актів Верховної Ради України, рішень її органів.

Пленарні засідання Верховної Ради, комітетів, комісій є ефективними, якщо депутати не тільки присутні на них, але й беруть активну участь в роботі, а саме: подають пропозиції щодо порядку денного, процедур обговорення питань, виступають у обговоренні питань, проектів актів Верховної Ради, її органів, голосують тощо. У разі неможливості прибути на пленарне засідання депутат повинен завчасно повідомити про це з зазначенням причин Секретаріат Верховної Ради, голову комітету, комісії.

Серед обов’язків народного депутата Закон про статус народного депутата України першим називає його обов’язок підтримувати тісні зв’язки з виборцями, регулярно інформувати їх про свою роботу у Верховній Раді України та її органах, про роботу Верховної Ради та її органів, виконання їх рішень і про реалізацію своєї передвиборної програми (ст. 23 Закону).

Повноваження народного