Позовні провадження

Визнана судом мирова угода є підставою для виконання, тому ухвала про її визнання повинна відповідати вимогам, встановленим ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження”.

 

 

Одним із недоліків судового способу захисту порушеного права є його неоперативність, тобто, зважаючи на необхідність дотримання цивільної про-цесуальної форми, розгляд справи може затягнутися, що може створити нега-тивні наслідки для особи, яка потерпіла від правопорушення, може статися так, що розгляд справи взагалі втратить будь-який сенс. Для уникнення такої ситуації існує інститут забезпечення позову, порядок застосування якого виз-начений ст. ст. 151-155 ЦПК.

Забезпечення позову – це застосування судом заходів для створення мож-ливості виконання у майбутньому рішення суду про присудження у випад-ках, якщо їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

Підставою для вирішення питання про забезпечення позову є заява осіб, які беруть участь у справі. Вона подається до суду, у провадженні якого пере-буває справа. У заяві вказуються: причини, у зв’язку з якими потрібно забез-печити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрун-туванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позо-ву (ст. 151 ЦПК). Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вчинені у будь-якій стадії розгляду справи, можуть стосуватися усієї матеріально-правової вимоги чи її частини.

Питання про забезпечення позову вирішується судом в день її надход-ження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. В ухвалі про забезпечення позову вказують-ся підстави застосування та заходи забезпечення. Ухвала про забезпечення позову виконується негайно у порядку, встановленому законодавством про виконавче провадження.

Заходи забезпечення позову визначаються виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретних обставин конкретної справи. Їх мож-на поділити на дві групи: універсальні та спеціальні. До універсальних заходів, які можуть застосовуватися у будь-якій справі, по будь-якому позову, відноситься: накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов’язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам (судовий секвестр). Спеціальними є заходи, які використовуються тільки у окремих справах. Ними є: зупинення продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову (ст. 152 ЦПК).

Законодавством передбачена можливість скасування забезпечення позо-ву, а також заміни одного способу забезпечення позову іншим, а застосуван-ня кількох забезпечень з тим, щоб загальна їх сума не перевищувала позов-ної.

Ухвали щодо забезпечення позову чи скасування забезпечення можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Подача скарги не зупиняє виконан-ня ухвали про забезпечення позову, а також не перешкоджає дальшому роз-гляду справи. Подача скарги на ухвалу про скасування заходу, що його вжито для забезпечення позову, або про заміну одного виду забезпечення позову іншим зупиняє виконання цієї ухвали (ст. 155 ЦПК).

Суд або суддя, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від по-зивача забезпечення можливих для відповідача збитків, а саме внесення зас-тави у розмірі достатньому для того, щоб запобігти зловживанню забезпечен-ня позову (ч. 4 ст. 153 ЦПК). Відповідач, в разі відмови в позові, після набран-ня рішенням законної сили може стягнути з позивача збитки, завдані йому забезпеченням позову, а якщо застосовувалась застава, то з неї у першу чергу здійснюється відшкодування таких збитків (ст. 155 ЦПК). Предмет застави повертається позивачеві, якщо ухвалено рішення про задоволення позову, у разі укладення між сторонами мирової угоди, а також тоді, коли позов про відшкодування збитків не подано протягом двох місяців (ч. 3 ст. 155 ЦПК).

Відповідач може захистити свої інтереси від застосування до нього способів забезпечення позову. Це може стосуватися позову, що має грошову оцінку, при якому відповідач згідно із ст. 155 ЦПК може з дозволу суду або судді замість допущеного забезпечення внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену у позовній заяві.

Якщо в позові буде відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи по забезпеченню позову зберігаються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасу-вання заходів забезпечення позову (ст. 155 ЦПК).

Особливості застосування запобіжних заходів до подання позовної зая-ви. У випадках необхідності запобігання порушенню права інтелектуальної власності позов може бути забезпечений до подання позовної заяви. Така зая-ва подається до суду по кількості осіб, щодо яких заявлено клопотання про забезпечення позову, і розглядається судом не пізніше двох днів з дня її по-дання. У разі обґрунтованої вимоги заявника це питання розглядається лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи за-безпечення позову. В ухвалі суду про забезпечення позову обов’язково вка-зується про строк, на протязі якого заявник повинен подати відповідну позов-ну заяву. Він становить десять днів з дня постановляння ухвали про забезпе-чення позову. Якщо така заява до суду не подана, то заходи забезпечення позову скасовуються.

 

 

Таким чином, ми з’ясували, що:

В цивільному процесі під позовним провадженням розуміють вид провадження, в якому розглядається спір про право цивільне, тобто спір, який виникає з цивільних, сімейних, трудових і кооперативних правовідно-син. Також значення позовного провадження зумовлюється і тим, що усі цивільні процесуальні норми, які визначають загальну частину цивільного процесуального права та розгляд справи за стадіями поширюється саме на справи позовного провадження.

2. Захист прав особи у позовному провадженні здійснюється за допо-могою позову. Позов у цивільному судочинстві- це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган цивіль-ної юрисдикції про захист порушеного, оспорюваного чи невизнаного права або законного інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі.

3. Для захисту від заявленого позову відповідач наділений комплексом процесуальних прав. До них слід віднести загальні (право подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання, подавати свої доводи та міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, оскаржу-вати судові рішення та інші права, закріплені у ст. 27 ЦПК). Однак, відпові-дач також має ряд спеціальних процесуальних способів захисту. Ними виз-нають заперечення проти позову (ст. 128 ЦПК) та зустрічний позов (ст. 123 ЦПК).

4. Позивач протягом усього розгляду справи по суті може змінити підс-таву або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від позову. Відповідач має право визнати позов повністю або частково. Сторони можуть укласти мирову угоду (ст. 31 ЦПК). Такі дії сторін є проявом принципу диспозитивності цивільного судочинства.

5. Забезпечення позову – це застосування судом заходів для створення можливості виконання у майбутньому рішення суду про присудження у випадках, якщо їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, Харків, 2001р. – 46 с.
2. Цивільний процесіальний кодекс України прийнятий 18. 03. 2004, Київ, 2011р. – 196с.
3. Штефан М. Й. Цивільне процесуальне право України: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005р. – 624с.
4. Кравчук В. М, О. І. Угриновська Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. – К. : Істина. – 2006. – 944 с.
5. Цивільне процесуальне право України: Навчальний посібник / За заг. ред. С. С. Бичкової. -К. : Атіка, 2006. – 384 с.
6. Цивільний процес України: Підручник / За ред. Ю. С. Червоного. – К. : Істина, 2007. – 392 с.
7. Цивільний процес: Навч. посібник / За ред. Ю. В. Білоусова. – К. : Прецедент, 2006. – 293 с.
8. Чорнооченко С. І Цивільний процес: Вид 2-ге переробл. та доп. : Навчальний посібник. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. -472с.