Позитивні та негативні сторони фінансування підприємств за рахунок позикового капіталу

 

1.1 Джерела позичкового капіталу

1.2 Особливості функціонування позичкового капіталу

1.3 Формування позичкового капіталу

1.4 Класифікація позичкових коштів

2.1 Функції залучення позикових коштів

2.2 Позитивні та негативні сторони фінансування підприємств за рахунок позикового капіталу

3.1 Історія позичкового проценту

3.2. Сутність позичкового проценту

3.3 Процентні ставки та чинника, що впливають на їх рівень

 

 

Будь-яке підприємство в умовах ринкової економіки для своєї діяльності потребує залучення фінансового капіталу, що є джерелом формування його майна. Діяльність підприємства безпосередньо залежить від обсягу і структури його фінансового капіталу.

Джерелами формування капіталу можуть бути як власні фінансові ресурси, так і позикові.

Для більшості підприємств основною частиною і базою усього фінансового капіталу є власний капітал, але діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення позикових коштів. Позикові кошти займають досить вагоме місце в структурі капіталу підприємства.

Оптимальна структура загального капіталу є передумовою ефективності його використання. Використання позикових коштів дає можливість приросту рентабельності власного капіталу, але негативно впливає на фінансову стійкість підприємства.

Отже, використання позикових коштів є важливим питанням для кожного підприємства і потребує виваженого підходу до визначення потреби в них, вибору їх джерел та обсягів залучення. Таким чином, тема курсовоъ роботи э дуже актуальною в наш час.

В сучасній економічній системі позичковий капітал відіграє важливу роль. Для того, щоб осмислити сутність і економічну природу позичкового капіталу необхідно розглянути його з погляду економічної теорії.

В розподілі прибавочної вартості беруть участь не тільки функціонуючі - промислові і торгові - капітали, але і позичкові капітали.

Поряд з торговим капіталом від промислового капіталу відокремлюється і позичковий капітал. Головне його джерело -кошти, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу промислового капіталу, тобто амортизаційний фонд, нерозподілений прибуток і ін. У той же час розширення масштабів підприємств і об'єктів вкладення капіталу жадає від підприємців все більших сум для авансування капіталу. У розгалуженій економіці практично завжди існує ситуація, коли одні господарські суб'єкти мають потребу в додаткових засобах, а інші ними володіють.

Грошові засоби власників, які звільнилися на якийсь час,акумулюються в банках і надаються в позичку позичальникам капіталу за плату у вигляді відсотка.

Позичковий капітал - одна з функціональних форм капіталу.

Зовні позичковий капітал схожий на лихварський. Однак по своїй економічній природі він не має з ним нічого загального. Позичковий капітал - особлива історична форма капіталу, що приносить відсотки, характерна для сучасної ринкової економіки, капіталістичного способу виробництва. Як було згадано вище, базою позичкового капіталу є кругообіг промислового капіталу. Виникнення позичкового капіталу пов'язано з закономірностями кругообігу промислового капіталу. Більш детально розглянути позичковий капітал та позичковий процент, їх сутність і особливості і є завданням даної курсової роботи.

Об’єкт і предмет дослідження: з’ясування природи позичкового капіталу і проценту.

Методами дослідження в роботі є вивчення наукової літератури та звітів діяльності деяких українських підприємств.

 

 

 

З умовами сучасної ринкової економіки нерозривно пов’язано поняття позичкового капіталу – тих грошових коштів, власники яких віддають їх у позику (борг) з метою отримання прибутку у вигляді грошового відсотку при безспірній умові повернення первісного капіталу.

Поява позичкового капіталу визначилась розвитком капіталістичного способу виробництва, який виділив його в особливу історичну категорію, яка обслуговує в основному кругообіг функціонуючого капіталу.

Першим і основним джерелом утворення позичкових капіталів є частина коштів, яка звільняється у процесі вітворення та накоплює в собі грошові капітали.

Вивільненню грошових капіталів з процесу виробництва сприяє ряд суб’єктивних факторів:

По-перше, це амортизаційний фонд підприємства. Амортизація основних фондів переносить частину їх вартості на собівартість продукції, результатом якої і є вивільнення грошового капіталу, який може бути використаний для оновлення, розширення та відновлення виробничих фондів.

По-друге, виникає різниця, виражена у грошовому капіталі між вартістю товару, що вивільнюється в процесі реалізації продукції та з часом проведення нових матеріальних витрат на покупку сировини та матеріалів.

По-третє, та ж різниця, що з’являється в результаті інтервалу l3f часом отримання виручених від реалізації доходів та часом видачі заробітної плати.

По-четверте, додаткова вартість, яка виникає в результаті виробничої діяльності, накопичення якої може також не тільки відкладатись у вигляді грошового капіталу, але й при досягненні певних розмірів може бути використана для розширення виробництва, зростання доходу, направлятись на відтворення робочої сили, виробничих відносин. Частина накопиченого грошового капіталу перетворюється у багатства, невикористання якого не приносить прибутку.

Внаслідок протиріччя, яке виникає між грошовими капіталами: багатством і капіталом, що знаходиться у безперервному русі і приносить прибуток, з’являється певна ланка, кредит. Вона дозволяє працювати цим капіталам в загальному кругообігу виробництва, приносячи прибуток: одним у вигляді додаткової вартості, іншим у вигляді позичкового проценту.

Другим джерелом утворення позичкових капіталів є капітали рантьє (грошових капіталістів).