Практикум з філософії

Зверніть увагу на пряме протиставлення засновниками марксизму своєї позиції іншій – ідеалістичній; що таке в даному випадку матеріалізм, а що – ідеалізм? Враховуючи досвід ХХ ст. спробуйте аргументувати, чи можна матеріальними чинниками винищити певні ідеї? Чи можна погодитись із тим, що розвиток матеріальних відносин повністю визначає духовний розвиток суспільства?

Опрацюйте положення марксизму, що стосуються ідеї комуністичної революції:

“Щоби стати силою, проти якої здійснюють революцію, необхідно щоби соціальне відчудження перетворило більшість людей в зовсім позбавлених власності, що протистоять світу багатства та освіченості. А це передбачає величезне зростання продуктивних сил суспільства… Цей розвиток постає необхідною передумовою тому, що лише із цим універсальним розвитком продуктивних сил встановлюється універсальне спілкування людей…, а місцево обмежені індивіди замінюються всесвітньо-історичними, універсальними… Комунізм для нас не стан, який повинен бути встановлений, не ідеал, із яким повинна узгоджуватись дійсність. Ми називаємо комунізмом дійсний рух, що знищує теперішній стан... Революція необхідна не лише тому, що ніяким іншим шляхом не можна скинути пануючий клас, але й тому, що клас, що повстав, лише в революції зможе скинути із себе усю стару мерзоту і набути здатності створити нову основу суспільства” (К.Маркс, Ф.Енгельс).

Спробуйте за наведеними цитатами прослідкувати поступову еволюцію у поглядах К.Маркса та Ф.Енгельса – еволюцію від прихильності до авторитету науки до соціальної революційності. Чи можете ви вказати на якісь непослідовності в міркуваннях класиків марксизму? Які їх ідеї видаються вам справедливими, а які заслуговують серйозної критики? Яку загальну характеристику дали б ви ідеям марксизму?

Перечитайте також характерні міркування представника так званого “природничого матеріалізму” та визначить, що в них є спільного із ідеями інших представників “наукової філософії”.

“Всі ті, хто твердить про якусь всесвітню або надприродну творчу силу, що створила світ із себе самої або із нічого, знаходяться у непримиренній суперечності із вихідними принципом філософського дослідження природи, що спирається на досвід та дійсність” (Л.Бюхнер).

“Ті ж самі закони, що управляють макрокосмом, панують також і в мікрокосмі, в світі людини… Вся антропологія, вся наука про людину являє собою неперервне доведення невіддільності поняття мозку і душі… Відомий вислів  К.Фогта про те, що “думки знаходяться у такому ж відношенні до мозку, як жовч до печінки”, було сформульоване ще… французьким лікарем та філософом Кабанисом. “Мозок, - говорить він, - призначений до мислення, як шлунок для травлення або печінка для виділення жовчі з крови”… Ми не можемо визнати порівняння належним або вдало обраним… Думка же або мислення не постають продуктами виділення… Таїна мислення полягає не у речовинах мозку, а в особливому способі їх поєднання та сумісної діяльності…” (Л.Бюхнер).

Проаналізуйте наведені судження, з'ясуйте, як тлумачить Л.Бюхнер особливості наукової філософії та яку роль у вирішенні філософських проблем він відводить науці. Які слабкості даної позиції ви можете відзначити?

Завдання 4. Вихідні ідеї філософії Ф.Ніцше.

Звертаючись до тез філософії Ф.Ніцше, варто уяснити, що: а) стиль його творів носить афористичний характер, тобто вони не піддаються прямому та простому прочитуванню; б) ми не стикаємось із послідовним та неперервним викладом його думок: це є переважно фрагменти, тези, уривки.

Зверніться перш за все до тез, що стосуються розуміння життя та волі.

“Продумаємо цю думку в її найстрашніший формі: життя як воно є, без сенсу, без мети, але неодмінно таке, що весь час повертається до себе без кінцевого “ніщо”: одвічне повернення… Життя не має інших цінностей, окрім ступеня влади (якщо ми припускаємо, що саме життя є воля до влади). Мораль захищала невдах, знедолених - від нігілізму… Якщо припустити, що віра в цю мораль загине, то невдахи втратять свою втіху і загинуть… Мораль виконувала запобіжну функцію від відчаю та стрибка у ніщо життя людей та станів, що пригнічувались та утискувались саме людьми. Бо ж безсилля перед людьми, а не перед природою, викликає найбільш відчайдушне озлоблення до життя. Не природа є аморальною, коли вона без жалю відноситься до виродження; навпаки, зростання фізіологічного і морального зла в людському роді є наслідком болісної та протиприродної моралі” (Ф.Ніцше).

На основі продумування наведеного положення поясніть, чому філософію Ф.Ніцше називають “філософією життя”? Якими характеристиками наділяє Ф.Ніцше життя? – Поясніть це конкретними словами із фрагментів. В якому відношенні перебуває життя до моралі? Яке місце у філософії Ф.Ніцше належить поняттю волі?

“Мені пощастило після тисячоліть блукань і плутанини знову знайти дорогу, що веде до деяких “так” та деяких “ні”. Я хочу казати “ні” всьому тому, що веде до слабкості, до виснаження. Я вчу казати  “так” всьому, що підсилює, що накопичує сили… До сих пір ніхто не вчив ні тому, ні другому: вчили доброчесності, самозреченню, співчуттю, вчили навіть відкиданню життя. Все це є