Права і обов’язки громадян у сфері цивільного захисту

 

Розділ I. Права і обов’язки громадян у сфері цивільного захисту                        

Розділ II. Заходи щодо забезпечення пожежної безпеки об’єктів господарювання

Список використаної літератури 

 

 

 

Актуальність  теми дослідження. Кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійних лих і на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств і інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має на своїй меті захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного і військового характеру.

Кожна людина у випадках аварій, катастроф стихійних лих повиннна уміти захистити себе, свою сім'ю та надати допомогу  постраждалим.

Необхідність цього вимагає саме життя, наша дійсність. Науково-технічний прогрес значно збільшив можливості виробництва, але приніс з собою техногенну і екологічну небезпеку для людини і навколишнього середовища. Більшість регіонів держави підпадають під вплив небезпечних природних явищ. От чому кожний з нас винен добре знати свої права та обовязки, а також  вміти надати допомогу собі та оточуючим для збереження здоров'я і життя.

Об’єктом дослідженняє права і обовязки громадян у сфері цивільного захисту та заходи що до пожежної безпеки господарювання.

Предметом дослідження в данній роботі виступають права і обовязки громадян у сфері цивільного захисту та особливості порядку організації забезпечення пожежної безпеки.

 

 

Ми живемо в чудовий, але не простий час. На активне втручання людини в природні процеси природа відповідає збільшенням кількості катаклізмів, різного роду інфекційних захворювань. Кожен день через засоби масової інформації ми отримуємо новини про техногенні катастрофи, аварії та дорожньо-транспортні пригоди.

В статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя, здоров’я, честь, гідність і безпека є найвищою соціальною цінністю держави.

На впровадження цієї статті 2 жовтня 2012 року був прийнятий Кодекс цивільного захисту України про цивільний захист, який регулює відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, а також повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування, права і обов’язки громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкованості, форми власності та господарювання.

Кожен з нас має право на захист свого життя і здоров’я від надзвичайних ситуацій та їх небезпечних наслідків, на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ та організацій.

Зокрема, стаття 21 Кодексу, говорить про те, що громадяни України мають право на:

• отримання інформації про надзвичайні ситуації або небезпечні події, що виникли або можуть виникнути, у тому числі в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі;
• забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання;
• звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій;
• участь у роботах із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільних формувань цивільного захисту;
• отримання заробітної плати за роботу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у разі залучення до таких робіт згідно з трудовими договорами;
• соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров’ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків;
• медичну допомогу, соціально-психологічну підтримку та медико-психологічну реабілітацію у разі отримання фізичних і психологічних травм.

В другій частині цієї статті визначаються обов’язки громадян в сфері цивільного захисту, а саме:

• дотримуватися правил поведінки, безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях;
• дотримуватися заходів безпеки у побуті та повсякденній трудовій діяльності, не допускати порушень виробничої і технологічної дисципліни, вимог екологічної безпеки, охорони праці, що можуть призвести до надзвичайної ситуації;
• вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій та дій уразі їх виникнення, надання першої медичної допомоги постраждалим, правила користування засобами захисту;
• повідомляти службі екстреної допомоги населенню про виникнення надзвичайних ситуацій;
• у разі виникнення надзвичайної ситуації до прибуття аварійно-рятувальних підрозділів вживати заходів для рятування населення і майна;
• 6)дотримуватися протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режимів, режимів радіаційного захисту;
• виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на праві приватної власності, первинними засобами пожежогасіння, навчати дітей обережному поводженню з вогнем.

На допомогу вирішення завдань, які ставить перед нами вищезгаданий Закон України, була прийнята Постанова КМУ від 26 червня 2013 р. №444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях». Ця постанова визначає механізм організації навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, його структуру, види та форми. У ній зазначено, що навчання населення здійснюється:

• за місцем роботи — працюючого населення;
• за місцем навчання — дітей дошкільного віку, учнів та студентів;
• за місцем проживання — непрацюючого населення.

Загалом навчання населення складається з:

• навчання безпосередньо на підприємствах, в установах та організаціях;
• навчання за межами підприємств, установ та організацій керівного складу і фахівців з питань