Права і обов’язки громадян у сфері цивільного захисту

Ефективність і надійність пожежних сповіщувачів залежить від оптимального добору їх типу, установки та умов експлуатації, а саме:

• кожну точку приміщення, яка потребує захисту від пожежі, має контролювати не менш як два автоматичних пожежних сповіщувачів;
• кількість пожежних оповісників у приміщенні визначають, виходячи з необхідності виявлення загорання у початковій стадії по всій площі.

Допустима висота установки пожежних сповіщувачів не повинна перевищувати:

• теплових — 9 м;
• димових — 12 м;
• комбінованих — 20 м;
• світлових — 30м.
• Періодично сповіщувачі перевіряються на справність:
• теплові — один раз на рік;
• димові і комбіновані — один раз на місяць.

Первинні засоби пожежогасіння. Призначення та місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння.

Будинки, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, покривалами з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини чи повсті, іншим пожежним інструментом, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у початковій стадії їхнього розвитку.

Норми належності первинних засобів пожежогасіння для об'єктів слід установлювати згідно з нормами технологічного проектування, Типовими нормами належності вогнегасників (НАПБ Б.ОЗ.001-2004) та Правилами пожежної безпеки в Україні.

Коли від пожежі захищаються приміщення з персональними комп’ютерами, то слід ураховувати специфіку вогнегасних речовин у вогнегасниках, які призводять під час гасіння до псування обладнання. Ці приміщення рекомендується оснащувати вуглекислотними вогнегасниками з урахуванням граничнодопустимої концентрації вогнегасної речовини.

Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння слід установлювати відповідні знаки згідно з чинними державними стандартами. Знаки слід розміщувати на видних місцях на висоті 2-2,5 м від рівня підлоги як у середині, так і поза приміщеннями (у разі потреби).

Переносні вогнегасники повинні розміщуватися шляхом:

• навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення;
• установлення в пожежні шафи пожежних кранів, або у спеціальні тумби;
• навішування вогнегасників на кронштейни, розміщення їх у тумбах або пожежних шафах повинне забезпечувати можливість прочитання маркувальних написів на корпусі.

Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників повинно здійснюватися відповідно до вимог Правил експлуатації вогнегасників (НАПБ Б.01.008-2004).

Вогнегасники, уведення яких в експлуатацію дозволене, повинні мати:

• облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об'єкті системою нумерації;
• пломби на пристроях ручного пуску;
• бірки та маркувальні написи на корпусі, червоне сигнальне пофарбування згідно з державними стандартами.

Заряджання й перезаряджання вогнегасників усіх типів повинно проводитися відповідно до інструкції з експлуатації. Заряджені вогнегасники, у яких маса вогнегасного заряду або тиск середовища є меншим або більшим від номінальних значень на 5% (за температури 20°С), підлягають дозарядженню (перезарядженню).

Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами необхідно негайно направляти на перезаряджання або на перевірку. На перезарядження (технічне обслуговування) з об'єкта дозволяється відправити не більше 50% вогнегасників від їх загальної кількості. Вогнегасники, установлені за межами приміщень або в неопалюваних приміщеннях та не призначені для експлуатації за мінусових температур, слід знімати на холодний період року. У таких випадках на пожежних щитах треба вмістити інформацію про місце розташування найближчого вогнегасника.

Вогнегасні засоби

Вода. Основний ефект гасіння - охолодження горючих предметів нижче температури горіння. Недоліки гасіння водою: замерзання води при від'ємних температурах; вода не гасить горючі рідини з температурою кипіння нижче 800С; спричиняє значні збитки для обладнання та будівель; при гасінні електрообладнання можливе враження електричним струмом; погано змочує деякі волокнисті і тверді речовини, тому, при їх гасінні водою ефект відсутній.

Піна  буває хімічна та повітряно-механічна. Хімічна піна складається з бульбашок вуглекислого газу, повітряно-механічна -містить бульбашки повітря. Вогнегасна дія піни - охолодження верхнього шару та ізоляція горючих предметів від атмосферного повітря. Піна не застосовується для гасіння електрообладнання під напругою та таких активних речовин як калій, натрій, сірковуглець, з якими вона вступає в реакцію.

Вуглекислота (СО2) використовується, в основному, для гасіння електроустановок. Вуглекислотою не можна гасити етиловий спирт, в якому вона розчиняється, а також целулоїд, терміт, що горять без доступу повітря. При гасінні вуглекислотою у закритих приміщеннях концентрація СО2 зростає, що небезпечно для життя.

Порошки. Порошкова хмара створює захист від теплового випромінювання, тому пожежу можна гасити без спеціальної захисної одежі. При потраплянні порошків на розжарені предмети відбувається розклад солей та виділення негорючих газів, що підсилює вогнегасну дію порошку. Проте, в закритих приміщеннях при гасінні порошками створюється висока запиленість повітря, порошки також мають слабкий охолоджуючий ефект, що може призвести до повторного загорання.

У будівлях вогнегасники встановлюють поблизу пожежних кранів, а також на видних та в доступних місцях на висоті 1,5 м. від підлоги. Для зв'язку при пожежі використовують телефон, радіо, радіотелефон, установки автоматичного і напівавтоматичного зв'язку. Для попередження людей у приміщеннях може використовуватися спеціальна система зв'язку, внутрішня радіотрансляційна мережа, а також звукові сигнали оповіщення (автоматична система сигналізації). 

Основними складовими систем автоматичної сигналізації є: датчики, що монтуються в будинках або на території об'єктів і призначені для подачі сигналу при пожежі; приймальні апарати (станції), що забезпечують прийом сигналів від датчиків; лінії комунікацій, що з'єднують датчики з приймальними апаратами; джерела електропостачання 

 

 

На підприємства, установи та організації незалежно від форми власності покладаються великі завдання у сфері цивільного захисту відповідно до ст. 20 Кодексу цивільного захисту.

Цивільний захист здійснюється з метою: реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період, а також подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до цього цивільний захист здійснюється на принципах:

1. гарантування державою громадянам конституційного права на захист життя, здоров'я та їх майна, а юридичним особам - права на безпечне функціонування;
2. добровільності при залученні людей до здійснення заходів у сфері цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для життя і здоров'я; 
3. комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту; 
4. створення системи раціональної превентивної безпеки з метою максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх наслідків;
5. територіальності та функціональності єдиної системи цивільного захисту;
6. мінімізації заподіяння шкоди довкіллю;
7. гласності, вільного доступу населення до інформації у сфері цивільного захисту відповідно до законодавства. 

Отож, на суб’єкта господарювання покладається одне із основних завдань – це збереження життя людини, оскільки, відповідно до Конституції України відповідно до ст.3 людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

 

 

1. Кодекс цивільного захисту України від 02.10.2012 р. №5403-VI. 
2. «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях» постанова КМУ від 26 червня 2013 р. №444.
3. Закон України «Про правові засади цивільного захисту» від 24.06.2004 р. №1859-IV; 
4. Правила пожежної безпеки в Україні.-К.: «Пожінформтехніка», 2009.-203 с.
5. НАПБ Б. 01.008 – 2004 Правила експлуатації вогнегасників, затверджені наказом МНС 02.04.2004 р. №152.
6. НАПБ Б.03.001 – 2004 Типові норми належності вогнегасників, затверджені наказом МНС 02.04.2004 №151.
7. Закон України «Про цивільну оборону України» від 03.02.1993 р. №2974-XII, від 24.03.1999 р. №555-XIV; 
8. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16.03.2000 р. №1550-III; 
9. Положення проЦивільну оборону України. 
10. М.І. Стеблюк. "Цивільна оборона і цивільній захист."- Підручник. — К., 2007. 
11. В.О. Васійчук, В.Є Гончарук, С.І. Качан, С.М. Мохняк.Навч. посібник. – Львів: Вид-цтво ЛП, 2010. 
12. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона: Підручник. — Львів, 2001. 
13. Цивільне право. Підручник під ред. О.А. Підопригора, Д.В. Боброва, "Вентурі".
14. Касьянов М.А. Цивільний захист. Навч. пос. / М.А. Касьянов, В.П. Гуляев, О.О. Колибабчук, В.I. Сало, В.О. Медяник, О.М. Друзь, Ю.А. Тищенко. – Луганськ: вид-во СНУ ім. В.Даля, 2008.