Предмет і метод економічної теорії

Табл.  3.2  і  графік  на  рис. 3.2  продемонстрували  масштаби  виробництва  інвестиційних ресурсів   і   споживчих   благ   за   повного   використання   наявного   виробничого   потенціалу суспільства.

Проте на практиці між виробничим потенціалом суспільства і рівнем його фактичного використання є різниця, яка полягає в тому, що люди з тих чи інших причин не повністю використовують  наявні  виробничі  ресурси,  наприклад,  через  низьку дисципліну  праці, недосконале економічне законодавство, розбалансованість виробничих ресурсів і т. п.

Сучасна економічна теорія і світова практика господарювання оцінюють результати функціонування економіки країн двома способами: економічним зростанням і ефективністю суспільного виробництва. Ці поняття близькі та взаємопов’язані одне з одним, проте не тотожні.

Економічне зростання — це розвиток національної економіки протягом певного періоду, що вимірюється абсолютним приростом обсягів валового внутрішнього продукту (ВВП), валового національного продукту (ВНП) та національного доходу (НД).

Ефективність виробництва — категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання.

Ефективність виробництва сьогодні є однією з головних характеристик господарської діяльності людини. Вона має багатоаспектний та багаторівневий характер.

Розрізняють ефективність процесу відтворення в цілому та окремих його фаз: виробництва, розподілу, обміну та споживання. Виокремлюють ефективність всього народного господарства, окремих  його  галузей,  підприємств  та  ефективність  господарської  діяльності  окремого працівника. Беручи до уваги інтенсивний розвиток міжнародних інтеграційних процесів, визначають ефективність зовнішньоекономічних зв’язків та світового господарства.

Все це дає змогу зробити висновок про те, що ефективність — це не випадкове явище, а закономірний,  стійкий,  об’єктивний  процес  функціонування  економіки,  що  набув  рис економічного закону. Він може бути сформульований як закон підвищення ефективності суспільного виробництва. Найбільший простір для дії цей закон отримує в умовах інтенсивного типу економічного зростання, який є характерним для економіки розвинутих країн.

В економічній теорії та практиці розрізняють економічну і соціальну ефективність виробництва. Рівень ефективності суспільного виробництва визначається за допомогою системи показників. У найзагальнішій методологічній формі економічна ефективність суспільного виробництва визначається як співвідношення “результати — витрати” за формулою:

 

Ефективність виробництва = Результати (сукупний продукт) : Витрати виробництва

 

Однак цей показник дуже узагальнений, оскільки характеризує ефективність усіх сукупних витрат, які припадають на випуск одиниці продукції. Тому для визначення ефективного використання кожного фактора виробництва окремо, застосовується система конкретних показників: продуктивність праці; трудомісткість; фондовіддача; фондомісткість; матеріаловіддача; матеріаломісткість; капіталомісткість; екологоефективність.

З метою визначення рівня і динаміки продуктивності праці її оцінюють різними показниками. Продуктивність праці на мікрорівні визначається як відношення обсягу виробленої продукції до кількості робітників, зайнятих у її виробництві, або до кількості відпрацьованих людино-годин за певний проміжок часу:

 

Продуктивність праці = Обсяг продукції : Кількість працівників

 

Продуктивність праці на макрорівні визначають як відношення національного доходу до середньої чисельності працівників, зайнятих у його створенні:

 

Продуктивність суспільної праці = Національний дохід : Середня чисельність працівників

 

Трудомісткість — це показник, обернений продуктивності праці, який відображає кількість затраченої живої праці на виробництво одиниці продукції:

 

Трудомісткість = Вартість затрат живої праці : Вартість продукції

 

Фондовіддача — це показник, який характеризує ефективність використання засобів праці, тобто кількість продукції, виробленої з одиниці основних виробничих фондів. Він розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості основних виробничих фондів:

 

Фондовіддача = Вартість виробленої продукції : Вартість основних фондів

 

Фондомісткість — це обернений показник фондовіддачі, який показує вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції.

 

Фондомісткість = Вартість основних фондів : Вартість виробленої продукції

 

Матеріаловіддача   характеризує   ефективність   використаних   предметів   праці,   тобто показує, скільки вироблено продукції з одиниці витрачених матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, електроенергії та ін.). Розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості витрачених матеріальних ресурсів:

 

Матеріаловіддача = Вартість продукції : Вартість матеріалів

 

Матеріаломісткість є оберненим показником матеріаловіддачі, який характеризує вартість витрат матеріальних ресурсів на одиницю виробленої продукції:

 

Матеріаломісткість = Вартість матеріалів : Вартість продукції

 

Капіталомісткість — це показник, близький до показника фондомісткості продукції. Він визначається як відношення обсягу капітальних вкладень до зумовленого ним приросту обсягу виробленої продукції:

 

KQ = К / Δ Q

 

де KQ— капіталомісткість продукції; К — обсяг капіталовкладень; Δ Q — приріст обсягу виробленої продукції.

Екологоефективність. Сучасна економічна наука вважає, що поряд з показниками економічної ефективності слід визначати й ефективність природокористування суб’єкта господарювання за допомогою показника еколого-економічної ефективності (Е) за такою формулою:

 

Е =Е0-(А + В + С),

 

де Е0 — загальноекономічний ефект суб’єкта господарювання; А — вартість природоохоронних заходів; В — втрати від пошкодження природного середовища; С — вартість

 

природних ресурсів.

Рентабельним може вважатися лише таке виробництво, у якого еколого-економічний ефект є додатною величиною.

Означені показники економічної