Предмет і метод економічної теорії

Предмет:

Економіка

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

і грошові кошти) в сукупності становлять оборотні засоби.

Специфічний стан виробничих фондів (капіталу) – це постійний рух їх вартості. Вони існують тільки в постійному русі, де відбувається самозростання вартості.

Стадії кругообігу і функціональні форми промислового капіталу.

Кругообіг капіталу (виробничих фондів) – постійний рух вартості фондів, у процесі якого вони послідовно проходять три стадії і набувають три форми: грошову, продуктивну, товарну.

Кругообіг капіталу можна виразити такою формулою:

де Г – це авансовані грошові кошти (статутний фонд підприємства) ;.

Т – придбані на ринку засоби виробництва (ЗВ) та робоча сила (РС) ;

В – виробництво нової продукції або послуг (створення нової споживної вартості; створення вартості, більшої за авансовану) ;

Т' – готова до реалізації продукція;

Г' – грошова виручка від реалізації продукції.

Оборот капіталу (фондів) – безперервне повторення процесу кругообігу. Час обороту починається від моменту авансування фондів у грошовій формі і до моменту повернення їх у тій же формі.

Швидкість обороту визначається кількістю оборотів за рік та тривалістю одного обороту в днях.

Фізичний знос основних виробничих фондів (капіталу) – втрати споживчої вартості засобів праці в процесі їх використання.

Моральний знос основних виробничих фондів (капіталу) – знецінення фондів (капіталу), обумовлене здешевленням виробництва засобів праці в результаті зростання продуктивності праці або внаслідок створення більш досконалих засобів праці.

Амортизація – процес поступового перенесення вартості засобів праці по мірі їх зносу на продукцію, що виробляється.

Амортизаційний фонд – фонд повернення основних виробничих фондів (капіталу), що виникає в результаті перенесення вартості засобів праці на створювані товари і повернення його до власника в грошовій формі після реалізації товарів. Повернення основних виробничих фондів у формі реновації або капітального ремонту.

Норма амортизації – відношення амортизаційних відрахувань до вартості основних фондів.

Час обороту дорівнює сумі часу виробництва та часу обігу.

Час виробництва дорівнює сумі робочого періоду, часу дії автоматичних сил і сил природи, часу перебування у виробничих запасах та часу перерв.

Час обігу дорівнює сумі часу купівлі та часу продажу.

Показники ефективності використання основного та обігового капіталу.

Для оцінки й аналізу використання оборотних виробничих фондів використовується показник матеріаломісткості. Матеріаломісткість найповніше відображає ефективність використання оборотних фондів у поєднанні з технічним рівнем виробництва. Вона обчислюється як відношення вартості спожитих матеріальних ресурсів до вартості продукції.

Рентабельність – це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції.

Рентабельність виробничих фондів називається рентабельністю виробництва, що не зовсім вдало, оскільки у формуванні прибутку беруть участь всі види діяльності підприємства, що і не були пов'язані з його основними виробничими фондами:

R овф = ПБ \ С овф *100

Тема 8. Доходи населення, їх формування та розподіл

Доходи, їх види та джерела формування.

Доходи населення первинні (основні) – заробітна плата, прибуток, процент, земельна рента. Сімейні доходи – кінцевий результат розподілу доходів.

Джерела формування доходів:

трудові, отримані від участі в праці (заробітна плата, премія і т. п.) і підприємницькій діяльності (прибуток) ;

нетрудові, які надходять незалежно від трудової діяльності (суспільні фонди споживання, трансфертні платежі, що надходять від держави (допомоги по безробіттю, різні виплати і т. п.) та доходи від власності (відсотки по вкладах, рента, дивіденди та ін.)

Заробітна плата – частка працівника у фонді розподілу по праці, виражена в грошовій формі (для підприємств, де працівники є власниками засобів виробництва).

Заробітна плата є основною формою доходу переважної частини самодіяльного населення. Зарплата за формою сприймається як вартість або ціна товару робоча сила..

Фактори, які впливають на величину заробітної плати:

величина вартості робочої сили;
національні (історичні) особливості країни;
кон’юнктура на ринку праці та ін.

Зарплата номінальна – сума грошей, отриманих працівником.

Зарплата реальна – кількість матеріальних благ і послуг, які працівник може придбати на свою номінальну зарплату при даному рівні цін та податків.

Зарплата погодинна – форма зарплати, яка встановлює розмір винагороди в залежності від відпрацьованого часу. Може бути погодинною, поденною, потижневою, помісячною.

Ціна “праці” (погодинна ставка) – одиниця виміру погодинної зарплати.

де Зп – погодинна ставка оплати праці; Вд – денна вартість робочої сили;

Пд – кількість годин денної праці.

Зарплата відрядна – перетворена форма погодинної форми зарплати. Розмір її визначається кількістю та якістю створеної продукції і величиною оплати за одиницю продукту.

Організація оплати праці – нормування праці, форми і системи зарплати, регулювання фонду зарплати та ін. Наприклад, тарифна система (система посадових окладів), безтарифна система, тощо.

Тарифна система – сукупність нормативів, за допомогою яких регулюється рівень зарплати, складається з:

тарифної ставки (погодинна ставка) ;
тарифної сітки (шкали, яка за допомогою коефіцієнтів визначає співвідношення ставок працівників різної кваліфікації) ;
тарифно-кваліфікаційного довідника – нормативних документів для тарифікації робіт і присвоєння працівникам кваліфікаційних розрядів.

Сімейні доходи, їх структура та використання.

Найповніше відображають рівень добробуту населення сімейні доходи. Сім'я являє собою групу осіб, які