Проблема вибору товарознавства як професії

Ось тут і вступає в силу соціальний престиж професії, та увага, яку приділяє їй суспільство, друковані видання. І молодій особі – свідомо чи несвідомо – здається, що це є те, для чого вона народжена.

Якби суспільство оцінювало іншу професія так само високо, як професію економіста, то значна частина тих, хто сьогодні рветься на економічні факультети, пішла б в інші учбові заклади. І були б впевнена, що її покликання там…

Отже, в якості одного з факторів вибору професії виступають потреби суспільства. Саме вони, у великій мірі визначають долю людини.

Що ж визначає вибір професії? За думкою Декарта, немає нічого важливішого цього вибору і немає нічого випадковішого. Чи фатальна ця випадковість?

Вираз “на роду написано”, нажаль, має, виявляється, чітке соціологічне обгрунтування. За проведеними соціологічними опитуваннями, встановлено, наприклад, що в п’яти випадках із десяти для підлітків вирішальною є порада батьків. 36% підлітків про професію, якою вони оволодівають, дізналися від батька, 15% – від матері. Я, наприклад, пішла на товарознавця за порадою батька. З цього можна зробити висновок: повага до будь-якої справи перш за все починається в сім’ї. Тим паче, коли мова йде про таку справу, як торгова, у якої суддів мільйони.

Престиж професії… Синоніми цього поняття – авторитет, вплив, повага. Сам по собі авторитет не приходить. Повага – також. Вони доступні лише тим, хто працелюбний, чесний, уважний до людей.

Соціологи нарахували більше 40 тисяч існуючих професій. Але кожній людині потрібна лише одна. Щасливий той, хто знайшов її. За словами К. Пруткова, “всякий необходимо причиняет пользу, употребленный на своем месте”. Складність пошуку “свого місця” полягає в тому, що чим більший вибір, який представляє йому суспільство, тим важче вирішити, який його шлях.

“…Про свої здібності людина може взнати, лише спробувавши прикласти їх”, – сказав філософ. Вступаючи до інституту на спеціалість “Товарознавство і експертиза в митній справі” я не був упевнений в правильності свого вибору. Проте, навчаючись, взнаючи все більше і більше про свою майбутню професію, бачу, що я став на правильний шлях. Адже, торгівля – галузь, яка може найбільше задовільнити найрізноманітніші мої і будь-чиї потреби. У ній є місце як для творчості, так і для постійного самовдосконалення, і, звичайно можливість бути корисним суспільству і кожній особі окремо.

 

 

Суб’єкти товарознавчої діяльності поділяються на дві групи. В першу групу входять товарознавці – спеціалісти, що здійснюють цю діяльність завдяки своїй посаді. На долю цієї категорії спеціалістів припадає 25 – 30% всіх керівників і спеціалістів у торгівлі.

Інша група представлена суб’єктами, чиї потреби задовільняються внаслідок товарознавчої діяльності. До неї входять споживачі товарів, тому ця група за чисельністю перевищує першу.

Професійна діяльність товарознавців і маркетологів повинна бути спрямована на другу групу суб’єктів товарознавчої діяльності – тобто на споживачів. Товарознавці рідко взаємодіють безпосередньо зі споживачами. Найчастіше ця взаємодія має непрямий характер, хоча товарознавча діяльність спрямована на остаточний результат – реалізацію товарів, складові характеристики яких в комплексі чи окремо задовільняють запити споживачів.

Для цього товарознавець повинен не лише сформулювати товарну номенклатуру з врахуванням реального або прогнозованого попиту, але й прийняти участь в стимулюванні збуту шляхом показу переваг одного товару у порівнянні з іншими товарами-аналогами і фірмами конкурентами.

Товарознавці – спеціалісти, що забезпечують рух товарів від виробників до споживачів з урахуванням асортиментної, якісної, кількісної і вартісної характеристик товару, а також запитів споживачів.

Сам термін “товарознавець” може бути розтлумачений як “знавець товару” або “суб’єкт, що знає товар”. Тому глибоке знання товарів відрізняє товарознавців від інших спеціалістів торгівлі, промисловості і сільського господарства.

Товарознавці здійснюють професійну діяльність у тісному взаємозв’язку з технологами і маркетологами. Перші забезпечують виробництво продукції, тобто стоять на початковому етапі виготовлення продукції, яка покищо не є товаром. Перехід продукції із сфери виготовлення в сферу обертання, коли вона отримала статус товару, з об’єкту технологічної діяльності перетворилась в об’єкт товарознавчої діяльності.

Товарознавці входять до складу комерційних, промислових, сільськогосподарських підрозділів тогрових організацій, підрозділів реалізації. Але більшість спеціалістів працює у торгівлі (оптовій і роздрібній) і суспільному харчуванні.

Посадові обов’язки товарознавців значно визначаються цілями і завданнями структурного підрозділу, де вони працюють. Можна виділити два основні напрямки товарознавчої діяльності: тохнологічні (забезпечують технологію руху товарів) і організаційні (спрямовані на стимулювання збуту, виявлення попиту і ринків збуту, організація закупівлі товарів). Тому і у виробництві, і в торгівлі потрібні дві категорії товарознавців: товарознавці-технологи (інженери) і товарознавці організатори. Останні завиконуваними ними функціями близькі до маркетологів, а в окремих випадках можуть навіть дублювати їх.

Але діяльність товарознавців, на відміну від діяльності маркетологів, потребує досконалого знання споживчих властивостей товарів.

Професія товарознавця складна з фізичного погляду. У постійному напруженні знаходиться його професійна пам’ять. Їм доводиться запам’ятовувати багато цифр, швидко рахувати. Вони повинні пам’ятати ціни, артикули, розміри, знати особливості різноманітних товарів. Також потрібно зауважити, що дії товарознавця, що безпосередньо пов’язані з обслуговуванням покупця, не можна автоматизувати. Адже ніхто не знає, що саме попросить показати наступний покупець, про що доведеться розмовляти з ним, звідки – справа, зліва чи зверху – взяти потрібний товар.

Кожна професія вимагає від людини певних якостей характеру, якими володіють далеко не всі. Адже ніхто не стане заперечувати проти того, що у диктора, наприклад, повинні бути гарний голос і дикція, а шоферу потрібний відмінний зір. Ось і товарознавцю не обійтися без таких якостей, як доброзичливість, витримка, терпіння.

Робота в магазині, наприклад, вимагає багатьох знань, навичок, естетичної культури, знання психології покупців. І дійсно, потрібно завжди пам’ятати, що до прилавка підходить не середньо-арифметичний покупець, а конкретна людина з її неповторною індивідуальністю. Майстерність не буває “від” і “до”. Її відмінна риса – безперервний пошук, постійне самовдосконалення.

Висока грамотність товарознавця – одна з головних вимог. Він повинен володіти не лише товарознавчими знаннями, а в деяких випадках і технічними, знаннями в області літеатури, мистецтва, живопису і т. п.

Красномовність, здатність переконувати – це важливі якості кваліфікованого товарознавця. Але, як відомо, переконати можна лише доказами, знаннями, прикладом власного смаку.

Разом з тим товарознавцям-технологам і організаторам притаманний ряд посадових обов’язків, виконання яких потребує знань, вмінь і навичок.

Товарознавець повинен знати в області товарознавства:

емпіричні і аналітичні методи, які дозволяють найбільш раціонально орієнтуватися у всій множині асортименту товарів, методів і засобів зберігання якості і кількості товарів в процесі їх руху;

асортимент (товарну номенклатуру), показники, що характери-зують його, способи і етапи керування ним;

основні напрямки розвитку і удосконалення асортименту;

номенклатуру споживчих властивостей і показників, критерії їх вибоу при оцінці якості;

кількісні характеристики одиничних екземплярів товарів і товарних партій, правила відбору проб з партій;

фактори, що впливають на формування і збережність якості товарів;

види втрат, причини їх виникнення, порядок списання;

види, функції, форми і засоби товарної інформації;

товарзнавчі характеристики товарних груп і конкретних товарів.

Теоретичні знання реалізуються через певні товарознавчі навички, тому товарознавець повинен вміти:

класифікувати, аналізувати і узагальнювати результати оцінки товарів за різними ознаками (призначення, надійність, склад і т. п.) для більш повного задоволення попиту споживачів, а також для створення споживчих переваг і забезпечення конкурентноздатності товарів;

визначати і аналізувати показники асортименту для досягення раціональної асортиментної політики організації з врахуванням напрямку розвитку і удосконалення товарів однорідних груп;

оцінювати якість товарів шляхом вибору номенклатури властивостей і показників, визначення фактичних значень і співтсавленння з регламентованими значеннями;

проводити діагностику дефектів, виявляти причини їх виникнення для прийняття рішень про можливість (або неможливість) пред’явлення претензій і матеріальних позовів особам, що винні, а також використання для харчових, кормових цілей, промислової переробки або знищення;

ідентифікувати товарні партії, розраховувати і відбирати проби у відповідності з встановленими вимогами;

визначати приймальні і бракувальні числа для проведення приймально-здавального і поточного контролю якості у відповідності з встановленими вимогами;

проводити вимірювання товарів і товарних партій для встановлення їх кількісних характеристик при врахуванні на різних етапах руху товарів;

враховувати формуючі фактори для прогнозування якості і конкурентноздатності товарів, а також для оцінки можливості виробника випускати товари, рівень якості яких відповідає потребам певного сегменту ринку;

регулювати фактори, які впливають на збережність товарів при зберіганні і підготовці до реалізації;

здійснювати контроль за створенням і підтримкою кліматичного і санітарно-гігієнічного режимів зберігання, розміщення товарів;

брати участь у виборі видів торгвого обладнання, яке найбільш задовільняє, підготовці до продажу і реалізації з врахуванням особливостей товарів або товарних груп, для яких це обладнання було призначене;

розроблювати і здійснювати заходи щодо попередження і зниження втрат;

забезпечувати підготовку товарів до реалізації для формування потрібної якості і кількості, покращення товарного вигляду і попередження реалізації товарів, що не відповідають по якості встановленим вимогам;

працювати з товарно-супровідними документами для визначення і/або перевірки всіх характеристик товарної партії, виробника і постачальника, інших відомостей, які потрібні для подальшої роботи з товаром;

виявляти за допомогою різних засобів основну, комерційну і споживчу інформацію для найбільш повного ознайомлення з товаром і створення споживчих переваг, що дозволяє стимулювати збут товарів;

ідентифікувати товар за допомогою маркірування різних видів, розшифровувати інформаційні знаки на маркуванні і товарно-супровідних документах для пред’явлення споживачам достатньої і правдивої інформації;

працювати з конкретними товарами – ідентифікувати їх до певної асортиментної групи і виду, оцінювати якість, забезпечувати збережність товарів на всьому шляху їх руху до споживача.

Лише досконале знання товару дає можливість товарознавцям досягти поставлених цілей.

Тому, щоб бути товарознавцем, якого поважають, який знає товари, їх властивості, потрібно вчитися. І не як-небудь, а наполегливо, як би це не було складно.

 

 

Николаева М. А. Товароведение потребительских товаров. Теоретические основы. Учебник для вузов. – М. : Издательство НОРМА, 1998.

Старостина И. Л. Продавец – професия почетная. – 2-е изд., доп. и перераб. – М. : Экономика, 1981.

Журнал «Твоя профессия», № 12/1990.