Проблеми науково-технічного перекладу

г) переклад заголовка, який має передавати суть змісту оригіналу і враховувати всі його особливості (саме за заголовком фахівці найчастіше відбирають потрібні матеріали).

Реферативний переклад – 1) письмовий переклад заздалегідь відібраних частин оригіналу, що складають зв’язний текст; 2) виклад основних положень змісту оригіналу, що супроводжується висновками й оцінкою. Реферативний переклад у 5-10 і більше разів коротший за оригінал.

Робота над першим різновидом реферативного перекладу складається з таких етапів:

а) ознайомлення з оригіналом; при потребі – вивчення спеціальної літератури;

б) виділення в тексті основного і другорядного (відступи, повтори, багатослівність, екскурси в суміжні галузі тощо) ;

в) перечитування основної частини, усування можливих диспропорцій, нелогічності;

г) переклад основної частини, зв’язний і логічний виклад змісту оригіналу.

Робота над другим різновидом реферативного перекладу відбувається за такою схемою:

а) докладне вивчення оригіналу;

б) стислий виклад змісту оригіналу за власним планом;

в) формулювання висновків, можливе висловлення оцінки.

Анотаційний переклад – це стисла характеристика оригіналу, що являє собою перелік основних питань, іноді містить критичну оцінку. Такий переклад дає фахівцеві уявлення про характер оригіналу (наукова стаття, технічний опис, науково-популярна книга), про його структуру (які питання розглянуто, у якій послідовності, висновки автора), про призначення, актуальність оригіналу, обґрунтованість висновків тощо. Обсяг анотації не може перевищувати 500 друкованих знаків.

 

 

Переклад – вид інформаційної діяльності, потреба в якому щорічно збільшується на 15%, тому актуальним сьогодні є пошук раціональних шляхів вирішення проблеми швидкого та значного за обсягом перекладу. Цю проблему може розв’язати автоматизований (інші назви – комп’ютерний, або машинний) переклад.

Ідея автоматизованого перекладу виникла ще в 1924 р., а 1933 року радянському інженерові П. Смирнову-Троянському було видано патент на машину для перекладання, яка працювала за принципом зіставлення механічним способом відповідників з різних мов. Машинний переклад у сучасному розумінні цього терміна вперше було зроблено 1954 року в Джорджтаунському університеті. Сьогодні створено багато експериментальних і практичних систем автоматичного перекладу, апр.., системи SYSTRAN, LOGOS, ALPS, METAL, GETA, EUROTRA тощо, до яких входить понад 15 версій для різних пар мов.

У процесі перекладання комп’ютер працює на різних мовних рівнях: розпізнає графічні образи, робить морфологічний аналіз і переклад слів і словосполучень, аналізує синтаксис тексту (словосполучення і речення), проводить семантичні (смислові) перетворення, що забезпечує змістову відповідність уведеного й отриманого речення або тексту. Без розуміння „поведінки” слова в тексті, без аналізу контексту (оточення) певного слова та аналізу речення не може бути ніякого перекладу. Перекладання тексту з однієї мови іншою є важким завданням для комп’ютера, оскільки вимагає не заміни слів однієї мови словами іншої, а відтворення думок у повному обсязі, з усіма відтінками. Тому проблема створення систем досконалого машинного перекладу є частиною проблеми створення штучного інтелекту.

Сучасні програми комп’ютерного перекладу можна з успіхом використовувати, апр. перекладений текст слід перевірити, звернувши особливу увагу на переклад власних назв, термінів, мовних реалій (гордіїв вузол), слів у непрямому значенні та багатозначних, паронімів (пор. рос. І апр. Луна), омонімів (английский смог може бути перекладено, апр.., як англійський зміг), граматичних форм (человек мог – людина міг).

 

1. Особливості науково-технічного перекладу.

2. Сучасний автоматизований переклад.

3. Труднощі перекладу з російської мови українською.

4. Шляхи редагування комп’ютерного перекладу.

 

І. Підготуйте відповіді на запитання, виконайте завдання:

1. Що таке переклад? Які види перекладу ви знаєте?

2. У чому полягає специфіка науково-технічного перекладу? Схарактеризуйте різновиди науково-технічного перекладу.

3. Прочитайте статтю “Не умеющий плохо работать: Кто такой профессионал и как им стать”. Напишіть анотацію цієї статті українською мовою.

Не умеющий плохо работать

Кто такой профессионал и как им стать

На рынке труда много специалистов. Вузы выдают дипломы, в которых так и записано: «квалификация – специалист». Но ни одно учебное заведение или какой-либо орган сертификации не решаются подтвердить такую квалификацию, как «профессионал». Вместе с тем именно профессионалов ищут все работодатели. И профессионалами хотят стать работники, чтобы иметь основания «продаваться» дороже.

Кто есть кто

Специалист в состоянии выполнять только те обязанности, которые касаются непосредственно сферы его деятельности. Профессионал же, как обладатель универсальных знаний и навыков, так моделирует систему труда, что набор инструментов не имеет значения – он просто решает проблему.

Консультанты утверждают, что достичь уровня профессионального владения своей специальностью может человек с врожденными и приобретенными особыми психологическими качествами, а также благодаря выработанным навыкам и опыту. «Искусное владение профессией предполагает образование более высокого уровня, приобретение навыков решения проблем, а также наличие диплома, гарантирующего, что у его обладателя определенная сумма знаний», – говорит профессор, консультант в области психологии бизнеса Григорий Рожковский.

С чего начать

Путь к профессионализму начинается с анализа собственных возможностей и знаний. На основе результатов такого своеобразного аудита строится стратегия достижения целей, необходимых для приобретения профессиональных навыков и опыта. «Хорошие предпосылки для развития профессионала – это потребность в самосовершенствовании