Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Процес запровадження християнства на Русі

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
41
Мова: 
Українська
Оцінка: 

на чисту віру християнську». Аскольд і Дір стояли на витоках оформлення Київської держави, їхня зовнішня політика, орієнтовано на греків, зробила значний внесок в поширення християнства.

У 879 році Рюрик помирає і спадкоємцем стає малолітній Ігор, регентом якого був дружинник Рюрика – Олег. Понині історики не можуть дати точної відповіді, ким він був насправді – князем, боярином чи ватажком дружини. Часи княжіння Олега (882-912 рр) характеризуються окняжінням певних земель, тобто Київське князівство перетворюється на велику державу. Захоплення влади в Києві Олегом багато з істориків вважає язичницьким переворотом, тому що бояри, які підтримали Олега – язичника проти Аскольда – християнина, теж були язичниками. Це підтверджується цілою низкою військових походів проти християнської Візантії. Його похід на Візантію 907 року, результатом якого стає надзвичайно вигідна угода між державами лише сприяє зміцненню Київської Русі та централізації держави. Взагалі правління Олега мало такі наслідки:
1. На київському престолі опинилася інша династія.
2. Об, єднання північної та південної Русі стало основою виникнення загальноруської держави.
3. Державний переворот став початком антихристиянської реакції.
Після смерті Олега при загадкових обставинах на чолі держави став син Рюрика – Ігор (912-945). Початок його правління збігся з повстанням древлян та уличів, причиною якого була відмова підкорятися Ігорю та платити йому данину. В роки правління Ігоря через незахищеність південно – східних кордонів на теренах Київської Русі з'являються печеніги. У 915 році він складає з ними мирну угоду. У 941 та 944 роках Ігор йде на Візантію, але обидва походи закінчуються невдачею, тому змушують Ігоря підписати менш вигідні угоди ніж угоду Олега 911 року. Цікавим моментом цієї події є те, що в тексті угоди згадується християнська Русь, тобто вже в той час можна говорити про поширення християнства серед міського населення Київської Русі.
У 945 році одне з повторних збирань данини призвело до повстання древлян, в результаті якого було вбито князя Ігоря. Після цих подій на чолі Київської Русі стає княгиня Ольга – дружина Ігоря, кмітлива та розумна жінка. У ПМЛ відчувається симпатія літописця Нестора до неї. Звичайно, такого б не було, якщо б Ольга не була християнкою. Щодо місця, де вона прийняла християнство існує декілька теорій: вона прийняла хрещення в Києві від візантійських священиків, або ж охрестилася під час однієї з закордонних візитів у Софіївському соборі. Окрім активної зовнішньої політики, Ольга провела ряд реформ у Давньоруській державі:
1. Регламентувала повинності заможного населення,
2. Чітко встановила терміни збирання данини князями з підлеглих територій,
3. Створила осередки князівської влади по всіх племінних княжіннях Київської Русі.
Отже, за часи князювання Ольги упорядкувалися норми феодальних відносин, а християнство поширювалось вже на державному рівні.
З 964 року влада в Київській Русі зосередилася в руках князя Святослава (964-972 рр.) Основою його державної політики стає розширення кордонів держави. Він підкоряє в'ятичів, перемагає волзьких болгар та мордву, завдає поразки Хазарському каганату, примушує підкоритися племена ясів та косогів. Для зміцнення влади династії у 969 році Святослав розділив владу між синами. Намісником у Києві стає старший син Ярополк, у древлянській землі – Олег, у Новгороді – Володимир. Ці процеси можна назвати своєрідною адміністративною реформою, яка була частиною грандіозного плану створення могутньої Дніпрово – Дунайської держави.
Відомо, що Святослав не став християнином і все життя дотримувався язичницьких переконань. В той же час, гоніння на послідовників християнства збоку князя не було. Тому можна вважати, що за часів княжіння Святослава, який все життя провів у військових походах подалі від Києва та матері – християнки, християнство без перешкод з боку влади поширювалося по території Київської Русі.
Як бачимо, християнство поширювалося по території Київської Русі ще до правління князя Володимира. На той час Русь мала вже більш-менш організовану державність, для ствердження якої на міжнародній арені орієнтувалася на загальноєвропейські процеси. А Європа того часу жила проблемою поширення християнства, яке швидко стверджувалося на її теренах. Саме тому вищі верстви населення в Київській Русі серйозно підходять до проблеми прийняття Руссю християнства. В той період належність до конкретної релігії мала суто політичний характер. До того ж не слід забувати геополітичних особливостей Київської Русі того часу. Вона була транзитною територією між Скандинавією та Візантією, тому носії цих культур значно збагачували Русь в релігійному плані.
Отже, з всього вище сказаного можна зробити висновок, що християнство пустило коріння в Київській Русі ще до княжіння Володимира. На той час це була релігія певної групи людей, та сприймалася ними в першу чергу не як система світогляду, а як засіб досягнення внутрішньо та зовнішньополітичних успіхів. Проблема впровадження християнства на загальнодержавному рівні було лише питанням часу, для того, щоб християнські ідеї стали зрозумілими для слов'янського менталітету. І потрібна була людина, як взяла б на себе відповідальність за рішення такого рівня. Цією людиною стає князь Володимир Святославович з династії Рюриковичів.
 
2. Причини запровадження релігійних реформ
 
З історичних джерел відомо, що Володимир був сином Малуші (Ольжиної ключниці), тобто незаконнонародженим сином і не мав прав на Київський престол [ПМЛ-с. 70].
Володимир за бажанням
Фото Капча