Продуктивність і якість зерна сорізу під впливом мінеральних добрив на півдні України

внесення, забезпечували підвищення рівня нітратів у грунті на початку вегетації на 43, 0-58, 5%. Закономірність зберігалась і в послідуючі періоди розвитку.
Найбільш інтенсивне споживання рослинами азоту (35, 3-36, 4% від максимальної кількості) спостерігали в міжфазний період викидання волоті – повна стиглість зерна.
У роки досліджень (1994-1996) рівень забезпеченості грунту рухомим фосфором був в основному середнім і в орному шарі грунту його містилось відповідно 11, 8, 21, 7 та 19, 5 мг/кг грунту. Відповідно одержаних даних вміст цього елементу в грунті знаходився в тісній залежності від кількості внесеного з добривами фосфору. Максимальне збільшення цього елементу (на 29, 8% до контролю) відзначено при внесені N60Р60К30 під оранку. Локалізація фосфорних добрив та заробка їх під передпосівну культивацію збільшувала кількість фосфатів лише в верхніх шарах грунту, вміст же їх в підорному шарі знаходився практично на рівні контрольного варіанту.
Споживання фосфору рослинами із грунту удобрених варіантів в кількості від 15, 2 до 22, 5% від максимуму спостерігали в період від сходів до фази трубкування.
Наявність обмінного калію в грунті практично не залежала від внесення добрив. Якщо в грунті контрольного варіанту в орному шарі його містилось 318 мг/кг, то в грунті удобрених ділянок обмінного калію було більше лише на 3, 8-5, 0%, а в шарі 30-50 см вміст цього елементу знаходився нарівні з контролем. В період вегетації кількість обмінного калію в грунті дещо знижувалась, але чіткої залежності по фазах розвитку рослин при використанні добрив не виявлено.
Фотосинтетична діяльність рослин.
В неполивних умовах значні корективи на показники середньодобового приросту рослин у висоту, нарівні з добривами, вносили погодні фактори. Найвищі значення приросту спостерігали у більш сприятливому 1995 році, значно гіршими вони були в 1994 та 1996 роках. Встановлено, що у всі роки досліджень інтенсивність росту сорізу у висоту на початку вегетації була відносно низька. Середні її значення в міжфазний період сходи – кущіння в варіанті без добрив коливались в межах 0, 47-0, 79 см за добу. Більш інтенсивний приріст спостерігали після фази кущіння (25-30 день вегетації). На 45-55 день розвитку рослин (вихід в трубку – викидання волоті) він набував максимальних значень і знаходився в межах 1, 43 – 1, 58 см за добу. На цей час простежувалась чітка закономірність впливу добрив на показники приросту. В удобрених варіантах вони перевищували контрольні значення на 11, 6-23, 1%.
Локальне внесення добрив (N30Р30К30) перед посівом підвищувало добовий приріст в порівнянні з внесенням такої ж дози добрив під культивацію, але не мало переваги над їх заробкою під оранку.
Збільшення дози азотних добрив до 90 кг/га д. р. при значному дефіциті продуктивної вологи в грунті в посушливі роки призводило до зниження показників приросту.
Дослідження показали, що зміна поживного режиму грунту при внесені добрив мала вплив на висоту сорізу. Максимальну висоту рослини набували у фазу повної стиглості зерна. Найбільш високими вони були у варіантах з внесенням N30Р60К30 + АФБ та N60Р60К30, відповідно 85, 4 та 86, 2 см і перевищували показники неудобреного контролю на 12, 2 та 13, 3%.
Значні корективи на висоту рослин вносили погодні фактори. У найбільш сприятливому 1995 році вона перевищувала показники інших років на 3, 3 та 20, 5%.
Накопичення надземної маси у сорізу по періодах розвитку проходило нерівномірно і також значно залежало від умов живлення та факторів зовнішнього середовища. Найвищу інтенсивність наростання вегетативної маси спостерігали в період трубкування – викидання волоті. Середньодобовий приріст зеленої маси в контрольному варіанті за цей період складав 3, 4 ц/га або 1, 3 ц/га абсолютно сухої речовини. Добрива збільшували нагромадження загальної кількості вегетативної маси у сорізу на 5, 9-17, 9%.
Відповідно одержаних даних до фази кущіння в неудобреному варіанті соріз формує 15, 5 ц/га вегетативної маси, що становить 11, 9% від максимальної її кількості, а у фазу трубкування і викидання волоті відповідно 63, 6 та 113, 5 ц/га або 48, 9 та 87, 3 %. Максимальну надземну масу (130, 0 ц/га) соріз формує в фазу молочно-воскової стиглості зерна. В подальшому вона зменшується в середньому на 4, 5-5, 5%.
Аналогічно формувалась надземна маса і в удобрених рослин, але загальна її кількість на фоні N60Р60К30 перевищувала контрольні значення в період кущіння на 19, 3, виходу в трубку – на 26, 1, викидання волоті – на 24, 8, молочно-воскової стиглості зерна відповідно на 23, 7%.
Слід зазначити, що при внесені добрив під передпосівну культивацію у сорізу формувалась дещо менша кількість надземної маси ніж при їх заробці під оранку або весною локально.
За даними наших досліджень максимальних розмірів листова поверхня у сорізу досягає в фазу викидання волоті, в контрольному варіанті вона складала 23, 9 тис. м2/га. Встановлено, що 24, 3 % площі від максимальної її кількості у рослин формується до фази кущіння, а до фази виходу в трубку – 72, 0%. Після викидання волоті спостерігається зменшення асиміляційної поверхні. Оптимальних розмірів вона досягала на фоні N30Р60К30+ АФБ та N60Р60К30 і складала відповідно 28, 2 та 28, 6 тис. м2/га, що на 18, 0-19, 7% перевищує контроль і на 2, 5-12, 6% інші удобрені варіанти.
Застосування мінеральних добрив впливало і на