Проектування геодезичної основи для створення топографічних планів масштабу 1:2 000

Аркушеві масштабу 1: 2000 відповідають чотири аркуші масштабу 1: 1000, які позначаються латинськими цифрами (1, 2, 3, 4), і 16 аркушів масштабу 1: 500, які позначаються латинськими буквами (а, б, в, г, д, і). (Додаток Ж).

Прямокутне розграфлення при зніманні населених пунктів створюється із врахуванням їх перспективного розвитку. На територіях міст, де розграфка вже встановлена, зберігається прийняте раніше розграфлення аркушів.

 

 

 

За інструкції [1] тріангуляція 4 класу, 1 і 2 розрядів будується з метою згущення геодезичних мереж до щільності, що забезпечує розвиток знімальної основи великомасштабних знімань у відкритій і гірській місцевостях, або у випадках, коли з будь-яких причин застосування методу полігонометрії неможливе або недоцільне.

Вихідними пунктами для розвитку тріангуляції 4 класу, 1 та 2 розрядів служать пункти геодезичної мережі вищих класів або розрядів відповідно.

Кожен пункт тріангуляції 4 класу, 1 і 2 розрядів слід визначати із трикутників, в яких вимірюються всі кути. Засічками з кількістю напрямків не менше трьох визначаються тільки місцеві предмети, що недоступні для спостереження.

Каталог координат існуючих пунктів тріангуляції в системах геодезичних і прямокутних координат представлено в табл. 4. 1.

Таблиця 4. 1 – Каталог координат існуючих пунктів тріангуляції в системах геодезичних і прямокутних координат

Продовження табл. 4. 1

 

У залежності від розташування і густоти вихідних пунктів на об’єкті знімання мережу тріангуляції 4 класу, 1 та 2 розрядів будують у вигляді сіток, ланцюгів трикутників і вставок окремих пунктів у трикутники, що утворені пунктами мереж вищих класів або розрядів.

Кожен пункт тріангуляції 4 класу, 1 і 2 розрядів слід визначати із трикутників, в яких вимірюються всі кути. Засічками з кількістю напрямків не менше трьох визначаються тільки місцеві предмети, що недоступні для спостереження.

Суцільна мережа тріангуляції повинна опиратися не менш ніж на три вихідних геодезичних пункти і на дві вихідні сторони [1].

Тріангуляція 4 класу, 1 і 2 розрядів має задовольняти основні вимоги, що представленні в табл. 4. 2.

Таблиця 4. 2 – Вимоги до створення мереж тріангуляції 4 класу, 1 і 2 розрядів

 

Відносна помилка вихідної (базисної) сторони, не більше1: 2000001: 500001: 20000

Відносна помилка визначення довжини сторони в найбільш слабкому місці, не більше1: 500001: 200001: 10000

Продовження табл. 4. 2

 

Мережа трикутників повинна опиратися на два вихідні геодезичні пункти і на дві вихідні сторони, що прилягають до пунктів. Вихідними можуть бути сторони полігонометрії, трилатерації або тріангуляції вищих класів, а також сторони розрядної тріангуляції, яка будується за умови, що довжини їх не коротші 1 км.

В даному курсовому проекті запроектовано 1 пункт тріангуляції 4 класу. Вихідними пунктами слугують 3 пункти тріангуляції 3 класу (Додаток Б). Профілі взаємної видимості напрямів (Додаток В).

Геодезична мережа згущення створюється методом полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів і розвивається на забудованій території або закритій місцевості у вигляді окремих ходів або систем ході з вузловими точками.

За [1] мережі полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів створюються у вигляді окремих ходів або систем ходів.

Мережі полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів створюються у вигляді окремих ходів або систем ходів. Окремий хід полігонометрії повинен опиратися на два вихідних пункти. На вихідних пунктах вимірюють прилеглі кути.

Як виняток, у разі відсутності між вихідними пунктами видимості з землі, допускається:

прокладання ходу полігонометрії, що опирається на два вихідні пункти без кутової прив’язки на одному з них. Для контролю кутових вимірів використовують дирекційні кути на орієнтирні пункти державної геодезичної мережі або дирекційні кути прилеглих сторін, які одержані з астрономічних вимірів з середньою квадратичною помилкою 5′′ або вимірів гіротеодолітами з середньою квадратичною помилкою 10′′;

координатна прив’язка до пунктів геодезичної мережі. При цьому для контролю кутових вимірів (з метою виявлення грубих помилок вимірів) використовують дирекційні кути на орієнтирні пункти або азимути, що одержані з астрономічних або гіротеодолітних вимірів. Замість останніх дозволяється прокладати кутові ходи, які утворюють замкнуті фігури з включенням вихідних пунктів.

Прокладання висячих ходів не допускається.

Віддалі між пунктами паралельних ходів полігонометрії даного розряду, що близькі до граничних, повинні бути не менше:

у полігонометрії 4 класу – 2, 5 км;

у полігонометрії 1 розряду – 1, 5 км.

При менших віддалях найближчі пункти паралельних ходів повинні бути зв’язані ходами відповідного розряду, що вказано в табл. 4. 3.

Таблиця 4. 3 – Вимоги до створення мереж полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів

 

З метою забезпечення більшої жорсткості мережі треба прагнути до скорочення багатоступінчастості мережі, обмежуючись розвитком полігонометрії 4 класу і 1 розряду. Вимірювання кутів на пунктах полігонометрії виконують способом вимірювання окремого кута або способом кругових прийомів за триштативною системою оптичними приладами не нижче 5′′ точності. Центрування приладу та візирних марок виконують з точністю 1 мм.

Спосіб кругових прийомів застосовують, коли кількість напрямків на пункті більше двох.

При вимірюваннях способом окремого кута алідаду обертають тільки за ходом годинникової стрілки або тільки проти ходу годинникової стрілки. При вимірюваннях круговими прийомами в першому півприйомі алідаду обертають за ходом годинникової стрілки, а в другому – в протилежному напрямку.

Перед початком робіт потрібно визначати середню квадратичну помилку вимірювання віддалі одним прийомом. Визначення середньої квадратичної помилки проводять шляхом вимірювання інтервалів взірцевого базису 2 розряду довжиною 100, 300, 500, 1000, 2000, 3000 м або близьких до них інтервалів [1].

Під час розробки курсового проекту була запроектована мережа полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів. Проект мережі полігонометрії наведено у Додатку Г.

Всього запроектовано 8 ходів. Опис яких приведені в табл. 4. 4.

Таблиця 4. 4 – Характеристика запроектованих ходів полігонометрії 1 і 2 розряду

Запроектований хід полігонометрії витягнутий, якщо:

 

Рисунок 4. 1 – Умови витягнутості ходу

На рис. 4. 1 прийнято такі умовні позначення:

S1 – довжина сторони ходу;

α0 – кут між стороною та замикаючою ходу (за напрямом ходу) ;

L – замикаюча ходу (лінія що поєднує вихідні пункти) ;

ƞ0 – найбільша відстань від точки ходу до замикаючої ходу.

 

Хід полігонометрії вважають витягнутим [2], якщо виконуються такі умови:

 ;

 α0 ≤ 24°;

гранична  

В даній курсовій роботі, нам потрібно визначити форму ходу, хоча б для двох ходів полігонометрії.

п 6 – п7

2, 6 ≥1, 3

0, 2325≤ 2

Можна зробити висновок, що хід вигнутий.

п31 – п41

1, 3 ≥1, 3

0, 178   0, 378

Можна зробити висновок, що хід вигнутий.

 

 

В процесі розробки курсового проекту була вибрана і обгрунтована схема побудови координат пунктів геодезичних мереж, що були визначені методами тріангуляції та полігонометрії.

Була складена фізико-географічна характеристика об’єкта, також проведені розрахунки переходу МСК в ГСК і навпаки.

Побудоване розграфлення і номенклатура топографічних карт і планів, розроблено профілі взаємного бачення напрямків пунктів тріангуляції.

При створенні геодезичної основи зйомки масштабу 1: 2 000 вихідними пунктами для розвитку і побудови мереж нижчих класів (розрядів) служать лише пункти вищих класів (розрядів), які задовольняють вимогам “Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1: 5 000, 1: 2 000, 1: 1000 та 1: 500.

 

 

1. Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1: 5000, 1: 2000, 1. 1000 та 1: 500 (ГКНТА-2. 04-02-98).
2. В. Г. Селиханович Практикум по геодезии / В. Г. Селиханович, В. П. Козлов, Г. П. Логинова – М. : Недра, 1978. – 382 с.
3. Положення про порядок встановлення місцевих систем координат: затв. наказом Мінекоресурсів України від 3. 07. 2001р. № 245. – К. : Мінекоресурси України, 2001. – 3 с.
4. Основні положення створення Державної геодезичної мережі України: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 р. № 844. – К. : Кабінет Міністрів України, 1998. – 12 с.
5. С. Г Могильний, С. П. Войтенко. Геодезія. Частина перша – Донецьк, 2003. – 458с.
6. И. Ф. Куштин Геодезия: учебно-практ. пособ. / И. Ф. Куштин – М. : Издательство ПРИОР, 2001. – 448 с.